ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 826/8082/17
адміністративне провадження № К/9901/37968/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Артем-Банк" Шевченка Андрія Миколайовича, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення, про визнання нікчемним правочину за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Артем-Банк" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г від 16 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Ключковича В.Ю., Горяйнова А.М., Губської О.А. від 31 січня 2018 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Артем-Банк" (Уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ "Артем-Банк", відповідач), третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО, третя особа), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Артем-Банк" про нікчемність правочину від 3 листопада 2016 року по перерахуванню коштів в сумі 197 594, 66 гривень на поточний рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 як часткове повернення ОСОБА_2 згідно договору позики від 3 листопада 2015 року, та застосування наслідків недійсності правочину;
- зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Артем-Банк" Шевченко А.М. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування за договором банківського рахунку від 1 жовтня 2014 року № ПР/ФО/933/14 за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Уповноважена особа Фонду діяла не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, чим порушила права позивача, які закріплені законодавством України про гарантування вкладів фізичних осіб.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2018 року, адміністративний позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем не надано доказів наявності підстав, які наведені у статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", для визнання нікчемним правочину. Також Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Артем-Банк" в порядку виконання обов`язку, визначеного частиною другою статті 77 КАС України, не було надано судам жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували порушення позивачем порядку укладення договору банківського вкладу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з постановами Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2017 року та Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2018 року, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Артем-Банк" звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга подана 2 березня 2018 року.
Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 826/8082/17, витребувано матеріали адміністративної справи та надано сторонам строк для подання відзиву на касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Артем-Банк".
Скаржником подано клопотання про зупинення виконання постанов Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2017 року та Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2018 року, в задоволенні якого відмовлено ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2020 року.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки тому, що відшкодування суми коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснюється після перевірки Уповноваженою особою Фонду правочинів та виявлення серед них таких, що мають ознаки нікчемності, визначені частиною третьою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Зазначає, що оскільки під час перевірки було виявлено, що правочин, укладений між ПАТ "Артем-Банк" та позивачем, має ознаки нікчемності, визначені пунктами 1, 7 та 9 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", то відсутні підстави для включення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладом.
Від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду, в якому зазначається, що рішення судів попередніх інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що 1 жовтня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Артем-Банк" укладено договір № ПР/ФО/933/14 банківського рахунку, за умовами якого банк відкриває клієнту поточний рахунок для зарахування, зберігання, перерахування, видачі грошових коштів, а також здійснення всіх інших операцій, передбачених чинним законодавством України.
Відповідно до виписки по особовому рахунку за 3 листопада 2016 року на вкладному рахунку позивача знаходиться сума 197 594,66 грн, яка були перерахована ОСОБА_2 як часткове повернення позики згідно договору позики від 3 листопада 2015 року.
В подальшому на підставі рішення Правління Національного банку України (НБУ) від 15 листопада 2016 року № 416-рш/БТ "Про віднесення ПАТ "Артем-Банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 16 листопада 2016 року прийнято рішення № 2447 про запровадження з 16 листопада 2016 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Артем-Банк" Луньо Іллю Вікторовича.
Тимчасову адміністрацію в АТ "Артем-Банк" запроваджено строком на один місяць з 16 листопада 2016 року по 15 грудня 2016 року включно, а з 16 грудня 2016 року розпочато ліквідаційну процедуру Банку.
14 грудня 2016 року позивач звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в з заявою, в якій просив включити його до списку на отримання коштів, які знаходяться на рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_2
Листом № 1677 від 6 червня 2017 року за підписом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Артем-Банк" повідомлено позивача про те, що правочин від 3 листопада 2016 року по перерахуванню коштів в сумі 197 594,66 грн на поточний рахунок ОСОБА_1 як часткове повернення ОСОБА_2 згідно договору позики від 3 листопада 2015 року на підставі пунктів 1, 7, 9 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визнано нікчемним.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2017 року та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2018 року відповідають не повністю, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є частково обґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).
Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн. Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10 гривень; за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред`явника.
Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур`єр", "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
Отже, Закон № 4452-VI пов`язує можливість реалізації права на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, на дату прийняття Правлінням НБУ постанови від 15 листопада 2016 року № 416-рш/БТ "Про віднесення ПАТ "Артем-Банк" до категорії неплатоспроможних" на банківському рахунку ОСОБА_1 , відкритому відповідно до укладеного з ПАТ "Артем-Банк" договору банківського рахунку від 1 жовтня 2014 року № ПР/ФО/933/14, знаходились грошові кошти на загальну суму 197 594,66 гривень.
Кошти на банківський рахунок позивача були зараховані 3 листопада 2016 року шляхом перерахунку ОСОБА_2 .
Разом з тим, Уповноваженою особою Фонду позивача не було включено до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО.
Відповідно до частини першої статті 34 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, відповідно до пункту 16 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, є тимчасовою адміністрацією.
Відповідно до частини другої статті 34 Закону № 4452-VI не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах "Урядовий кур`єр" або "Голос України".
Частинами третьою, п`ятою цієї статті також передбачено, що виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.
Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
За частиною третьою цієї ж статті правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.
Закон № 4452-VI визначає порядок складання Уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, а також підстави та умови, за наявності яких відшкодування суми коштів за банківським вкладом фізичним особам за рахунок коштів ФГВФО не здійснюється.
Так, згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів шляхом здійснення перевірки вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 цього Закону.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, у повідомленні Уповноваженої особи Фонду від 6 червня 2017 року № 1677 зазначається, що правочин від 3 листопада 2016 року з перерахування грошових коштів за платіжним дорученням у сумі 197 594,66 гривень на поточний рахунок позивача як часткове повернення ОСОБА_2 позики згідно договору позики від 3 листопада 2015 року є нікчемними з підстав, передбачених пунктами 1, 7, 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI.
Так, відповідно до пункту 1 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.
Як вбачається зі змісту наведеної правової норми, нікчемність правочину неплатоспроможного банку за цим пунктом зумовлена однією з таких підстав: 1) безоплатним відчуженням банком свого майна; 2) прийняттям банком на себе зобов`язань без одночасного (зустрічного) встановлення обов`язків контрагентом (другою стороною правочину); 3) відмовою банком від власних позовних вимог.
Разом з тим, судами попередніх інстанцій не встановлено, а відповідачем не доведено, що правочин з перерахування коштів з рахунку ОСОБА_2 на рахунок позивача, містить вищенаведені ознаки нікчемності, оскільки такий правочин не пов`язаний з безоплатною передачею банком свого майна, відмовою від майнових вимог або прийняттям зобов`язань без встановлення зустрічних обов`язків контрагента.
Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з підстав укладення банком правочинів (у тому числі договорів), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (пункт 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI).