РІШЕННЯ
Іменем України
05 жовтня 2020 року
Київ
справа №9901/88/20
адміністративне провадження №П/9901/88/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Бившевої Л.І., Гончарової І.А., Ханової Р.Ф., Гусака М.Б.,
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу № 9901/88/20 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів, про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
І. ПРОЦЕДУРА
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Верховного Суду з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - відповідач, ВРП), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів (далі - третя особа, КДКП) про скасування рішення Вищої ради правосуддя № 292/0/15-20 від 04.02.2020 та зобов`язання ВРП повторно розглянути скаргу ОСОБА_2 на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 19.06.2019 № 188дп-19 про закриття дисциплінарного провадження стосовно керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1 .
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення Вищої ради правосуддя №292/0/15-20 від 04.02.2020 "Про скасування повністю рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 19 червня 2019 № 188дп-19 про закриття дисциплінарного провадження стосовно прокурора Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 та керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1, закриття дисциплінарного провадження у частині стосовно вказаних осіб у зв`язку зі спливом строку накладення дисциплінарного стягнення", в частині закриття дисциплінарного провадження стосовно керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1, не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності та мотиви з яких ВРП дійшла відповідних висновків, що згідно з пунктом 4 частини першої та частини третьої статті 54 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" є підставою для скасування такого рішення та повторного розгляду ВРП скарги ОСОБА_2 на рішення КДКП від 19 червня 2019 року №188дп-19.
2.1. Позивач зазначає, що ВРП, скасовуючи рішення КДКП, не вказано на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності прокурора та мотиви з яких ВРП дійшла відповідних висновків, а ухвалене рішення містить інформацію, яка не відповідає дійсності, та спростовується документами, що містяться у матеріалах дисциплінарного провадження. Також позивач зазначає, що оскаржуване рішення містить одностороннє трактування фактичних обставин без аргументованого посилання на норми матеріального та процесуального права, без врахування та оцінки всіх наявних документів, зокрема, організаційного характеру, а також вступає у конфлікт із закріпленими законодавчо гарантіями незалежності прокурора.
2.2. Крім того, позивач зазначив, що невстановленими та незрозумілими є фактичні дані на підставі яких ВРП, при прийнятті оскаржуваного рішення дійшло до висновку, що позивачем, як керівником прокуратури, не надано належної оцінки скаргам Найди Р.Л., поданих у порядку ст. 308 КПК України, із врахуванням того, що останній із такими скаргами не звертався та не мав процесуального статусу, який дає право звертатись із скаргами у порядку ст. 308 КПК України, а розгляд відповідних скарг у кримінальних провадженнях за № 42018041500000092 та № 42018041500000238 здійснювався іншою особою, в межах та порядку визначених чинним законодавством та організаційно-розпорядчими документами місцевої прокуратури (тобто позивачем не здійснювався).
3. Відповідач проти позову заперечує, оскільки оскаржуване рішення прийнято обґрунтовано, на підставі встановлених фактичних обставин, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством.
4. Відповідно до частин першої та другої статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; 2) законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів; 3) законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів; 4) законності рішень Вищої ради правосуддя, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат.
4.1. Адміністративні справи, зазначені у пунктах 1-3 частини першої цієї статті, розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду не менше ніж з п`яти суддів.
4.2. Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
5. Ухвалою Верховного Суду від 6 травня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів, про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії. Справу призначено для розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами у строк, встановлений статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 3 розділу VI Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічний гарантій з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) №540-ІХ від 30.03.2020".
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. До Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів 6 лютого 2019 року надійшла дисциплінарна скарга ОСОБА_2 про вчинення дисциплінарного проступку керівником Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1 та прокурором Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3
6.1. Рішенням члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів ОСОБА_6 від 12 лютого 2019 року відкрито дисциплінарне провадження, зокрема, стосовно керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1 .
6.2. Рішенням Комісії від 19 червня 2019 року закрито дисциплінарне провадження, зокрема, стосовно керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в діях позивача ознак дисциплінарного проступку.
7. 18 липня 2019 року до Вищої ради правосуддя надійшла скарга ОСОБА_2 на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 19 червня 2019 року № 188дп-19 "Про закриття дисциплінарного провадження щодо прокурора Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 та керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1 ".
7.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 18 липня 2019 року доповідачем щодо поданої скарги ОСОБА_2 на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 19 червня 2019 року № 188дп-19 визначено члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_5
7.2. Рішенням Вищої ради правосуддя від 4 лютого 2020 року № 292/0/15-20 рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 19 червня 2019 року №188дп-19 про закриття дисциплінарного провадження стосовно прокурора Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 та керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1 скасовано повністю. Ухвалено нове рішення, яким дисциплінарне провадження стосовно прокурора Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 та керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1 закрито у зв`язку із закінченням строку накладення дисциплінарного стягнення.
