ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 916/3619/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
Катеринчук Л.Й. - головуючої, Васьковського О.В., Пєскова В.Г.
за участі секретаря судового засідання Лавринчук О.Ю.
учасники справи:
ініціюючий кредитор - Компанія "Джерефі Лімітед"
представник - адвокат Джаноян Л.А. (довіреність від 15.11.2019)
боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії", директор Ліщук В.І.
представник - адвокат Медвідь А.Б. (довіреність від 18.12.2019)
розпорядник майна - арбітражний керуючий Наумова Ольга Василівна
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду
від 30.06.2020
у складі колегії суддів: Філінюк І.Г. (головуючий), Аленін О.Ю., Лавриненко Л.В.
та ухвалу Господарського суду Одеської області
від 24.12.2019
у складі судді Найфлейша В.Д.
у справі №916/3619/19
за заявою Компанії "Джерефі Лімітед"
про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії"
ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ
1. 24.07.2020 поштовим відправленням, направленим на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" (далі - ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії", боржник) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою від 22.07.2020 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.06.2020 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.12.2019 у справі №916/3619/19 в порядку статей 286, 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/3619/19 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Васьковського О.В., Пєскова В.Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2020.
3. Ухвалою Верховного Суду від 31.08.2020 відкрито касаційне провадження у справі №916/3619/19 за касаційною скаргою ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.06.2020 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.12.2019; призначено розгляд касаційної скарги в судовому засіданні на 24.09.2020 о 10:45.
4. Компанія "Джерефі Лімітед" подала відзив на касаційну скаргу ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії".
ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Розгляд справи в суді першої інстанції та прийняте ним рішення
5. 05.12.2019 Компанія "Джерефі Лімітед" (далі - ініціюючий кредитор) звернулася до Господарського суду Одеської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" в порядку статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) (том 1, а.с. 4-9).
5.1. В обґрунтування підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" ініціюючий кредитор зазначив про наявність у боржника заборгованості на загальну суму 750 638, 82 доларів США (на дату звернення із заявою 05.12.2019 за курсом НБУ еквівалентно 17 963 012, 15 грн.), що виникла на підставі укладених між ініціюючим кредитором та боржником договорів позики №1 від 10.10.2013, №2 від 03.02.2014, договорів оренди повітряного судна №05-05/15 від 05.05.2015, №30-06/15 від 30.06.2015 та договорів купівлі-продажу №18-10/17 від 18.10.2017, №23-10/18 від 23.10.2018.
5.2. На виконання вимог абзацу 4 частини другої статті 34 КУзПБ до заяви ініціюючого кредитора долучено докази авансування винагороди арбітражному керуючому на суму 40 875 грн. (том 1, а.с. 13).
6. 10.12.2019 ухвалою Господарського суду Одеської області заяву Компанії "Джерефі Лімітед" про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" прийнято до розгляду у підготовчому засіданні на 24.12.2019.
7. Боржник у порядку статті 36 КУзПБ надав до суду у підготовчому засіданні 24.12.2019 відзив на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство із запереченнями щодо обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора на суму 750 638, 82 доларів США, з огляду на відсутність оригіналу акта звірки взаєморозрахунків за договором позики №1 від 10.10.2013 за період з 10.10.2013 по 01.09.2019, оригіналів банківських документів, що підтверджують факт перерахунку коштів на рахунок боржника; відсутність оригіналу акта звіряння та банківських документів за договором позики №2 від 03.02.2014; згідно з договорами оренди повітряного судна №05-05/15 від 05.05.2015, №30-06/15 від 30.06.2015 кредитором не надано боржнику рахунків та доказів здійснення комерційних польотів; боржником заявлено про застосування позовної давності до вимог ініціюючого кредитора за зазначеними договорами позики та оренди повітряного судна (том 2, а.с. 43-70).
Боржник зауважив, що за умовами договорів позики №1 від 10.10.2013 та №2 від 03.02.2014, у разі виникнення між сторонами спорів під час виконання договірних зобов`язань, такі спори передаються на вирішення в Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України; у зв`язку з чим, на думку боржника, є безпідставним звернення кредитора із заявою про відкриття справи про банкрутство на підставі заборгованості боржника, що виникла за цими договорами.
