ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 445/413/17
провадження № 61-1197св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Золочівський районний сектор Державної міграційної служби України у Львівській області, ОСОБА_4,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2, поданою її
представником - адвокатом Левом Романом Олександровичем, на рішення Золочівського районного суду Львівської області від 4 червня 2018 року, ухвалене у складі Сивака В. М., та постанову Львівського апеляційного суду
від 22 листопада 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_2, ОСОБА_1 звернулися з позовом до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Золочівський районний сектор Державної міграційної служби України у Львівській області, про визнання права користування житловим будинком та реєстрацію місця проживання.
В обґрунтування позову вказували, що з 2 жовтня 1982 року до 13 січня
2015 року ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 .
Після одруження ОСОБА_1 переїхала до будинку відповідача, що знаходиться на АДРЕСА_1, де на даний час проживає разом із дочкою ОСОБА_2 та сином
ОСОБА_4 .
Позивачі зазначали, що вони постійно проживають і користуються вказаним житловим будинком, як члени сім`ї його власника, сплачують всі витрати пов`язані з утриманням будинку. Крім того, вони зробили ремонт у житловому будинку за власні кошти.
Відповідач відмовляється зареєструвати місце проживання позивачів у вказаному будинку, намагається їх виселити та чинить перешкоди у проживанні у вказаному будинку.
За таких обставин просили визнати за ними право користуватися житловим будинком АДРЕСА_1 ; зобов`язати ОСОБА_3 усунути перешкоди у реєстрації місця постійного проживання позивачів шляхом надання згоди на реєстрацію їх місця проживання у вказаному житловому будинку.
Ухвалою Золочівського районного суду Львівської області від 12 березня
2018 року до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4 .
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 4 червня
2018 року відмовлено у задоволенні позову.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з ненадання позивачами належних та допустимих доказів факту перешкоджання відповідачем, який не є власником, у користуванні ними житловим будинком АДРЕСА_1, і доказів їх звернення до компетентних органів щодо реєстрації місця проживання та отримання відмови у цьому.
Постановою Львівського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Золочівського районного суду Львівської області від 4 червня
2018 року - без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що позивачі проживають у спірному будинку, і доказів чинення їм перешкод у користуванні житлом у матеріалах справи немає. За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведення порушення прав позивачів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У січні 2019 року представник ОСОБА_2 - адвокат Лев Р. О. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати рішення Золочівського районного суду Львівської області від 4 червня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права користування житловим будинком та реєстрацію місця проживання і передати у цій частині справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанцій про те, що відповідач не чинить позивачам перешкоди у користуванні житловим будинком, оскільки протилежні обставини встановлені ухвалою Золочівського районного суду Львівської області від 12 березня 2018 року про забезпечення позову, постановленою у цій справі. На думку заявника, суди попередніх інстанцій порушили частину четверту статті 82 ЦПК України.
Також заявник вказує про ненадання судами попередніх інстанцій належної оцінки показанням свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які підтвердили, що відповідач умисно відключив електроенергію та газопостачання у житловому будинку АДРЕСА_1 для того, щоб унеможливити проживання у ньому ОСОБА_2 .
Заявник вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_3 не є власником вказаного житлового будинку, оскільки такий висновок спростовується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Позиція інших учасників справи
У травні 2019 року ОСОБА_3 подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, у якому послався на безпідставність її доводів та відповідність висновків судів попередніх інстанцій нормам матеріального і процесуального права. Просив врахувати, що право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 він зареєстрував
17 жовтня 2017 року, а позов про усунення перешкод у користуванні цим будинком (як до власника майна) пред`явлено до набуття будинку у власність, що, на думку відповідача, спростовує доводи щодо порушення права позивачів, викладені у позовній заяві.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У травні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до актів обстеження матеріально-побутових умов від 13 лютого 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають без реєстрації у житловому будинку АДРЕСА_1 з 1982 року; склад сім`ї ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
З витягу з Державного реєстру речових право на нерухоме майно № 100508117 від 17 жовтня 2017 року апеляційний суд встановив, що житловий будинок АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_3 .
Допитані в суді першої інстанції свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6,
ОСОБА_7 зазначили що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживають у будинку АДРЕСА_1 . Вказали, що зі слів позивачів їм відомо про здійснення останніми оплати комунальних послуг.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 на рішення Золочівського районного суду Львівської області від 4 червня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147?VIII, що діяла до 8 лютого
2020 року.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції Закону України
від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.