ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 753/3407/17
адміністративне провадження № К/9901/43605/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т. М.,
суддів: Бившевої Л. І., Ханової Р. Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дарницького районного суду м. Києва (суддя Комаревцева Л. В.) від 08 червня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя - Мельничук В. П., судді: Лічевецький І. О., Мацедонська В. Е.) від 03 серпня 2017 року у справі № 753/3407/17 за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці Державної фіскальної служби України про скасування постанови,
УСТАНОВИВ:
У лютому 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Волинської митниці Державної фіскальної служби України (далі - Волинська митниця ДФС), у якому просив визнати протиправними та скасувати постанову від 01 лютого 2017 року № 0152/205020100/17, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України (далі - МК України).
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 08 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.
Приймаючи такі рішення суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що під час складання оскаржуваної постанови митний орган діяв в межах своїх повноважень та у спосіб, визначений діючим законодавством.
Не погодившись із вказаними вище судовими рішеннями, ОСОБА_2 подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Дарницького районного суду м. Києва від 08 червня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2017 року, і прийняти нове судове рішення про задоволення позову.
На обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_2 посилається на те, що митним органом під час прийняття спірної постанови не було дотримано процедури притягнення його до адміністративної відповідальності, а саме не забезпечено йому можливості особистої участі у розгляді справи про порушення митних правил.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11 жовтня 2017 року відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05 жовтня 2020 року цю справу призначив до розгляду в порядку письмового провадження.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.
Як убачається з матеріалів справи, 01 лютого 2017 року Волинською митниця ДФС прийняла постанову № 0152/205020100/17, якою позивача притягнула до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 470 МК України у вигляді штрафу у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян на суму 8 500,00 грн. Підставою для прийняття спірної постанови слугувало перевищення встановленого ст. 95 МК України строку доставки транспортного засобу марки "AUDI А4", реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов номер НОМЕР_2, який перебуває під митним контролем, до митного органу призначення більше, ніж на десять діб.
Вважаючи таку постанову про адміністративне правопорушення протиправною, ОСОБА_2 звернувся до суду з цим адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 90 МК України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
За приписами п. 2, 3 ч. 1 ст. 93 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту, а також повинні бути доставленими у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного ст. 95 цього Кодексу.
За правилами п. 1 ч. 1 ст. 95 МК України строки транзитних перевезень для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності одного митного органу - 5 діб).
Згідно з ч. 2 ст. 95 МК України до строків, зазначених у частині першій цієї статті, не включається: 1) час дії обставин, зазначених у ст. 192 цього Кодексу; 2) час зберігання товарів під митним контролем (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює їх переміщення); 3) час, необхідний для здійснення інших операцій з товарами, у випадках, передбачених цим розділом (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює переміщення цих товарів).
Митний режим транзиту завершується вивезенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, за межі митної території України. Таке вивезення здійснюється під контролем митного органу (ч. 1 ст. 102 МК України).
Поряд з цим, відповідно до положень ч. 3 ст. 470 МК України перевищення встановленого ст. 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, спірною постановою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 470 МК України, у зв`язку з перевищенням встановленого ст. 95 МК України строку доставки транспортного засобу, який перебуває під митним контролем, до митного органу призначення більше, ніж на десять діб.
При цьому, сам факт такого порушення позивачем не заперечується, будь-яких доводів щодо відсутності у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України, а також щодо існування обставин, які б перешкоджали вивезти автомобіль за межі митної території України у встановлений МК України строк, останнім не наведено та відповідних доказів не надано.