7.1. Боржник заперечував проти вимог ініціюючого кредитора, заявлених згідно з договором купівлі-продажу №18-10/17 від 18.10.2017, оскільки кредитором-продавцем не виставлено боржнику рахунків та не надано жодних підтверджуючих документів завершення процедури оформлення товару в режимі "імпорт 40"; аргументуючи безпідставністю вимог кредитора за договором купівлі-продажу №23-10/18 від 23.10.2018, боржник зауважив, що кредитором не виставлено боржнику рахунків, у зв`язку з чим строк оплати не настав, а сам договір має ознаки удаваного правочину.
7.2. Боржник з посиланням на приписи частини шостої статті 39 КУзПБ доводив наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство, з огляду на те, що факт наявності у боржника заборгованості відповідно до зазначених ініціюючим кредитором договорів позики, оренди повітряного судна, купівлі-продажу та її розмір є спірними, так як заперечуються боржником; отже, наявний спір про право за кожним із таких договорів, який підлягає вирішенню судом у позовному провадженні.
8. 24.12.2019 ухвалою Господарського суду Одеської області відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" (код ЄДРПОУ 33915633); визнано вимоги ініціюючого кредитора до боржника на суму 8 435 315, 88 грн., у решті заявлених вимог відмовлено; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 170 календарних днів; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Наумову О.В. та встановлено їй грошову винагороду в розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання повноважень розпорядника майна ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" за рахунок коштів, авансованих заявником на депозитний рахунок Господарського суду Одеської області; заборонено боржнику та власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави; вирішено оприлюднити на офіційному веб-порталі судової влади України оголошення про відкриття справи про банкрутство ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" (код ЄДРПОУ 33915633); відхилено заяви арбітражних керуючих Орлової Т.А. від 19.12.2019 (вх. №3-1027/19), Колмикової Т.О. від 19.12.2019 (вх. №3-1026/19), Дарієнко О.В. від 24.12.2019 (вх. №3-1048/19), Дарієнко В.Д. від 24.12.2019 (вх. №3-1049/19) про участь у справі про банкрутство; вирішено інші процесуальні питання.
8.1. Розглядаючи справу у підготовчому засіданні 24.12.2019, місцевий суд встановив, що 10.10.2013 між Компанією "Джерефі Лімітед" та ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" укладено договір позики №1, згідно з яким позикодавець (ініціюючий кредитор) зобов`язався надати позичальнику (боржнику) позику на суму 500 000 доларів США під 5% річних (яку зменшено до 1% річних на підставі додаткової угоди від 01.08.2014) на суму, що фактично надійшла на рахунок позичальника; позика надається строком на 60 місяців з моменту зарахування на поточний валютний рахунок позичальника останнього її траншу. Зазначені договір позики та додаткова угода до нього зареєстровані в Управлінні НБУ в Одеській області, що підтверджується довідками Управління №18-28/8464 від 20.11.2013 та №18-28/7521 від 15.09.2014.
Судом встановлено, що на виконання умов договору позики №1 від 10.10.2013 ініціюючим кредитором перераховано на рахунок боржника-позичальника грошові кошти на загальну суму 250 000 доларів США чотирьома траншами (02.12.2013, 03.12.2013, 05.12.2013, 12.12.2013), на підтвердження чого надано суду копії банківських виписок, оригінали яких оглянуто господарським судом та представником ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" у підготовчому засіданні. Під час огляду оригіналів платіжних документів, як письмових доказів, сторонами їх не спростовано та не висловлено заперечень щодо їх справжності (дійсності).
Разом з тим, як встановлено судом, строк виконання зобов`язання з повернення грошових коштів за договором позики №1 настав через 60 місяців з моменту останнього траншу, тобто 12.12.2018, однак на дату проведення підготовчого засідання 24.12.2019 боржник не надав доказів повернення позики на суму 250 000 доларів США.
8.2. Суд встановив, що ініціюючий кредитор-позикодавець та боржник-позичальник 03.02.2014 уклали договір позики №2, за умовами якого позикодавець взяв на себе зобов`язання з надання позичальнику позики на суму 500 000 доларів США під 5% річних на суму, що фактично надійшла на рахунок позичальника, на період користування грошовими коштами, наданими як позика, у 60 місяців з моменту зарахування на поточний валютний рахунок позичальника останнього траншу позики.
Сторони договору позики №2 від 03.02.2014 на підставі додаткової угоди від 02.03.2015 виклали у новій редакції пункти 1.2, 1.5, 1.7 договору позики №2 та визначили розмір процентної ставки як 1% річних, що не підлягає корегуванню, погодили надання позичальнику (боржнику) позики позикодавцем за кредитною лінією двома траншами: 100 000 доларів США не пізніше 10.04.2014, та 400 000 доларів США не пізніше 31.12.2015 за листом позичальника, який зобов`язувався повернути позику до 09.04.2019.
Судом встановлено, що за даними банківської виписки від 03.04.2014 вбачається, що на виконання умов договору позики №2 від 03.02.2014 позикодавець перерахував позичальнику 100 000 доларів США; оригінал цього письмового доказу суд оглянув у підготовчому засіданні, а сторони не заперечували щодо його справжності (дійсності).
Суд встановив, що станом на дату проведення підготовчого засідання 24.12.2019 в матеріалах справи відсутні докази оплати заборгованості боржником, строк повернення якої настав 09.04.2019.
8.3. Місцевим судом визначено розмір заборгованості боржника перед ініціюючим кредитором за договорами позики як такий, що підтверджений належними і достатніми доказами та не спростований боржником, на суму 350 000 доларів США (250 000 доларів США за договором №1 та 100 000 доларів США за договором №2). Зазначена сума боргу не погашена боржником на дату підготовчого засідання 24.12.2019.
8.4. Суд відмовив у визнанні вимог ініціюючого кредитора за тілом позики на суму 250 000 доларів США за договором позики №1 від 10.10.2013, оцінивши, як недостатні докази перерахування ініціюючим кредитором на користь боржника зазначеної суми позики, надані кредитором-позикодавцем акти звірки від 01.09.2019 за відсутності платіжних доручень або банківських виписок як первинних документів про перерахування грошей або інших доказів припинення зобов`язань.
8.5. Розглянувши вимоги ініціюючого кредитора по процентах за договорами позики №1 від 10.10.2013 та №2 від 03.02.2014, місцевий суд дійшов висновку про їх часткове задоволення з огляду на таке.
8.5.1. Суд встановив, що розрахунок процентів за договором позики №1 згідно з актом звірки взаєморозрахунків за період 10.10.2013 - 01.09.2019 на суму 24 694, 99 доларів США є невірним, оскільки проценти нараховано на суму позики за договором №1 - 500 000 доларів США, тоді як матеріалами справи підтверджується факт перерахування кредитором боржнику позики за договором №1 лише на суму 250 000 доларів США.
З огляду на таке, суд відмовив ініціюючому кредитору у визнанні вимог на суму 24 694, 99 доларів США процентів за договором позики №1 від 10.10.2013 за безпідставністю їх нарахування, у зв`язку з чим відхилив вимоги боржника про застосування позовної давності за вимогами кредитора у цій частині.
8.5.2. Судом встановлено, що вимоги по процентах за договором позики №2 від 03.02.2014 за період третього кварталу 2016 року 30.09.2016 заявлено ініціюючим кредитором на суму 248, 63 доларів США при поданні у грудні 2019 року заяви про відкриття щодо позичальника провадження у справі про банкрутство, тобто поза межами позовної давності у три роки, про застосування якої заявлено боржником у відзиві на заяву ініціюючого кредитора.
За таких обставин, місцевий суд відмовив у визнанні вимог ініціюючого кредитора на суму 248, 63 доларів США процентів за договором позики №2 від 03.02.2014 за наслідком спливу строку позовної давності для їх пред`явлення до боржника.
8.5.3. Судом встановлено, що вимоги ініціюючого кредитора по процентах за договором позики №2 від 03.02.2014 на суму 2 495, 20 доларів США (2 743, 83 - 248, 63) заявлені в межах строку позовної давності та підтверджені належними доказами.
