ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 820/1518/17
адміністративне провадження № К/9901/21580/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 травня 2017 року (суддя Білова О.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року (колегія суддів: Калитка О.М., Калиновський В.А., Бондар В.О. ) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Термоком ВК" до Головного управління Держпраці у Харківській області про скасування постанови,
УСТАНОВИВ:
В квітні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Термоком ВК", звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного Управління Держпраці у Харківській області, в якому просило суд визнати протиправною і скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Головного управління Держпраці у Харківській області від 28 березня 2017 року №20-01-4200/0496-0231.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій при прийнятті судових рішень не у повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені у рішеннях суду, не відповідають обставинам справи. Вказує, що позивачем не були належним чином оформлені працівники ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які були зазначені у висновку експертизи № 3799899-09-00-022-01 стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання ТОВ "Термоком ВК" як наявні працівники підприємства, які зайняті на роботах підвищеної небезпеки. Крім того вказує на звільнення органів Держпраці від сплати судового збору, а тому судами протиправно стягнуто судові витрати.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.07.2017 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Справу передано до Верховного Суду.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просив в задоволенні касаційної скарги відмовити, а судові рішення залишити без змін.
У зв`язку з відсутністю клопотань про участь в судовому засідання, справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами встановлено, що Головним Управлінням Держпраці у Харківській області з 13.03.17 по 16.03.17 проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Термоком ВК" з питань додержання суб`єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено акт перевірки № 20-01-4200/0496.
В ході проведення перевірки Головним Управлінням Держпраці у Харківській області встановлено низку порушень, які відображені в акті перевірки № 20-01-4200/0496, зокрема: порушення ст. 24 Кодексу законів про працю України, яке полягає в тому, що для одержання Дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки відповідно до пункту 17 розділу 1 висновку експертизи ТОВ "НВП "АВІОР" №37998399-09-00-022-01 стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання ТОВ "Термоком ВК" були надані матеріали, а саме копії посвідчень працівників ТОВ "Термоком ВК", які зайняті на роботах підвищеної небезпеки: - монтажник санітарно-технічних систем та обладнання ОСОБА_1, посвідчення НОМЕР_2 від 11.03.2003 року, видане ЗАТ "УКК" повторна перевірка знань 04.04.2016, протокол №01 ПДК підприємства; - слюсар КВПіА ОСОБА_2, посвідчення НОМЕР_3 від 17.09.2007, видане ТОВ "Учбовий комбінат з підготовки кадрів для виробництва" повторна перевірка знань 04.04.2016 року, протокол №01 ПДК підприємства. Проведеною перевіркою встановлено, що з працівниками: монтажником санітарно-технічних систем та обладнання - ОСОБА_1 та слюсарем КВПіА - ОСОБА_2, протягом з 04 квітня 2016 року (дата перевірки знань працівників ТОВ "Термоком ВК") по червень 2016 року (дата отримання Висновку експертизи - 13.06.16.), а також по теперішній час трудовий договір не укладався в письмовій формі і не оформлювався наказом про зарахування зазначених працівників на роботу. Будь-які документи (а саме: наказ про прийняття, повідомлення про прийняття працівника на роботу до органів ДФС, особова картка, посвідчення, що дозволяє виконувати роботи підвищеної безпеки, відомості нарахування та виплати заробітної плати), що підтверджують працевлаштування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у ТОВ "Термоком ВК" під час перевірки відсутні.
На підставі акту перевірки № 20-01-4200/0496 Головним Управлінням Держпраці у Харківській області припис № 20-01-4200/0496-0552 від 16.03.17, яким приписано позивачу, зокрема, привести у відповідність до вимог статті 24 КЗпП України оформлення наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу трудового договору про зарахування працівників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на роботу.
У зв`язку з невиконанням вказаної вимоги припису Головним Управлінням Держпраці у Харківській області на підставі акту перевірки № 20-01-4200/0496 винесено постанову про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю "Термоком ВК" №20-01-4200/0496-023/ від 28.03.17 у розмірі 192000 грн. на підставі ст.265 КЗпП України, з якою не погоджується позивач.
Не погоджуючись з прийнятою постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження фактичного допуску ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до роботи у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Термоком ВК", що виключає відповідальність позивача за статтею абз. 1, 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України.
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 № 96 (далі - Положення № 96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
За змістом статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.