Постанова
Іменем України
02 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 753/21578/18
провадження № 61-10891св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерного комерційного банку "Індустріалбанк" на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 06 листопада 2019 року в складі судді Коренюк А. М. та постанову Київського апеляційного суду від 04 червня
2020 року в складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Андрієнко А. М.,
Соколової В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" (далі - ПАТ АКБ "Індустріалбанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення з житлового приміщення без надання іншого житлового приміщення.
Позовна заява мотивована тим, що відповідно до договору купівлі-продажу від 12 вересня 2000 року Акціонерний комерційний банк "МТ-Банк" (далі - АКБ "МТ-Банк"), правонаступником якого є ПАТ АКБ "Індустріалбанк", придбав квартиру АДРЕСА_1 .
АКБ "МТ-Банк" та ОСОБА_1 09 листопада 2000 року уклали договір найму вищевказаної квартири. В силу вимог статті 821 ЦК України договір найму переукладався на 5 років, а його дія закінчилася 09 листопада 2015 року.
Листом від 07 серпня 2015 року банк повідомив відповідача про відмову від укладення договору найму на новий строк та запропонував мешканцям звільнити спірну квартиру до 23 листопада 2015 року. У подальшому банк неодноразово звертався до відповідача з аналогічними листами та вимогами, проте вони залишилися без належного реагування.
На підставі викладеного ПАТ АКБ "Індустріалбанк" просило виселити
ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 у зв`язку із закінченням дії договору найму.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 06 листопада
2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що договір найму є безстроковим, тому банк не вправі вимагати від ОСОБА_1 припинення користування квартирою та виселення. Крім того, рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 12 листопада 2009 року у справі
№ 2-2029/2009, яке набрало законної сили, зобов`язано
ПАТ АКБ "Індустріалбанк" виконати зобов`язання, передбачені пунктами 1.5, 2.1.5 договору найму від 09 листопада 2000 року, щодо безкоштовної передачі ОСОБА_1 у власність квартири АДРЕСА_1 . Отже, відсутні правові підстави для виселення відповідача зі спірної квартири, яку судовим рішенням зобов`язано передати у власність останньому.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 04 червня 2020 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суттєвою умовою договору оренди є строк, на який встановлюється оренда. Строком є проміжок у часі, який має початок та кінець. Вживане у договорі поняття "безстроковість" не означає нескінченість правовідносин. Стаття 821 ЦК України визначає умови правозастосування у тих випадках, коли у договорі не вказано строку його дії. Проте помилкові висновки суду в цій частині не потягнули неправильного вирішення справи по суті, отже не є підставою для скасування рішення місцевого суду.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно врахував, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 12 листопада 2009 року
ПАТ АКБ "Індустріалбанк" зобов`язано виконати зобов`язання, яке полягає у безкоштовній передачі у власність ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 .
Отже, позивач зобов`язаний вчинити дії щодо передачі права власності на вищевказану квартиру безпосередньо відповідачу, цей обов`язок підтверджено рішенням суду, яке знаходиться на стадії виконання. Відтак вимоги про виселення відповідача з цієї квартири не кореспондуються з положеннями статті 391 ЦК України, оскільки проживання відповідача у цій квартирі не уважається перешкодою прав власника.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ПАТ АКБ "Індустріалбанк" просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач вселився до спірного приміщення на підставі договору найму від 09 листопада 2000 року, який закінчив свою дію 10 листопада 2015 року, тому він зобов`язаний виселитися зі спірного приміщення.
Разом з тим, апеляційний суд погодився з вищевказаними доводами щодо закінчення дії договору найму, проте неправильно застосував до спірних правовідносин статтю 635 ЦК України, якою, зокрема, передбачено перелік правових наслідків порушення попереднього договору. Примусове виконання зобов`язання в натурі суперечить принципу вільного волевиявлення учасника правочину та вимогам статті 635 ЦК України про правові наслідки порушення зобов`язання за попереднім договором.