8.6. Розглядаючи вимоги ініціюючого кредитора, заявлені на підставі договорів оренди повітряного судна №05-05/15 від 05.05.2015 та №30-06/15 від 30.06.2015, місцевий суд встановив, що за умовами зазначених договорів ініціюючий кредитор (орендодавець) передав в оренду боржника повітряні судна ЯК-42Д для виконання польотів із забезпечення авіаперевезень пасажирів, пошти, багажу та вантажів, дозволених до авіаперевезень, а боржник в силу пункту 6.1 цих договорів зобов`язався сплачувати орендодавцю орендну плату на умовах, визначених сторонами в окремому додатку, а саме на суму 4 000 доларів США на місяць (по кожному договору) протягом 30 днів після виставлення рахунку орендодавцем; орендна плата підлягає нарахуванню з моменту виконання першого комерційного польоту повітряного судна.
Судом встановлено, що до матеріалів справи не надано доказів виставлення ініціюючим кредитором (орендодавцем) на адресу боржника (орендаря) рахунків на оплату, що передбачені додатковою угодою, а також не підтверджено даних про здійснення комерційних польотів орендарем.
З огляду на таке, місцевий суд дійшов висновку, що в ініціюючого кредитора не виникло право вимоги до боржника за договорами оренди повітряного судна №05-05/15 від 05.05.2015 та №30-06/15 від 30.06.2015 на суму 28 200 доларів США, у зв`язку із звільненням орендаря (боржника) від плати на підставі приписів частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Також, місцевий суд відмовив боржнику у застосуванні наслідків спливу позовної давності в цій частині вимог ініціюючого кредитора, у задоволенні яких судом відмовлено за їх безпідставністю.
8.7. Місцевим судом встановлено обставини укладення між Компанією "Джерефі Лімітед" та ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" договору №18-10/17 від 18.10.2017, за умовами якого продавець (ініціюючий кредитор) продає, а покупець (боржник) купує авіадвигун типу Д-36 серії 1А, №708036381А003, що був у використанні у несправному стані, вартістю 10 000 доларів США; вартість товару покупець сплачує прямим переводом на рахунок продавця на таких умовах: 100 відсотків вартості товару покупець сплачує продавцю протягом 60 календарних днів після оформлення товару в режимі "Импорт-40" (пункт 5.1. договору).
Судом встановлено, що на підставі акта прийманні-передачі до договору від 18.10.2017 продавець (ініціюючий кредитор) передав, а покупець прийняв товар у власність; вартість товару складає 10 000 доларів США згідно з наданим суду актом звірки.
Однак, судом не встановлено надання ініціюючим кредитором доказів оформлення товару у режимі "Импорт-40" на виконання вимог пункту 5.1. цього договору.
За таких обставин, місцевий суд відмовив ініціюючому кредитору у визнанні вимог до боржника, заявлених на підставі договору №18-10/17 від 18.10.2017, надавши оцінку акту приймання-передачі судна та акту звірки взаєморозрахунків як недостатнім доказам на підтвердження факту вчинення цього правочину за відсутності документів митного оформлення товару відповідно до вимог чинного законодавства.
8.8. Місцевим судом встановлено, що 23.10.2018 між ініціюючим кредитором, як продавцем, та боржником, як покупцем укладено договір №23-10/18, згідно з яким продавець продає, а покупець купує без ресурсу та льотної придатності, без двох авіаційних двигунів, у розібраному некомплектному стані повітряне судно: АН-72 1988 року випуску, вартістю 85 000 доларів США; за умовами пункту 5.1. договору, продавець самостійно визначає порядок взаєморозрахунків за цим договором шляхом виставлення відповідного рахунку (рахунків), в якому (яких) зазначається сума, що підлягає перерахуванню протягом п`яти днів після виставлення рахунку (рахунків).
Суд встановив відсутність у матеріалах справи рахунків на оплату згідно з договором №23-10/18 від 23.10.2018, які мали бути виставлені ініціюючим кредитором боржнику-покупцю, а також доказів оформлення вантажної митної декларації на товар відповідно до вимог чинного законодавства України, що є обов`язковою умовою цього договору.