8. Слідчим відділом Новомосковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі - СВ Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області) 19 квітня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018041500000092 внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 Кримінального кодексу України, за фактом використання підробленого розпорядження Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 21 грудня 2005 року № 1772 з метою реєстрації права власності на земельні ділянки.
8.1. У провадженні СВ Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області також перебувало кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018041500000238 від 10 липня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 197-1 Кримінального кодексу України, за фактом самовільного зайняття земельних ділянок на території села Василівка Новомосковського району Дніпропетровської області.
Процесуальним керівником у зазначених кримінальних провадженнях був визначений прокурор Новомосковської місцевої прокуратури ОСОБА_3 .
8.2. 23 липня 2018 року постановами слідчого СВ Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області земельну ділянку сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 1223281000:01:072:1006 загальною площею 10,637 га, яка знаходиться на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту, та посіви сільськогосподарських культур (соняшнику), які знаходяться на вказаній земельній ділянці, визнано речовими доказами у кримінальних провадженнях внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018041500000253 та №42018041500000092.
8.3. Постановою прокурора Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області Шаповаленко Я. матеріали досудового розслідування у кримінальних провадженнях №12018040350001694, №42018041500000253 та №42018041500000238 об`єднано в одне провадження за №42018041500000238, про що внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
8.4. 12 вересня 2018 року слідчий СВ Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області Донченко І.В. звернулася до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з клопотанням, погодженим прокурором ОСОБА_3, про накладення арешту на земельну ділянку 1223281000:01:072:1006 загальною площею 10,637 га та посіви соняшнику, які визнані речовими доказами у кримінальному провадженні №42018041500000238.
8.5. Ухвалою слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2018 року вказане клопотання задоволено та накладено арешт на речові докази: земельну ділянку сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 1223281000:01:072:1006 загальною площею 10,637 га, яка знаходиться на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, та посіви соняшнику на вказаній земельній ділянці.
8.6. Постановляючи ухвалу від 17 вересня 2018 року, слідчим суддею зроблено висновок, що слідчий довів наявність достатніх підстав вважати, що згідно зі статтею 170 Кримінального процесуального кодексу України накладення арешту на виявлене майно, яке визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, є необхідною умовою для забезпечення збереження речових доказів і у разі ненакладення арешту на вказане майно, можуть бути втрачені сліди кримінального правопорушення, що перешкодить кримінальному провадженню, оскільки тільки у випадку накладення арешту на майно, заборони його використання володільцем може бути виконане завдання щодо забезпечення збереження слідів кримінального правопорушення та для забезпечення проведення відповідних експертиз.
8.7. За результатами розгляду апеляційного перегляду, 19 жовтня 2018 року ухвалу слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2018 року скасовано з підстав невідповідності клопотання слідчого вимогам Кримінального процесуального кодексу України.
Зокрема, клопотання слідчого не містило відомостей, що з дня виявлення слідчим факту незаконного зайняття вказаної земельної ділянки з посівами соняшнику і до дня звернення з цим клопотанням до слідчого судді виникли обставини, які можуть призвести до приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення або відчуження вказаного майна.
Крім того, клопотання слідчого не містило відомостей про розмір заподіяної шкоди у цьому кримінальному провадженні, кому саме вона спричинена і в чому виразилася.
Апеляційним судом в ухвалі зазначено, що у клопотанні слідчий просить накласти арешт на зазначене у ньому майно шляхом заборони розпорядження та користування ним. При цьому він не наводить належного обґрунтування, що така заборона призведе до наслідків, передбачених в частині другій статті 170 Кримінального процесуального кодексу України, враховуючи, що з 20 липня 2018 року на вказану земельну ділянку взагалі не накладався арешт з будь-якими обмеженнями або заборонами відповідно до частин першої, одинадцятої статті 170 Кримінального процесуального кодексу України.
У зв`язку з неналежним дотриманням слідчим суддею вимог статті 173 Кримінального процесуального кодексу України Дніпровський апеляційний суд 19 жовтня 2018 року постановив ухвалу про скасування оскаржуваної ухвали з постановленням нової про повернення клопотання слідчого СВ Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області про арешт майна прокурору для усунення недоліків протягом 72 годин.
8.8. 18 жовтня 2018 року, за день до апеляційного розгляду матеріалів щодо накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42018041500000238, прокурор ОСОБА_3 подав до суду клопотання про накладення арешту на земельну ділянку за кадастровим номером 1223281000:01:072:1006 та посіви на ній як речового доказу у кримінальному провадженні №42018041500000092.
Вказане клопотання, як і рішення слідчого судді від 19 жовтня 2018 року про його задоволення, були аналогічні поданому слідчим СВ Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області клопотанню до суду 12 вересня 2018 року та ухвалі слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2018 року.
