У Х В А Л А
29 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 642/340/18
Провадження № 14-141зц20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ткачука О.С.,
суддів Антонюк Н.О., Анцупової Т.О., Британчука В.В., Власова Ю.Л., Гриціва М.І., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Єленіної Ж.М., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Прокопенка О.Б., Пророка В.В., Рогач Л.І., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,
перевіривши заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 червня 2020 року, постанови Апеляційного суду Харківської області від 17 вересня 2018 року та рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 17 травня 2018 року з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя,
УСТАНОВИЛА:
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя.
Позов мотивовано тим, що у період з 24 лютого 1990 року по 19 серпня 2014 року він та відповідачка перебували у зареєстрованому шлюбі. 22 квітня 2005 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_2 та їх син ОСОБА_4 набули право власності на 77/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 .
Посилаючись на те, що зазначене нерухоме майно було придбано ОСОБА_2 у шлюбі з ним, за їхні спільні кошти, позивач, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ним право власності на 1/2 частини від 77/200 частин житлового будинку АДРЕСА_1 .
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 17 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Харківської області від 17 вересня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
У жовтні 2018 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, в якій він просив скасувати рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 17 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 17 вересня 2018 року.
Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 червня 2020 року рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 17 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 17 вересня 2018 року залишено без змін.
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду із заявою про перегляд рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 17 травня 2018 року, постанови Апеляційного суду Харківської області від 17 вересня 2018 року та постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 червня 2020 року. Заявник посилається на положення статей 353-3644 ЦПК України та просить переглянути вказані судові рішення, оскільки вважає, що у справі наявне неоднакове застосування судом касаційної інстанцій одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України № 2747-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким ЦПК України викладено у новій редакції.