З огляду на встановлене, місцевий суд відхилив вимоги ініціюючого кредитора у цій частині та зауважив, що акт приймання-передачі судна та акт звірки взаєморозрахунків не є достатніми доказами вчинення зазначеного правочину за відсутності документів митного оформлення товару (судна); водночас, суд не прийняв до уваги доводи боржника про наявність у договору №23-10/18 від 23.10.2018 ознак удаваного правочину, зважаючи на обставини непідтвердження належними та достатніми доказами факту виникнення у боржника заборгованості за таким договором.
8.9. Доводи боржника про наявність між сторонами спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження, як підстави для відмови у відкритті щодо боржника провадження у справі про банкрутство, місцевий суд відхилив з огляду на встановлені обставини відсутності станом на дату проведення підготовчого засідання відкритих проваджень щодо оспорювання боржником правочинів, на підставі яких ініціюючим кредитором заявлено грошові вимоги у дану справу про банкрутство.
Суд зауважив, що звернення ініціюючого кредитора до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника у зв`язку із наявністю у нього грошових зобов`язань відповідно до цивільно-правових договорів у розумінні статті 1 КУзПБ, незалежно від того, чи кредитор попередньо звертався з позовними вимогами до боржника, у тому числі у міжнародний комерційний арбітраж згідно умов договорів позики №1 та №2, є правом кредитора, гарантованим КУзПБ та ГПК України.
9. Приймаючи рішення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії", місцевий суд виходив з того, що ініціюючим кредитором підтверджено дійсність вимог до боржника на загальну суму 352 495, 20 доларів США, що за курсом НБУ станом на 05.12.2019 еквівалентно 8 435 315, 88 грн., які не погашено боржником до підготовчого судового засідання 24.12.2019; за даними Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" (код ЄДРПОУ 33915633) вбачається, що боржник не володіє на праві власності будь-яким нерухомим майном; визначеним частиною третьою статті 39 КУзПБ правом на подання доказів на підтвердження спроможності виконати майнові зобов`язання перед ініціюючим кредитором на суму більш як 8,4 млн. грн. за рахунок інших активів боржник не скористався, тому є підстави для відкриття щодо ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" справи про банкрутство із введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів, введенням процедури розпорядження майном боржника та призначенням розпорядником майна арбітражного керуючого Наумової О.В., кандидатура якої відповідає вимогам статті 11 КУзПБ та була визначена шляхом автоматизованого відбору першою з числа арбітражних керуючих, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України, відповідно до довідки від 09.12.2019.
Провадження в суді апеляційної інстанції та обґрунтування прийнятої ним постанови
10. 30.06.2020 постановою Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.12.2019 - без змін.
11. Апеляційний суд, керуючись приписами статті 269 ГПК України, переглянув ухвалу підготовчого засідання 24.12.2019 в межах доводів боржника про необґрунтованість вимог ініціюючого кредитора, заявлених на підставі договорів позики №1 від 10.10.2013, №2 від 03.02.2014, і зауважив, що в решті заявлених ініціюючим кредитором вимог згідно з договорами оренди повітряного судна та купівлі-продажу, у задоволенні яких судом було відмовлено, боржник ухвалу підготовчого засідання не оскаржував.
12. Апеляційним судом надано оцінку вимогам апеляційної скарги боржника щодо скасування оскаржуваної ухвали підготовчого засідання та закриття провадження у справі №916/3619/19 про банкрутство ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" з посиланням на безпідставність вимог ініціюючого кредитора на суму 352 495, 20 доларів США за договорами позики №1 та №2 як таких, що не підтверджені належними та допустимими доказами виникнення у боржника зобов`язань з повернення позики.
12.1. Апеляційний суд спростував доводи боржника про помилковість висновків місцевого суду щодо настання у грудні 2018 строку виконання боржником зобов`язання з повернення ініціюючому кредитору грошових коштів за договором позики №1 від 10.10.2013 з посиланням позичальника на те, що кредитор-позикодавець не виконав свого обов`язку щодо надання передбачених умовами спірного договору траншів позики, тоді як строк виконання боржником зобов`язання з повернення грошових коштів необхідно відраховувати з моменту зарахування на поточний валютний рахунок позичальника-боржника останнього траншу позики за договором №1 від 10.10.2013.
