ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 826/14088/16
адміністративне провадження № К/9901/68690/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Петрової Олени Олександрівни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Секьюрайті"
на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.07.2018 (суддя Шрамко Ю.Т.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2018 (колегія у складі суддів Мельничука В.П., Ісаєнко Ю.А., Лічевецького І.О.)
у справі №826/14088/16
за позовом Київського міського відділу Фонду соціального захисту інвалідів
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Секьюрайті",
про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
І. РУХ СПРАВИ
1. У вересні 2016 року Київський міський відділ Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до суду з позовом до ТОВ "Секьюрайті", у якому просив стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції у розмірі 1 814 005,95 грн та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 328 477,97 грн.
2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.07.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2018, позов задоволено.
3. Петрова О.О. в інтересах ТОВ "Секьюрайті" звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.07.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2018, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
4. Ухвалою Верховного Суду від 11.01.2019 відкрито касаційне провадження.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. 26.06.2016 Головним управлінням Держпраці у Київській області проведено перевірку додержання ТОВ "Секьюрайті" законодавства про працю та загальнообов`язкового державного соціального забезпечення.
6. За результатами перевірки складено акт №26-202/662 про порушення вимог статті 19 Закону України від 21.03.1991 №875-XII "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон №875-XII), а саме:
- відсутність реєстрації Товариства у Фонді соціального захисту інвалідів;
- неподання звітів за 2014 та 2015 роки про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за формою ф.10-ПІ;
- невиконання протягом 2014 та 2015 років нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю.
7. У 2014 році на ТОВ "Секьюрайті" працювало 16 осіб з інвалідністю з нормативу 59 осіб, а у 2015 році - 30 осіб з інвалідністю з нормативу 56 осіб.
8. Відповідно до розрахунку Держпраці відповідачем не сплачено адміністративно-господарські санкції за 2014 рік у розмірі 1 076 442,89 грн, за 2015 рік - 791 036,16 грн, крім того, нараховано пеню за несвоєчасну сплату санкцій за 2014 рік у розмірі 275 004,87 грн, за 2015 рік - 53 473,10 грн.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
9. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що ТОВ "Секьюрайті" протягом 2014-2015 років не виконувало своїх обов`язків, передбачених статтею 19 Закону №875-XII, які виникають незалежно від форми власності та господарювання на всіх підприємствах, щодо нормативів робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю.
10. Відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначав про те, що не може виконувати нормативи, передбачені Законом №875-XII, оскільки основним видом господарської діяльності Товариства є охоронна діяльність. Протягом 2014 та 2015 років ТОВ "Секьюрайті" виконало нормативи робочих місць, виходячи із загальної кількості працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони, що передбачено частиною шостою статті 11 Закону України від 22.03.2012 №4616-VI "Про охоронну діяльність" (далі - Закон №4616-VI) як спеціальним законом, що визначає нормативи робочих місць для осіб з інвалідністю на підприємствах, що здійснюють охоронну діяльність.
IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем не дотримано встановленого Законом нормативу щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, не подавалося до Фонду соціального захисту інвалідів звіти за формами №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", №10-ПІ "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", не вживалося заходів для забезпечення влаштування інвалідів, зокрема шляхом створення робочих місць.
12. Суд відхилив доводи відповідача стосовно Закону №4616-VI як спеціального нормативно-правового акту, зазначив, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина одинадцята статті 19 Закону №875-XII, пославшись на висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі №21-159а11, від 17.09.2013 у справі №21-232а13, від 27.05.2014 у справі №21-119а14, від 09.12.2014 у справі №21-523а14, від 19.04.2016 у справі №21-6344а15.
13. При цьому, суд першої інстанції встановив наявність постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.11.2016 у справі №826/11406/16 за позовом ТОВ "Секьюрайті" до Головного управління Державної служби України з питань праці у Київській області, якою визнано протиправним та скасовано припис Держпраці в частині зобов`язання ТОВ "Секьюрайті" привести норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у відповідність до статті 19 Закону №875-XII, мотивуючи це судове рішення тим, що за наявності колізії між законами, застосуванню підлягає Закон №4616-VI, оскільки був прийнятий пізніше.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
14. Представник відповідача у касаційній скарзі наводить такі доводи:
А) судами першої та апеляційної інстанцій не враховано існування колізії нормативно-правових актів щодо порядку визначення для суб`єкта охоронної діяльності нормативу (кількості) робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, який водночас врегульовано Законом №875-XII та Законом №4616-VI; вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню останній Закон, оскільки прийнятий пізніше;
Б) охоронна діяльність є ліцензованим видом діяльності, що встановлює для суб`єкта господарської діяльності зобов`язання дотримання організаційних, кадрових та технологічних вимог, передбачених Ліцензованими умовами провадження охоронної діяльності, зокрема щодо вимог до персоналу охорону не мати обмежень за станом здоров`я для виконання функціональних обов`язків.
15. Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
16. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права та дійшов таких висновків.