ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 813/434/17
адміністративне провадження № К/9901/29111/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука М.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства Туристично-готельний комплекс "Дністер" на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2018 року (колегія суддів: Гуляк В.В., Коваль Р.Й., Судова-Хомюк Н.М.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Туристично-готельний комплекс "Дністер" до Головного управління Держпраці у Львівській області про скасування постанови,
УСТАНОВИВ:
У лютому 2017 року ПАТ Туристично-готельний комплекс "Дністер" звернулося до суду з адміністративним позовом до ГУ Держпраці у Львівській області, в якому просило визнати незаконною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №13011012560-0012 від 05.01.2017 про накладення на ПАТ Туристично-готельний комплекс "Дністер" штрафу в розмірі 48000 грн. за порушення вимог ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.10.2017 позов задоволено повністю.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2018 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.10.2017 скасовано і прийнято нову постанову. У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Туристично-готельний комплекс "Дністер" відмовлено.
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати її та залишити рішення суду першої інстанції в силі.
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції при прийнятті постанови не у повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені у рішеннях суду, не відповідають обставинам справи. Вказує, що між ПАТ ТГК "Дністер" та ОСОБА_1 було укладено цивільно-правові договори підряду №123 від 06.09.2016 та №147 від 01.10.2016. Відповідно до умов цих договорів, виконавець - ОСОБА_1 надавав консультаційні послуги для інженерної служби ПАТ ТГК "Дністер" у вересні 2016 року, а в жовтні 2016 року - надавав консультаційні послуги у відділі електротехнічного обладнання. Відтак позивачем не здійснено фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), у зв`язку з чим на нього покладено відповідальність за абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України у вигляді стягнення штрафу у розмірі 48000 гривень.
Ухвалою Верховного Суду від 28.02.2018 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив в задоволенні касаційної скарги відмовити, а судові рішення залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами встановлено, що 21.11.2016 ОСОБА_1 подано до ГУ Держпраці у Львівській області звернення щодо грубого порушення ПАТ ТГК "Дністер" вимог трудового законодавства.
На підставі вказаного звернення ОСОБА_1, за згодою Держпраці на проведення перевірки, було призначено проведення позапланової перевірки додержання законодавства про працю ПАТ ТГК "Дністер".
На підставі наказу №1713-П від 05.12.2017 та направлення №1696 від 05.12.2017, в період з 15.12.2016 по 16.12.2016 головним державним інспектором Сироїжко О.Є. було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування ПАТ ТГК "Дністер".
За результатами проведення вказаної вище перевірки ГУ Держпраці у Львівській області було складено Акт перевірки додержання суб`єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування №13/01/101/2560.
Із змісту вказаного акту перевірки видно, що перевіркою встановлено те, що ПАТ ТГК "Дністер" допустило порушення вимог ст.24 КЗпП України, що виявилось у фактичному допуску до роботи у листопаді 2016 року гр. ОСОБА_1 без укладення трудового договору та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За результатами вказаної перевірки, на підставі акту перевірки, ГУ Держпраці у Львівській області, відповідно до абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України, за порушення вимог частин 1, 3 ст.24 КЗпП України, було застосовано до ПАТ ТГК "Дністер" штраф в сумі 48000 грн., про що винесено постанову №13011012560-0012 від 05.01.2017.
Не погоджуючись з наказом про проведення перевірки та постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 надавав послуги за цивільно-правовими договорами, які належним чином оформлені, наявні акти приймання - передачі робіт, проведено відповідний розрахунок.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується факт допуску ОСОБА_1 до роботи без укладення письмових трудових договорів, тобто, без офіційного оформлення трудових відносин відповідно до вимог законодавства, а відтак постанова про накладення штрафу є правомірною та скасуванню не підлягає.
Дослідивши, в межах касаційної скарги, спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 № 96 (далі - Положення № 96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
За змістом статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим:
1) при організованому наборі працівників;
2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я;
3) при укладенні контракту;
4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;
5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);
6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;
7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.