Постанова
іменем України
30 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 166/1065/18
провадження № 51-3392км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Єремейчука С. В.,
суддів Бородія В. М., Стороженка С. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Мішиної О. О.,
прокурора Кузнецова С. М.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Довжика Р. С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Ліпка О. П., який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року у кримінальному провадженні № 12018030000000289 щодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Ратнівського районного суду Волинської області від 16 жовтня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку 3 роки з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вирішено питання щодо судових витрат і речових доказів у провадженні.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 07 липня 2018 року близько 01:10, керуючи технічно справним автомобілем марки "AUDI A6", реєстраційний номер Республіки Польща НОМЕР_1, рухаючись по вул. Шевченка у напрямку центра с. Гірники Ратнівського району Волинської області зі сторони озера "Радожин", порушуючи п.п. "б" п. 2.3, 10.1, п.п. "а" п. 2.10 ПДР, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасниками руху, виїхав на ліве узбіччя за напрямком руху транспортного засобу, де допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2, не зупинив транспортного засобу і не залишився на місці пригоди, унаслідок чого потерпілий помер від отриманих тілесних ушкоджень.
Волинський апеляційний суд ухвалою від 11 квітня 2019 року вирок залишив без змін.
Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду постановою від 18 вересня 2019 року за касаційною скаргою прокурора ухвалу Волинського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року скасував та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Рівненський апеляційний суд ухвалою від 04 лютого 2020 року вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
В обґрунтування своє позиції стверджує, що апеляційний суд, залишаючи без змін вирок місцевого суду, не в повній мірі врахував характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину та обставини його вчинення. Вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання із застосуванням положень ст. 75 КК не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину. Вказує на те, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводів сторони обвинувачення, зазначених у скарзі, що призвело до ухвалення судового рішення, яке не відповідає вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Крім того, на думку прокурора, апеляційний суд не виконав вимоги положення ч. 2 ст. 439 КПК.
Позиції учасників судового провадження
На касаційну скаргу заперечень від учасників судового провадження не надходило.
У судовому засіданні прокурор Кузнецов С. М. просив задовольнити касаційну скаргу, засуджений ОСОБА_1 та його захисник Довжик Р. С. заперечили проти її задоволення.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 286 КК у касаційному порядку не оскаржуються.
Доводи прокуроращодо істотного порушення судом вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування судом закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого Суд, ураховуючи надані матеріали кримінального провадження, не може взяти до уваги як обґрунтовані з огляду на таке.
Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.
Як передбачено положеннями ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. Таке рішення має бути належним чином умотивовано.