8.9. Крім того, ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 30 листопада 2018 року під час апеляційного перегляду ухвали слідчого суді від 19 жовтня 2018 року встановлено невідповідність клопотання прокурора вимогам Кримінального процесуального кодексу України.
Зі змісту цієї ухвали вбачається, що апеляційним судом встановлені такі самі невідповідності клопотання про арешт вимогам Кримінального процесуального кодексу України у кримінальному провадженні №42018041500000092 як і під час розгляду клопотання про арешт майна слідчого у кримінальному провадженні №42018041500000238.
Дніпровським апеляційним судом встановлено, що долучена до клопотання постанова про визнання речовими доказами містить виправлення, що є недопустимим та ставить під сумнів законність підстав для накладення арешту.
Апеляційним судом у вказаній ухвалі зауважено, що в матеріалах провадження відсутні належні та допустимі докази з приводу того, кому на час складання клопотання прокурором належить спірна земельна ділянка.
Встановлені апеляційною інстанцією обставини стали підставою для скасування ухвали слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2018 року та постановлення нової, якою клопотання прокурора Новомосковської місцевої прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42018041500000092 повернуто прокурору для усунення недоліків протягом 72 годин.
8.10. Також встановлено, що прокурор ОСОБА_1, перебуваючи на посаді керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області, згідно з наказом про розподіл обов`язків в місцевій прокуратурі, серед іншого, відповідав за організацію нагляду за додержанням законів під час досудового розслідування, у тому числі у формі процесуального керівництва та контролю за законністю застосування заходів забезпечення кримінального провадження у кримінальних провадженнях, що розслідуються СВ Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області.
З матеріалів дисциплінарного провадження вбачається, що представник ОСОБА_2 - Найда Р.Л. неодноразово звертався до керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1 зі скаргами в порядку статті 308 КПК України, вказуючи на порушення, допущені прокурором ОСОБА_3 під час здійснення процесуального керівництва у зазначених кримінальних провадженнях.
9. Таким чином, ВРП, приймаючи оскаржуване рішення, дійшла висновку, що на порушення вимог статті 2 КПК України, пункту 3.1 наказу Генерального прокурора України від 19 грудня 2012 року № 4гн ОСОБА_1 не проконтролював законність вказаних клопотань про накладення арешту на земельну ділянку та належним чином не організував нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування у кримінальних провадженнях №42018041500000092 та №42018041500000238, що свідчить про неналежне виконання ним службових обов`язків та відповідно до пункту 1 частини першої статті 43 Закону України "Про прокуратуру" є підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
10. В обґрунтування позовних вимог та протиправності рішення позивач наводить такі аргументи.
10.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ВРП, скасовуючи рішення КДКП, не вказано на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності прокурора та мотиви з яких ВРП дійшла відповідних висновків, а ухвалене рішення містить інформацію, яка не відповідає дійсності, та спростовується документами, що містяться у матеріалах дисциплінарного провадження. Також позивач зазначає, що оскаржуване рішення містить одностороннє трактування фактичних обставин без аргументованого посилання на норми матеріального та процесуального права, без врахування та оцінки всіх наявних документів, зокрема, організаційного характеру, а також вступає у конфлікт із закріпленими законодавчо гарантіями незалежності прокурора. Крім того, невстановленими та незрозумілими є фактичні дані на підставі яких ВРП, при прийнятті оскаржуваного рішення дійшло до висновку, що позивачем, як керівником прокуратури, не надано належної оцінки скаргам Найди Р.Л., поданих у порядку ст. 308 КПК України, із врахуванням того, що останній із такими скаргами не звертався та не мав процесуального статусу, який дає право звертатись із скаргами у порядку ст. 308 КПК України, а розгляд відповідних скарг у кримінальних провадженнях за №42018041500000092 та №42018041500000238 здійснювався іншою особою, в межах та порядку визначених чинним законодавством та організаційно-розпорядчими документами місцевої прокуратури (тобто позивачем не здійснювався).
10.2. Позивач зазначає, що нормами чинного законодавства категорично визначені дискреційні повноваження прокурора - процесуального керівника щодо права погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді, у тому числі й щодо клопотань про арешт майна. Керівник органу прокуратури чинним кримінальним процесуальним законодавством та Законом України "Про прокуратуру" таким правом не наділений. Враховуючи відсутність повноважень керівника прокуратури здійснювати контроль за законністю клопотань слідчого та прокурора до слідчого суді про арешт майна, закріплених законодавчо чи у відповідних відомчих нормативно-правових актах, будь-яка діяльність керівника прокуратури направлена на здійснення контролю даного процесу означає фактичне втручання у діяльність слідчого та прокурора - процесуального керівника у кримінальному провадженні та суперечить засадам незалежності прокурора, закріплених ст. 17 Закону України "Про прокуратуру", ст. 36 КПК України.
