Постанова
Іменем України
01 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 522/31742/13-ц
провадження № 61-9136св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "ОТП Банк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2016 року у складі судді Домусчі Л. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Ващенко Л. Г., Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2013 року публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк" та/або банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, у якому просило звернути стягнення на предмет іпотеки - нежитлове приміщення АДРЕСА_1, загальною площею 155,4 кв. м, яке належить на праві власності ОСОБА_2, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності, незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, з направленням коштів, отриманих від реалізації майна на користь банку для погашення заборгованості за кредитним договором, яка становить 4 395 551,12 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 01 червня 2007 року та 05 серпня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитні договори, згідно з якими останній отримав кредит у розмірі 300 000,00 доларів США на строк до 01 червня 2032 року та в розмірі 211 903,00 доларів США на строк до 05 серпня 2023 року відповідно.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами між банківською установою та ОСОБА_1 01 червня 2007 року та 05 серпня 2008 року укладені іпотечні договори, згідно з якими останній передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1, загальною житловою площею 116,1 кв. м, з підсобними приміщеннями, загальною площею 156,9 кв. м.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 25 серпня 2010 року, зміненим рішенням апеляційного суду Одеської області від 14 грудня 2010 року, з ОСОБА_1 на користь банку стягнуто заборгованість за кредитними договорами в розмірі 5 879 179,35 грн.
Постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби від 22 серпня 2012 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення суду від 14 грудня 2010 року. Під час проведення виконавчих дій встановлено, що предмет іпотеки переведено з житлового фонду в нежитловий, а саме: житлове приміщення квартири в нежитлове офісне приміщення № 14 по АДРЕСА_1, загальною площею 155, 4 кв. м.
Згідно з довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно спірне нежитлове офісне приміщення належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 21 грудня 2011 року.
Посилаючись на те, що банк, як іпотекодержатель, своєї згоди на відчуження предмета іпотеки не надавав, зобов`язання за кредитними договорами ОСОБА_1 не виконав, та, враховуючи, що зобов`язання позичальника забезпечені іпотекою, яка є дійсною, незважаючи на перехід права власності до іншої особи, позивач просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2016 року позов ПАТ "ОТП Банк" задоволено.
Звернуто стягнення на предмет іпотеки - нежитлове офісне приміщення загальною площею 155,4 кв. м, що належить ОСОБА_2 на праві власності та перебуває в іпотеці за іпотечними договорами від 01 червня 2007 року та від 05 серпня 2008 року, на користь банку в рахунок стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитними договорами від 01 червня 2007 року та від 05 серпня 2008 року в розмірі 4 395 551,12 грн шляхом проведення прилюдних торгів під час здійснення виконавчого провадження.
Встановлено спосіб виконання рішення суду з визначенням початкової ціни продажу предмета іпотеки для його подальшої реалізації у розмірі, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "ОТП Банк" 118, 25 грн та на користь держави 3 385, 87 грн витрат, понесених зі сплати судового збору.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "ОТП Банк" 118, 25 грн та на користь держави 3 385, 87 грн витрат, понесених зі сплати судового збору.
Суд першої інстанції виходив із того, що до нового власника майна, яке є предметом іпотеки, переходять усі права та обов`язки за іпотечним договором, при цьому, відсутність державної реєстрації обтяження нерухомого майна іпотекою на дійсність іпотечного договору не впливає.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2016 року змінено в частині визначення початкової ціни реалізації предмета іпотеки в розмірі 4 2278 200 грн відповідно до звіту від 08 лютого 2017 року № 08-02/2017 ПП "Вітал-Профі".
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції фактично погодився з рішенням суду першої інстанції, змінивши його лише в частині визначення початкової ціни для реалізації предмета іпотеки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погодившись з таким вирішенням спору, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали касаційні скарги.
ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ПАТ "ОТП Банк".
ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині стягнення з нього судових витрат та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у їх стягненні.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що він не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині стягнення з нього судових витрат та вважає, що взагалі не повинен нести судові витрати, оскільки не є власником майна, на яке банк просить звернути стягнення.