Суд зауважив, що на виконання умов договору позики №1 від 10.10.2013 щодо надання позики на суму 500 000 доларів США ініціюючим кредитором перераховано на рахунок боржника грошові кошти на загальну суму 250 000 доларів США чотирьома траншами 02.12.2013 на суму 100 000 доларів США, 03.12.2013 на суму 25 000 доларів США, 05.12.2013 на суму 62 500 доларів США та 12.12.2013 на суму 62 500 доларів США, що підтверджується виписками по операції, долученими до матеріалів справи (том 2, а.с. 22-25).
Судом встановлено, що при укладенні 10.10.2013 договору позики №1 сторони погодили, що позика надається позикодавцем строком на 60 місяців з моменту зарахування на поточний валютний рахунок позичальника останнього траншу позики.
Разом з тим, як встановлено судами, внаслідок укладення додаткової угоди від 02.03.2015 сторони внесли зміни у пункт 1.7. договору позики №1 від 10.10.2013 та визначили строк надання позики до 29.12.2018.
За таких обставин, апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про настання строку виконання боржником зобов`язання з повернення ініціюючому кредитору суми позики за договором позики №1 в розмірі 250 000 доларів США на дату звернення ініціюючого кредитора 05.12.2019 із заявою про відкриття щодо боржника провадження у справі про банкрутство.
12.2. Доводи боржника про безпідставність заявлених ініціюючим кредитором вимог за договором позики №2 апеляційний суд спростував, з огляду на таке.
Апеляційним судом встановлено обставини укладення 03.02.2014 між ініціюючим кредитором та боржником договору позики №2 на умовах надання позикодавцем боржнику-позичальнику грошових коштів на суму 500 000 доларів США в користування зі сплатою процентів строком на 60 місяців з моменту зарахування на поточний валютний рахунок позичальника останнього траншу позики.
Судом встановлено, що на виконання умов договору позики №2 ініціюючий кредитор перерахував на рахунок боржника грошові кошти на суму 100 000 доларів США, що підтверджується долученою до матеріалів справи випискою по операції від 03.04.2014 (том 2, а.с. 27).
Суд зауважив, що 02.03.2015 додатковою угодою до договору позики №2 від 03.02.2014 сторони змінили умови договору щодо строку повернення позики та визначили його до 09.04.2019.
З огляду на таке, апеляційний суд спростував доводи боржника про ненастання у нього на дату звернення ініціюючого кредитора 05.12.2019 із заявою про відкриття справи про банкрутство строку виконання зобов`язання з повернення позики на суму 100 000 доларів США за договором позики №2 від 03.02.2014, строк дії якого сплив 09.04.2019.
12.3. Доводи боржника щодо неналежності та недопустимості як доказів у справі наданих ініціюючим кредитором платіжних документів на підтвердження перерахування грошових коштів за договорами позики №1 та №2 апеляційний суд спростував, як необґрунтовані, з посиланням на приписи статей 73, 74, 91 ГПК України, та зауважив, що у підготовчому засіданні 24.12.2019 місцевим судом оглянуто надані представником ініціюючого кредитора оригінали письмових доказів, а саме платіжних документів, що підтверджують обставини перерахування кредитором боржнику коштів як позики за договорами позики №1 та №2 на загальну суму 350 000 доларів США, та жодних заперечень щодо належності та допустимості таких письмових доказів представниками боржника у засіданні місцевого суду 24.12.2019 не висловлено.
Апеляційний суд зазначив, що надані ініціюючим кредитором на підтвердження заявлених до боржника вимог за договорами позики №1 від 10.10.2013 та №2 від 03.02.2014 належно засвідчені копії платіжних документів містять усі необхідні реквізити, зокрема назву (виписка по операції); дату їх складення (02.12.2013, 03.12.2013, 05.12.2013, 12.12.2013, 03.04.2014); зазначення особи, на користь якої перераховано грошові кошти (ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії"); назву банківської установи (АТ "ІМЕКСБАНК"); суми перерахованих коштів; зазначення призначення платежу (згідно договору позики №1 від 10.10.2013 та згідно договору №2 від 03.02.2014); особистий підпис та дані про уповноважену особу банку (провідний економіст АТ "ІМЕКСБАНК" Кузнєцова Л.О.) (том 2, а.с. 22-27).
