У Х В А Л А
30 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 640/16277/19
Провадження № 11-299апп20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Анцупової Т. О.,
суддів Антонюк Н. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
перевіривши наявність підстав для прийняття Великою Палатою Верховного Суду справи № 640/16277/19 за позовом ОСОБА_1 до начальника третього слідчого відділу Першого управління організації досудових розслідувань Державного бюро розслідувань Корецького Олега Павловича, Державного бюро розслідувань про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою Державного бюро розслідувань на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2020 року,
УСТАНОВИЛА:
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до начальника третього слідчого відділу Першого управління організації досудових розслідувань Державного бюро розслідувань Корецького О. П., Державного бюро розслідувань, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність начальника третього слідчого відділу Першого управління організації досудових розслідувань Державного бюро розслідувань Корецького О. П. по ненаданню інформації, запитуваної адвокатським запитом від 23 липня 2019 року № 19-196-0812;
- зобов`язати Державне бюро розслідувань в строк не пізніше 10 днів з дня набрання рішення суду в цій справі законної сили надати ОСОБА_1 інформацію, зазначену в адвокатському запиті від 23 липня 2019 року № 19-196-0812, а саме: повні відповіді на кожне поставлене у адвокатському запиті від 23 липня 2019 року № 19-196-0812 питання.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначав, що він, як адвокат, у зв`язку з наданням юридичної допомоги звернувся з адвокатським запитом до Державного бюро розслідувань, в якому просив надати інформацію, однак відповідач надав не повну відповідь, чим порушив право останнього на отримання доступу до інформації, що є підставою для звернення до суду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2019 року позивачу відмовлено у відкритті провадження.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що адвокатський запит не є запитом, що направлений на отримання публічної інформації, оскільки може бути спрямований не лише до суб`єктів владних повноважень, але й до будь-якої юридичної особи з метою отримання необхідної адвокату інформації для надання правової допомоги клієнту.
Суд першої інстанції виходив з того, що відносини, які склалися між позивачем та Державним бюро розслідувань щодо зобов`язання останнього надати інформацію на адвокатський запит, не є публічно-правовими у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 16 січня 2019 року в справі № 686/23317/13-а, а також роз`яснив позивачу, що розгляд цієї справи віднесено до цивільної юрисдикції.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2020 року скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2019 року та передано справу на розгляд до суду першої інстанції.
Скасовуючи зазначену ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 826/7244/18 та дійшов висновку про те, що розглядаючи запит ОСОБА_1 про надання інформації, Державне бюро розслідувань виступає представником влади, здійснює свої визначені законом повноваження і в порядку їх реалізації вирішує питання, що впливають на права та обов`язки суб`єкта звернення.
Отже, пов`язані з розглядом зазначеного запиту дії або бездіяльність Державного бюро розслідувань випливають із здійснення публічно-владної управлінської функції. Водночас чинним законодавством не встановлено винятків, які б давали підстави для протилежного висновку щодо правової природи зазначених дій або бездіяльності, а тому такі спори є публічно-правовими, а заявлені позовні вимоги належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Державне бюро розслідувань подало касаційну скаргу, в якій просило постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2020 року скасувати, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2019 року залишити в силі.
В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що при ухваленні оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а, від 06 лютого 2020 року у справі № 640/16398/19, від 26 червня 2020 року у справі № 640/16308/19, та неправильно застосував статтю 19 КАС України,частину першу статті 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", норми Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Скаржник вважає, що запитувана інформація у справі № 640/16277/19 стосувалася кримінального провадження № 62019000000000683 та не могла бути повідомлена на адвокатський запит.
На думку скаржника, апеляційним судом не враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 826/7244/18, у пунктах 61-63 якої зазначено, що інша частина запитуваної інформації, яку просив надати позивач, є наслідком проведення досудового розслідування у конкретному кримінальному провадженні та містить таємницю досудового розслідування, отримати яку позивач як адвокат може виключно в порядку визначеному Кримінально процесуальним кодексом України.
Водночас у відзиві на касаційну скаргу позивач зазначав, що він не запитував інформацію, отриману в межах конкретного кримінального провадження, не намагався ознайомитися з нею. Мета адвокатського запиту, за доводами позивача, інша - з`ясувати яким чином, за допомогою яких суб`єктів і чи процесуальним шляхом дані досудового розслідування у конкретному кримінальному провадженні були передана стороннім особам (не учасникам кримінального провадження).
Ухвалою від 30 липня 2020 року колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відкрив касаційне провадження у цій справі, а ухвалою від 17 вересня 2020 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС України.
Так, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду мотивувала своє рішення тим, що:
- Державне бюро розслідувань наполягало на розгляді цієї справи в порядку кримінального судочинства у відзиві на апеляційну скаргу та в касаційній скарзі;
- суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення, послалися на відмінні правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 16 січня 2019 року в справі № 686/23317/13 та від 08 квітня 2020 року в справі № 826/7244/18;
- Велика Палата Верховного Суду не викладала у своїх постановах висновку щодо питання предметної юрисдикції спору щодо ненадання відповіді на адвокатський запит, в якому запитувалася інформація про непроцесуальне поширення посадовими особами органів досудового розслідування даних досудового розслідування у конкретному кримінальному провадженні.
Перевіривши матеріали справи та наведені в касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для прийняття цієї справи до розгляду.
Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.