Касаційна скарга ОСОБА_2 аргументована тим, що суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, неправильно застосували норми статей 23, 34 Закону України "Про іпотеку", оскільки не встановили правові підстави реєстрації права власності на спірне майно за попереднім власником ОСОБА_3 .
Відзив/заперечення на касаційну скаргу
ПАТ "ОТП Банк" та представник банку Махітарян О. С. подали відзиви, в яких просять обидві касаційні скарги залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, оскільки вони ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2019 року відкрито провадження в справі № 522/31742/13-ц за позовом ПАТ "ОТП Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2016 року та постанову Одеського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року.
Витребувано із Приморського районного суду м. Одеси зазначену справу.
Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження в справі № 522/31742/13-ц за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2016 року та постанову Одеського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 01 червня 2007 року та 05 серпня 2008 року між ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 укладено кредитні договори, згідно з якими останній отримав кредитні кошти в розмірі 300 000,00 доларів США зі строком повернення до 01 червня 2032 року та 211 903,00 доларів США зі строком повернення до 05 серпня 2023 року відповідно.
За іпотечними договорами, укладеними з банком 01 червня 2007 року та 05 серпня 2008 року, ОСОБА_1 передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 116,1 кв. м з підсобними приміщеннями, всього загальною площею 156,9 кв. м.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 03 березня 2010 року за ОСОБА_1 визнано право власності на офісне нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 .
Згідно з технічним паспортом від 14 січня 2011 року житлове приміщення квартира АДРЕСА_1 переведена в нежитлове приміщення офісу загальною площею 155,4 кв. м, шляхом самочинної реконструкції квартири в приміщення офісу.
03 лютого 2011 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на вказане нежитлове приміщення.
Рішенням господарського суду Одеської області від 25 серпня 2011 року у справі № 9/17-2879/2011 за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання права власності за ОСОБА_3 визнано право власності на офісне нежитлове приміщення загальною площею 155,2 кв. м по АДРЕСА_1 та в подальшому вказане приміщення зареєстровано за ним на праві приватної власності.
Згідно довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно спірне нежитлове офісне приміщення № 14 на підставі договору купівлі-продажу від 21 грудня 2011 року належить на праві власності ОСОБА_2 .
Станом на 02 червня 2009 року заборгованість ОСОБА_1 перед банком за кредитним договорами становила 240 726,88 доларів США.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 25 серпня 2010 року, зміненим рішенням апеляційного суду Одеської області від 14 грудня 2010 року, з ОСОБА_1 на користь банку стягнуто заборгованість за кредитними договорами в розмірі 5 879 179,35 грн.
Згідно з пунктом 5.3. іпотечних договорів іпотекодавець має право вчинювати будь-які дії щодо предмета іпотеки виключно на підставі письмової згоди Іпотекодержателя, що міститься у цьому договорі або у внесених до нього змінах чи доповненнях. Такі юридичні дії включають (але не виключно): 1) проведення капітального ремонту предмета іпотеки; 2) передання предмету іпотеки у наступну іпотеку; 3) відчуження предмета іпотеки; 4) передавання предмету іпотеки в спільну діяльність; лізинг; оренду (суборенду), користування; 5) інші юридичні дії. Іпотекодавець може вчиняти будь-які юридичні дії щодо предмета іпотеки лише отримавши попередню письмову згоду Іпотекодаржетеля .
Згідно з застереженням 1 до пункту 3.2. статті 3 договорів іпотеки проведення реконструкції чи ремонту предмету іпотеки не змінюють правовідносин сторін за договором.
У застереженні 2 до вказаного вище пункту договорів іпотеки сторони передбачили, що предмет іпотеки передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями, поліпшеннями, складовими частинами та внутрішніми системами, що існують на момент укладення договору та виникнуть в майбутньому.
Постановою державного виконавця ВДВС від 16 грудня 2011 року виконавчий лист про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь банку в розмірі 5 879 179,35 грн повернуто стягувачу з підстав пункту 3 статті 47, статті 62 Закону України "Про виконавче провадження" .