Припинення зобов`язання з попереднього договору внаслідок неукладення основного договору протягом встановленого попереднім договором строку унеможливлює спонукання до укладення основного договору в судовому порядку, визнання такого договору дійсним, виконання обов`язку в натурі чи виникнення основного договірного зобов`язання як правової підстави для виникнення у набувача права власності на майно. Примушення до виконання зобов`язання, що ґрунтується на попередньому договорі, законом не передбачено.
Встановлена апеляційним судом обставина щодо перебування рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 листопада 2009 року на виконанні в органах державної виконавчої служби не може бути підставою для не застосування статті 391 ЦК України та відмови у позові.
Доводи інших учасників справи
Інший учасник справи не скористався своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направив.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2020 відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
22 вересня 2020 року справу передано до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що АКБ "МТ-Банк", правонаступником якого
є ПАТ АКБ "Індустріалбанк", на підставі договору купівлі-продажу
від 12 вересня 2000 року набув право власності на квартиру
АДРЕСА_1 .
У подальшому, між АКБ "МТ-Банк" та ОСОБА_1 укладеного договір найму від 09 листопада 2000 року, відповідно до умов якого відповідачу та його сім`ї передано у безстрокове користування зазначену квартиру.
Пунктом 1.5 договору найму передбачено, що через 5 років квартира безкоштовно передається у власність ОСОБА_1, податки за переоформлення квартири сплачуються за рахунок АКБ "МТ-Банк".
Згідно з пунктом 2.1.5 договору найму через 5 років відпрацювання
ОСОБА_1 у АКБ "МТ-Банк" квартира безкоштовно передається у власність ОСОБА_1, податки за переоформлення квартири сплачуються за рахунок АКБ "МТ-Банк".
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 12 листопада
2009 року у справі № 2-2029/2009, яке набрало законної сили, зобов`язано
АКБ "Індустріалбанк" виконати зобов`язання, передбачені пунктами 1.5, 2.1.5 договору найму від 09 листопада 2000 року, щодо безкоштовної передачі ОСОБА_1 у власність квартири АДРЕСА_1, загальною площею 101,1 кв. м, з покладенням на АКБ "Індустріалбанк" сплати податків та інших витрат пов`язаних з переоформленням квартири.
Вказаним рішенням у справі № 2-2029/2009 у задоволенні позову
АКБ "Індустріалбанк" до ОСОБА_1 про визнання недійсним пунктів 1.5 та 2.1.5 договору найму від 09 листопада 2000 року відмовлено.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 листопада
2009 року у справі № 2-2029/2009 знаходиться на виконанні, 22 травня
2018 року боржнику направлено вимогу, якою державний виконавець зобов`язав АКБ "Індустріалбанк" виконати зазначене рішення, зокрема щодо безкоштовної передачі ОСОБА_1 у власність квартири АДРЕСА_1, загальною площею 101,1 кв. м, з покладенням на АКБ "Індустріалбанк" сплати податків та інших витрат пов`язаних з переоформленням квартири
Разом з тим, ПАТ АКБ "Індустріалбанк" зверталося до суду з позовом до
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про розірвання договору найму, стягнення боргу та виселення. ОСОБА_1 у свою чергу звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ АКБ "Індустріалбанк" про зарахування взаємних вимог, стягнення збитків.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 15 липня
2014 року в справі № 753/2702/14-ц у задоволенні позовних вимог
ПАТ АКБ "Індустріалбанк" відмовлено. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 23 жовтня 2014 року скасовано рішення Дарницького районного суду міста Києва від 15 липня 2014 року
в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ АКБ "Індустріалбанк" про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості із сплати коштів за найм квартири, ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ АКБ "Індустріалбанк" 240 грн у рахунок погашення заборгованості зі сплати за найм квартири АДРЕСА_1 . В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 березня 2015 року рішення Апеляційного суду міста Києва від 23 жовтня 2014 року залишено без змін.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.