10.3. Позивач зазначає, що за таких законодавчих умов, вказувати на відсутність контролю за клопотанням про накладення арешту на майно зі сторони позивача, як на факт неналежної організації ним нагляду за додержанням законів під час досудового розслідування, є помилковим, враховуючи й також, що відсутні будь-які рішення суду чи рішення прокурора вищого рівня, якими встановлювались порушення позивачем, як керівником прокуратури, норм чинного законодавства, під час досудового розслідування кримінальних проваджень №42018041500000092 та №42018041500000238 (після об`єднання присвоєно номер №42018041500000092). Також такі рішення відсутні відносно прокурора ОСОБА_3 .
11. У відзиві на позов відповідач зазначає, що з доводами позовної заяви не погоджується, звертає увагу на те, що прокурор ОСОБА_1, перебуваючи на посаді керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області, згідно з наказом про розподіл обов`язків в місцевій прокуратурі, серед іншого, відповідав за організацію нагляду за додержанням законів під час досудового розслідування, у тому числі у формі процесуального керівництва та контролю за законністю застосування заходів забезпечення кримінального провадження у кримінальних провадженнях, що розслідуються СВ Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області.
11.1. ВРП було встановлено, зокрема, з матеріалів дисциплінарного провадження № 11/2/4-6385вих-19, наданих КДКП, що представник ОСОБА_2 - Найда Р.Л. неодноразово звертався до керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1 зі скаргами в порядку статті 308 КПК України, вказуючи на порушення, допущені прокурором ОСОБА_3 під час здійснення процесуального керівництва у відповідних кримінальних провадженнях. Крім того, відповідно до пункту 3.1 наказу Генерального прокурора України від 19 грудня 2012 року № 4гн контроль за якістю здійснення процесуального керівництва на стадії досудового розслідування та участі у судовому провадженні здійснювати керівникам органів прокуратури та галузевих підрозділів апаратів прокуратур усіх рівнів, які за розподілом обов`язків відповідають за відповідну ділянку роботи.
11.2. Відповідач зазначив, що законодавець в статті 54 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" чітко встановив підстави для оскарження та скасування рішення відповідача, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора. Враховуючи наявність повноважного складу Вищої ради правосуддя, належне повідомлення позивача про засідання на якому прийнято оскаржуване рішення, наявність в рішенні підстав та мотивів прийняття відповідного рішення, підстави для скасування оскаржуваного рішення Вищої ради правосуддя відсутні.
11.3. Також відповідач зазначає, що твердження позивача стосовно того, що Вищою радою правосуддя зроблені висновки без урахування усіх обставин справи, є безпідставними з огляду на те, що оскаржуване рішення містить посилання на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності прокурора та мотиви з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків. Відповідач також вказує, що законодавством не встановлено вимог для рішень Вищої ради правосуддя щодо обов`язковості посилання на докази, які були дослідженні при його прийнятті. Безумовно, рішення має містити посилання на матеріали, які стали підставою для висновків відповідного органу, проте рівень їх деталізації має бути таким, щоб у достатній мірі не давати приводу ставити під сумнів його обґрунтованість. Оскаржуване рішення, на думку відповідача, в достатній мірі відповідає критерію обґрунтованості.
IV. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
12. Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
13. Згідно з положеннями частини першої статті 1 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII) Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
14. Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 1798-VIII статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності Вищої ради правосуддя визначаються Конституцією України, цим Законом та Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
15. Частиною першою статті 26 Закону № 1798-VIII встановлено, що Вища рада правосуддя діє у пленарному складі, якщо інше не встановлено цим Законом.
16. Відповідно до частини першої статті 34 Закону № 1798-VIII рішення Вищої ради правосуддя ухвалюється більшістю членів Вищої ради правосуддя, які беруть участь у засіданні Вищої ради правосуддя, якщо інше не визначено цим Законом.
17. Згідно з положеннями частини п`ятої статті 53 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора Вища рада правосуддя має право: 1) скасувати повністю рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора та закрити дисциплінарне провадження; 2) скасувати частково рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора та ухвалити нове рішення; 3) скасувати повністю або частково рішення відповідного органу про відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності прокурора та ухвалити нове рішення; 4) змінити рішення відповідного органу, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення; 5) залишити рішення відповідного органу без змін.
18. Відповідно до частини першої статті 54 Закону № 1798-VIII рішення Вищої ради правосуддя за результатами розгляду скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад Вищої ради правосуддя, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої ради правосуддя, які брали участь у його ухваленні; 3) прокурор не був належним чином повідомлений про засідання Вищої ради правосуддя - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини п`ятої статті 53 цього Закону; 4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності прокурора та мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків.