ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 809/52/18
адміністративне провадження № К/9901/62278/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука М.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Управління Держпраці в Івано-Франківській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2018 року (колегія суддів: Шавель Р.М., Бруновська Н.В., Матковська З.М.) у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування наказу, постанови про накладення штрафу,
УСТАНОВИВ:
В січні 2018 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому, із урахуванням зміни позовних вимог, просила визнати протиправними та скасувати наказ Управління Держпраці в Івано-Франківській обл. (відповідач) № 1262-Д від 12.12.2017 про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 , постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 09-01-339/337 від 27.12.2017 на ФОП ОСОБА_1 ; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені судові витрати.
Івано-Франківського окружного адміністративного суду рішенням від 16.03.2018 у задоволенні позову відмовив.
Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 06.06.2018 скасував рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.03.2018 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправною і скасування постанови про накладення штрафу. В цій частині прийняв нову постанову, якою заявлений Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 позов задовольнив частково.
Визнав протиправною та скасував постанову Управління Держпраці в Івано-Франківській обл. № 09-01-339/337 від 27.12.2017р. про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, відповідно до якої на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф за порушення законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 192000 (сто дев`яносто дві тисячі) грн.
Не погодившись з судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх та залишити рішення суду першої інстанції в силі.
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції при прийнятті постанови не у повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені у рішеннях суду, не відповідають обставинам справи. Вказує, що при проведенні інспекційного відвідування цивільно-правові угоди не надавались, характер відносин між позивачем та ОСОБА_2, ОСОБА_3 містять ознаки трудового договору, а не цивільно-правового, оскільки предметом є постійна праця вказаних осіб, а не результат за наслідками діяльності. Таким чином, позивачем здійснено фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), у зв`язку з чим на нього покладено відповідальність за абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України у вигляді стягнення штрафу у розмірі 192000 гривень.
Ухвалою Верховного Суду від 01.10.2018 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив в задоволенні касаційної скарги відмовити, а судові рішення залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами встановлено, 05.12.2017 на Урядову гарячу лінію звернувся ОСОБА_4 зі скаргою на ТзОВ "Аква Реал", що зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1, який працював на посаді водія-експедитора з доставки води з 02.07.2017 та був звільнений 30.09.2017. При звільненні він не отримав повної виплати компенсації за невикористану щорічну відпустку та трудову книжку, що є порушенням прав та законодавства України. Просив звернути увагу та вжити заходів щодо ТзОВ "Аква Реал" (ФОП ОСОБА_1 ) та виплатити йому компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку і видати його трудову книжку.
З метою розгляду звернення ОСОБА_4, на підставі п.п.1, 3 п.5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затв. постановою КМ України № 295 від 26.04.2017винесено наказ № 1262-Д від 12.12.2017 про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 з 13.12.2017 по 14.12.2017.
Посадовими особами Управління Держпраці в Івано-Франківській обл. на підставі наказу № 1262-Д від 12.12.2017 та направлення на перевірку № 04-13/15-10/7329 від 12.12.2017 проведено інспекційне відвідування за адресою: АДРЕСА_1, тобто, за місцем здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 .
Направлення на інспекційне відвідування № 04-13/15-10/7329 від 12.12.2017 отримано особисто ФОП ОСОБА_1, що підтверджено підписом підприємця.
В ході інспекційного відвідування встановлено, що на робочому місці 13.12.2017 о 15 год. 10 хв. перебувала ОСОБА_2, а орієнтовно о 16 год. 30 хв. прибула ФОП ОСОБА_1 .
За результатами інспекційного відвідування складено Акт позапланової перевірки за № 09-01-344/622 від 13.12.2017.
Проведеним інспекційним відвідуванням встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог ч.ч.1 та 3 ст.24 КЗпП України та постанови КМ України № 413 від 17.06.2015, оскільки ФОП ОСОБА_1 допустила до роботи без оформлення трудових договорів двох найманих працівників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Також позивач повідомлення до органу ДФС про прийняття на роботу вказаних двох працівників не надсилала.
Управління Держпраці в Івано-Франківській обл. звернулося із листом № 04-13/15-10/7382 від 14.12.2017 до Головного управління ДФС в Івано-Франківській обл. про надання інформації про кількість найманих працівників, які перебувають у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1, а також про цивільно-правові договори, які укладено зазначеним підприємцем з фізичними особами (а.с.80).
На вказаний лист адресат Головне управління ДФС в Івано-Франківській області надало відповідь про те, що згідно наявної звітності за 2017 рік у ФОП ОСОБА_1 найманих працівників не зареєстровано.
26.12.2017 фізична особа-підприємець надала зауваження на Акт перевірки № 09-01-344/622, в яких вказала, що між ОСОБА_2 та нею укладено два цивільно-правові договори на надання послуг, яких на момент інспекційного відвідування нею не надано у зв`язку з поганим самопочуттям. Вказала, що на прохання інспекторів в поясненнях написала, що це трудові договори. Крім того, між ОСОБА_3 та нею укладено 01.12.2017 договір щодо надання послуг з доставки та перевезення зворотної тари - пластикових пляшок для води та супутніх товарів за замовленням. Таким, чином, у її діях є відсутніми порушення вимог ст.24 КЗпП України, оскільки надання послуг за цивільно-правовими договорами регулюються не цим законодавчим актом, а Цивільним кодексом /ЦК/ України. Виходячи з цього, немає підстав для визнання винною в порушенні КЗпП України, як це стверджується в акті перевірки.
Відповідно до припису № 09-01-344/622-446 від 14.12.2017 зобов`язано ФОП ОСОБА_1 усунути порушення вимог ч.ч.1, 3 ст.24 КЗпП України та постанови КМ України № 413 від 17.06.2015, ч.2 ст.30 Закону України "Про оплату праці", ст.253 КЗпП у строк до 24.12.2017.
Управлінням Держпраці в Івано-Франківській обл. винесено 27.12.2017 постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 09-01-339/337, якою на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 192000 грн.
Не погоджуючись з наказом про проведення перевірки та постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно проведено позаплановий захід державного контролю (інспекційне відвідування) стану дотримання вимог законодавства про працю у ФОП ОСОБА_1 ; матеріалами справи підтверджується факт допуску ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до роботи без укладення письмових трудових договорів, тобто, без офіційного оформлення трудових відносин відповідно до вимог законодавства, а відтак постанова про накладення штрафу є правомірною та скасуванню не підлягає.
Скасовуючи в частині рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов в частині скасування постанови про накладення штрафу, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надавали послуги за цивільно-правовими договорами, які належним чином оформлені, що підтверджується інформацією з баз даних ГУ ДФС в Івано-Франківській області.
Дослідивши, в межах касаційної скарги, спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 № 96 (далі - Положення № 96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
За змістом статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим:
1) при організованому наборі працівників;
2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я;