1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ



06 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 809/249/17

адміністративне провадження № К/9901/42879/18



Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А.Ю.,

суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 березня 2017 року (суддя Кишинський М.І.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року (колегія суддів: Святецький В.В., Гудим Л.Я., Довгополов О.М.) у справі за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання незаконною та скасування постанови, -

УСТАНОВИВ:

В лютому 2017 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області (далі - РВ ФДМУ по Івано-Франківській області) звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці в Івано-Франківській області за №09-01-021/41 від 26.01.2017.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суд від 30 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить судові рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що на час перевірки в регіональне відділення надавалась книга обліку руху трудових книжок. Порушення Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 за своєю малозначимістю не підлягає відповідальності згідно абзацу 8 ч.2 ст. 265 КЗпП. Виходячи з приписів ст. 56 розділу VII Закону України ,,Про державну службу", регіональне відділення вважає за достатнє заповнення табелів робочого часу мінімальною кількістю показників, оскільки згідно з приміткою Наказу Державного комітету статистики України від 05.12.2008 р. за №489,,Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці" форма заповнення табелю робочого часу носить рекомендаційний характер і складається із мінімальної кількості показників, необхідних для заповнення форм державних статистичних спостережень (зразок в матеріалах справи). При необхідності форма може бути доповнена іншими показниками, необхідними для обліку на підприємстві. Затримка виплати частини суми заробітку звільненому працівнику ОСОБА_1 сталась через донарахування додаткових сум, в тому числі виплат їй окладу, рангу, надбавки у більшому розмірі, ніж їй було виплачено при звільненні.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження.

Справу передано до Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи та вимоги касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами встановлено, що за наслідками позапланової перевірки РВ ФДМУ по Івано-Франківській області з питань дотримання вимог законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування позивача, оформленої актом за №09-01-0027/4 від 06.01.2017, Управління Держпраці в Івано-Франківській області внесло позивачу припис про усунення порушень та дотримання вимог частини другої ст. 30 Закону України,,Про оплату праці", ст.ст.116,47 КЗпП України, абзацу п`ятого пункту 7.1 глави 7 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, п. 4б постанови КМ України від 08.02.1995 року №100.

Висновки Управління Держпраці в Івано-Франківській області базуються на тому, що під час перевірки були виявленні порушення вимог законодавства, а саме:

- абзацу 5 пункту 7.1 глави 7 Інструкції про порядок ведення трудових книжок №58 - книга обліку руху трудових книжок позивача не пронумерована, не прошнурована та не скріплена підписом керівника підприємства і печаткою;

- ст.ст. 116, 47 КЗпПУ - при звільненні працівників виплата всіх сум, що належать їм в день звільнення не проводиться (завідувач сектору інформаційного забезпечення ОСОБА_1 звільнена з роботи 07.09.2016 року, однак повний розрахунок з нею проведено не в день звільнення, а 09.09.2016 року та 29.11.2016 року);

- п. 4 б постанови КМУ від 08.02.1995 року №100 - при перерахунку компенсації за невикористану відпустку завідувачу сектору інформаційного забезпечення ОСОБА_1 бухгалтерією регіонального відділення у вересні виплачена сума склала 8121,27 грн., а в листопаді донараховано та виплачено ще 867,62 грн. ;

- ч.2 статті 30 Закону України,,Про оплату праці" - в табелях обліку робочого часу працівників регіонального відділення з червня 2016 року по грудень 2016 року не відображені відпрацьовані працівниками години, у зв`язку з чим неможливо встановити кількість відпрацьованих годин працівниками установи за місяць чим порушено вимоги вказаної статті. Табелі обліку робочого часу не ведуться відповідно до вимог Наказу державного комітету статистики України від 05.12.2008 року №489,,Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці", не відповідають затвердженій типовій формі первинної облікової документації підприємств та не відображають обов`язкові показники необхідні для заповнення форм державних статистичних спостережень з праці.

Також за наслідками розгляду акту перевірки заступник керівника Управління Держпраці в Івано-Франківській області винесла постанову за №09-01-0027/41 від 26 січня 2017 року про накладення на Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області штрафу в розмірі 3200 грн.

Не погоджуючись з постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачем фактично допущені вказані порушення, а тому постанова винесена у спосіб, встановлений законом.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.


................
Перейти до повного тексту