Суд зауважив, що представником ініціюючого кредитора - адвокатом Джаноян Л.А. оригінали зазначених платіжних документів надавались для огляду апеляційному суду; судом встановлено відповідність копій долучених до матеріалів справи платіжних документів на підтвердження зарахування коштів як позики за договорами позики №1 та №2 на рахунок боржника оригіналам зазначених платіжних документів.
Апеляційний суд зазначив, що у разі наявності сумнівів щодо достовірності та справжності наданих ініціюючим кредитором платіжних документів боржник не був позбавлений можливості звернутися до банківської установи, через яку проводилися грошові кошти, що надавались траншами як позика за договорами №1, №2, із запитом щодо встановлення правильності оформлення платіжних документів та факту перерахування ініціюючим кредитором спірних коштів на валютний рахунок боржника.
12.4. Доводи боржника про нечинність додаткової угоди від 02.03.2015 до договору позики №1, у зв`язку із фальсифікацією підпису директора ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії", суд апеляційної інстанції відхилив, звертаючись до презумпції правомірності правочину (стаття 204 ЦК України), яка за висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору, всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню, про що зроблено висновок Верховним Судом у постановах 23.01.2018 у справі №203/2612/13-ц та 19.06.2018 у справі №5023/3905/12.
Апеляційним судом встановлено, що пунктами 7.2, 7.3 договору позики №1 від 10.10.2013 сторони визначили, що у разі неможливості досягнення згоди, будь-яка суперечка, що виникла за цим договором або у зв`язку із ним, підлягає передачі на розгляд та остаточне вирішення в Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України. Сторони погодилися з тим, що у процесі розгляду і вирішення суперечки буде застосовуватися Регламент Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України.
Апеляційний суд зауважив, що як на час розгляду справи місцевим судом, так під час апеляційного перегляду справи у підготовчому засіданні, боржником не надано доказів на підтвердження факту його звернення до судових установ щодо спростування (визнання недійсним) правочину (договору позики №1), на підставі якого ініціюючим кредитором заявлено грошові вимоги до боржника, та відповідно прийняття рішення про визнання договору позики №1 та (або) додаткових угод до нього недійсними.
12.5. Апеляційним судом розглянуто доводи боржника щодо відсутності доказів реєстрації договорів позики №1, №2 та додаткових угод до них в Управлінні НБУ в Одеській області та спростовано такі доводи, як необґрунтовані.
Суд з посиланням на приписи пунктів 1.1, 1.7, 1.8, 1.16 глави 1 розділу 1 Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затвердженого постановою Правління НБУ №270 від 17.06.2004, у редакції, чинній на момент укладення між ініціюючим кредитором, як нерезидентом, та боржником-позичальником, як резидентом, договорів позики №1 від 10.10.2013, №2 від 03.02.2014 та додаткових угод до них від 02.03.2015, дійшов висновку, що здійснення реєстрації договорів позики і додаткових угод до них, укладених з нерезидентами, у територіальному управлінні НБУ за місцезнаходженням обслуговуючого банку є обов`язком резидента-позичальника грошових коштів у позикодавця-нерезидента.
Апеляційним судом встановлено, що повідомлення про укладення договорів позики та договорів про внесення змін до них подавались до територіального управління НБУ саме ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії", як резидентом-позичальником коштів, та відповідно на його адресу повідомлялось управлінням НБУ про реєстрацію таких правочинів (том 2, а.с. 29-42, том 3, а.с. 206-215).
З огляду на правове регулювання порядку реєстрації правочинів щодо отримання позики резидентами від нерезидентів, з урахуванням вимог пункту 4 частини другої статті 42, статті 74 ГПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що обов`язком боржника як резидента-позичальника, є доведення перед судом переконливості своїх доводів щодо відсутності реєстрації договорів позики №1 від 10.10.2013 та №2 від 03.02.2014 та додаткових угод до них 02.03.2015 у територіальному управлінні НБУ.
Разом з тим, боржником не надано суду письмових доказів, на підставі яких суд міг би встановити факт відсутності реєстрації установами НБУ угод та які б спростували аргументи ініціюючого кредитора-нерезидента щодо обставин укладення з боржником-резидентом договорів позики з дотриманням вимог чинного законодавства щодо їх реєстрації у територіальному управлінні НБУ, докази чого надано кредитором суду.