Постанова
Іменем України
01 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 460/4070/18-ц
провадження № 61-9156св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційного банку "ПриватБанк";
відповідач - ОСОБА_1 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на заочне рішення Яворівського районного суду Львівської області від 04 жовтня
2019 року у складі судді Карпин І. М. та постанову Львівського апеляційного суду від 21 травня 2020 року у складі колегії суддів: Бойко С. М.,
Копняк С. М., Ніткевича А. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У вересні 2018 року акціонерне товариство комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом
до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 14 серпня 2008 року між банком
та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредитні кошти у розмірі 9 100 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
Своїм підписом у заяві відповідачка підтвердила, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг.
ОСОБА_1 свої зобов`язання за вищевказаним кредитним договором належним чином не виконувала, на вимоги банку не реагувала, унаслідок чого станом на 20 серпня 2018 року утворилася заборгованість у розмірі 28 229,91 грн, з яких: 1 952,71 грн - заборгованість за тілом кредиту; 16 405,66 грн - заборгованість за процентами; 8 051,07 грн - заборгованість
за пенею; штрафи, з яких: 500 грн - фіксована частина, 1 320,47 грн - процентна складова.
Посилаючись на викладене, АТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути
з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором
від 14 серпня 2008 рокуу розмірі 28 229,91 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Яворівського районного суду Львівської області
від 04 жовтня 2019 року позов АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість
за кредитним договором від 14 серпня 2008 року у розмірі 1 952,91 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи частково позов АТ КБ "ПриватБанк", суд першої інстанції виходив із того, що банком доведено наявність укладеного між сторонами кредитного договору, оскільки відповідачка користувалася кредитними коштами та частково сплачувала кредитні платежі. При цьому відповідачкою не надано доказів, які б спростовували заборгованість перед банком, а тому позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту у розмірі 1 540,71 грн є обґрунтованим. Разом з тим, банком не доведено факт досягнення між сторонами домовленостей про сплату процентів, комісії та неустойки, що передбачені Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, так як вони не містять підпису позичальника,
а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 14 серпня 2008 року року шляхом підписання заяви.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 21 травня 2020 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення, а заочне рішення Яворівського районного суду Львівської області від 04 жовтня
2019 року - без змін.
Погоджуючись із висновками районного суду, апеляційний суд також вказав, що вимоги банку про стягнення заборгованості за процентами, пенею та комісією є недоведеними, оскільки у заяві позичальника процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, а додана банком до заяви довідка про
умови кредитування не містила підпису позичальника, водночас довідка
про умови кредитування з підписом позичальника була надана лише до апеляційного суду, проте з порушенням строку подання доказів. При цьому Умови та Правила надання банківських послуг також не містять підпису відповідачки, належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме з ними погодилася відповідачка при підписанні заяви на отримання кредиту, банком не надано. Отже, відсутні підстави вважати, що відповідачка, підписуючи заяву позичальника, погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг. Таким чином, при укладенні договору з відповідачкою банк не дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", щодо повідомлення споживача про умови кредитування
та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. При цьому апеляційний суд послався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03 липня 2019 року у справі
№ 342/180/17, провадження № 14-131цс19.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, АТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати й ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги банку задовольнити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової
палати Касаційного цивільного суду від 06 липня 2020 року у малозначній справі відкрито касаційне провадження з підстав, передбачених пунктом
2 частини третьої статті 389 ЦПК України, та витребувано її матеріали
з Яворівського районного суду Львівської області.
У липні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2020 року справу за позовом
АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що вимоги банку щодо стягнення заборгованості за процентами є недоведеними, оскільки у заяві позичальника, яка підписана відповідачкою, сторони погодили оплату процентів за користування кредитними коштами, а також розмір процентної ставки. Таким чином, сторонами при укладені кредитного договору
було досягнуто усі істотні умови договору. Отже, банком надано належні та допустимі докази того, що нарахування і стягнення процентів з відповідачки є правомірним, а тому висновок судів про те, що процентна ставка між сторонами кредитного договору не узгоджена, є безпідставним.
Також посилається на відповідні правові позиції Верховного Суду, які судами попередніх інстанцій не враховані.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
14 серпня 2008 року між закритим акціонерним товариством комерційного банку "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредитні кошти у розмірі 9 100 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
Своїм підписом у анкеті-заяві відповідачка підтвердила, що підписана
нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг
і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг (а. с. 8).
У наданій банком довідці про умови кредитування з використанням кредитної картки "Універсальна", 30 днів пільгового періоду" зазначено базова відсоткова ставка за користування кредитом (3,0%), розмір щомісячних платежів (7%) від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним, розмір комісії за зняття готівки та особистих коштів, безготівкових платежів, пеня за несвоєчасність погашення заборгованості, штрафи та комісійні. Зазначена довідка відповідачкою не підписана (а. с. 9).
ОСОБА_1 свої зобов`язання за вищевказаним кредитним договором належним чином не виконувала, на вимоги банку не реагувала, унаслідок чого за розрахунком банку станом на 20 серпня 2018 року утворилася заборгованість у розмірі 28 229,91 грн, з яких: 1 952,71 грн - заборгованість за тілом кредиту; 16 405,66 грн - заборгованість за процентами;
8 051,07 грн - заборгованість за пенею; штрафи, з яких: 500 грн - фіксована частина, 1 320,47 грн - процентна складова.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення
від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частини першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної
інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою
для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального
чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов
та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).