Постанова
Іменем України
30 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 612/419/18
провадження № 51-5673км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Луганського Ю. М.,
суддів Ковтуновича М. І., Фоміна С. Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Гановської А. М.,
прокурора Сиволапа А. С.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Николенка Р. С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Близнюківського районного суду Харківської області від 13 листопада 2018 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року щодо останнього у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за
№ 12018220730000090, за обвинуваченням
ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця
с. Катеринівка Близнюківського району Харківської області, раніше не судимого, проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Близнюківського районного суду Харківської області від 13 листопада 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим за ч. 2 ст. 121 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.
Вирішено питання щодо речових доказів у провадженні.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_1 зараховано в строк відбуття покарання термін його попереднього ув`язнення з 03 квітня 2018 року до набрання вироком законної сили, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.
За обставин, встановлених судом та викладених у вироку, 02 квітня 2018 року, близько 20 год, ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння у домоволодінні ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, під час сварки, діючи умисно, на ґрунті особистих неприязних відносин, завдав ОСОБА_3 декілька ударів кулаками обох рук в район обличчя та по тілу. Після цього, схопивши ОСОБА_3 руками за плечі, завдав ще декілька ударів лобною частиною голови в район обличчя, від чого останній впав. Коли ОСОБА_3 лежав на підлозі, ОСОБА_1 наніс ще декілька ударів ногою в район обличчя в потиличну ділянку та декілька ударів зверху вниз ногою в область грудної клітини, чим спричинив йому тяжкі тілесні ушкодження, від яких потерпілий помер на місці вчинення злочину. Причиною смерті ОСОБА_3 являється тупа травма грудної клітини із переломом груднини, крововиливом в м`які тканини переднього середостіння і забоєм серця.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
В касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вказані судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вимогу мотивовано невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що призвело до безпідставного його засудження. Зазначає щодо відсутності в його діях умислу на спричинення ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень, оскільки мала місце самооборона.Стверджує про порушення права на захист, так як апеляційним судом не було забезпечено його участі під час апеляційного розгляду, чим позбавлено можливості надавати пояснення щодо обставин інкримінованого кримінального правопорушення.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 та його захисник Николенко Р. С. підтримали касаційну скаргу, просили її задовольнити.
Прокурор, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, просив судові рішення залишити без зміни.
Від потерпілої ОСОБА_4 надійшло клопотання про проведення касаційного розгляду за її відсутності.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія судів дійшла наступних висновків.
Приписами ч. 1 ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України неповнота досудового розслідування та судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, про що порушує питання засуджений, перегляду в касаційному порядку не підлягають, а отже, при касаційному розгляді кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судом.
Суд першої інстанції критично оцінив показання ОСОБА_1 в частині нанесення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_3, від яких настала смерть останнього, з метою самозахисту, як спрямовані на уникнення кримінальної відповідальності, та правильно поклав в основу вироку показання потерпілої ОСОБА_4, свідків ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, а також дані, що містяться у протоколі огляду місця події, висновках експертів № 100-ЛЗт/18 від 22 травня 2018 року та № 151-ЛЗ/18 від 13 червня 2018 року, протоколах огляду трупа ОСОБА_3 .
Вказані докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, оцінені судом відповідно до ст. 94 КПК України на предмет належності, допустимості, достовірності та не викликають сумнівів у їх правдивості.
Твердження засудженого ОСОБА_1 в касаційній скарзі про необхідність скасування судових рішень у зв`язку з відсутністю в його діях умислу на спричинення тяжких тілесних ушкоджень, так як він захищався від дій ОСОБА_3, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони суперечать фактичним обставинам справи, правильність встановлення яких підтвердив суд апеляційної інстанції. Також цей суд спростував посилання сторони захисту стосовно отримання ОСОБА_3 травми серця при падінні чи від іншої особи, після того як засуджений покинув будинок.