ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2020 року
м. Київ
справа №814/2021/17
адміністративне провадження №К/9901/53883/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2018 (колегія суддів: Федусик А.Г., Зуєва Л.Є., Шевчук О.А.) у справі №814/2021/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" до Управління Держпраці у Миколаївській області про визнання протиправним, скасування припису та постанови про накладання штрафу,
УСТАНОВИВ:
У жовтні 2017 року Акціонерне товариство "Миколаївобленерго" (далі АТ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування припису Управління Держпраці у Миколаївській області щодо дотримання вимог законодавства України про працю АТ від 19 вересня 2017 року № 14-01-133/0142-0111 та постанови про накладення штрафу від 06 жовтня 2017 року № 74КП.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року позов задоволено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2018 року постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати її та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що припис і постанова є протиправними, оскільки для застосування гарантій, визначених статтею 119 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), необхідна наявність зазначених у статті умов, а саме - особливого періоду, який на час проведення перевірки на території України не був офіційно оголошений відповідно до Закону України "Про оборону України", тому припис та постанова відповідача підлягають скасуванню.
Ухвалою Верховного Суду від 23.07.2018 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
У зв`язку з відсутністю клопотань про участь в судовому засіданні, справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Судами встановлено, що Управлінням Держпраці у Миколаївській області відповідно до Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 (далі Порядок), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами та фізичними особами, які використовують найману працю, було проведено позапланову перевірку додержання суб`єктом господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове соціальне страхування АТ з 06 вересня 2017 року по 13 вересня 2017 року.
За результатами позапланової перевірки складено акт перевірки додержання суб`єктами господарювання законодавства про правцю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування №14-01-133/0142, в якому зафіксовані порушення вимог законодавства та як наслідок, проведено інспекційне відвідування АТ щодо дотримання вимог законодавства України про працю, за результатами якого 19 вересня 2017 року винесено припис від 19 вересня 2017 року № 14-01-133/0142-0111.
Згідно вказаного припису позивача було зобов`язано забезпечити виконання вимог ст.119 Кодексу законів про працю України.
З огляду на невиконання припису від 19 вересня 2017 року № 14-01-133/0142-0111 відповідачем винесена постанова про накладення штрафу від 06 жовтня 2017 року №74КП в розмірі 224000 грн. за порушення вимог ч. 3 ст. 119 КЗпП України, а саме: за працівником, призваним на строкову військову службу, за яким зберігається місце роботи, посада, середній заробіток, виплата компенсацій середнього заробітку працівника не проводилась.
Не погоджуючись з приписом та постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, на ряду з іншим, виходив з того, що умовою застосування ч.3 ст.119 КЗпП України необхідна наявність особливого періоду на території України. Але, на думку суду першої інстанції, в Україні не було оголошено воєнного стану, відсутній нормативно-правовий акт, який би зазначав, що діє особливий період в країні, відсутні ознаки особливого періоду, тому відсутні підстави для застосування роботодавцем ч.3 ст.119 КЗпП України стосовно надання гарантій працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що 7 працівників, призвані на строкову військову службу в період дії особливого режиму, а отже за ним зберігається місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації відповідно до статті 39 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" та частин другої, третьої статті 119 КЗпП України. Підстав для припинення трудового договору згідно пункту 3 статті 36 КЗпП України та не було. Відтак, оскаржувані припис та постанова винесені відповідно до вимог чинного законодавства, а тому підстави для їх скасування відсутні
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно частин 1, 2 статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
Аналогічні норми також містить стаття 24 Закону України "Про оплату праці".
Частиною 2 статті 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 51, частиною п`ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п`ятою статті 61 Закону України "Про освіту".