ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/3790/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н.О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання: Мартинюк М. О.,
за участю представників сторін:
позивача - Никифорова Д. О. (адвоката),
відповідача 1 - не з`явилися,
відповідача 2 - не з`явилися,
відповідача 3 - Биструшкіна В. Ю. (адвоката),
відповідача 4 - Биструшкіна В. Ю. (адвоката),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Львівської міської ради
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2020 (колегія суддів: Іоннікова І. А. - головуючий, Тарасенко К. В., Михальська Ю. Б.) і рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2019 (суддя Чебикіна С. О.), у справі
за позовом Львівської міської ради
до 1) Львівської обласної ради, 2) Львівської обласної державної адміністрації, 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-Львів", 4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Нарнія-Трейд"
про визнання недійсними рішення, договору купівлі-продажу земельної ділянки,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Львівська міська рада звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Львівської обласної ради, Львівської обласної державної адміністрації (далі - Львівська ОДА), Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-Львів" (далі - ТОВ "Нафта-Львів"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Нарнія-Трейд" (далі - ТОВ "Нарнія-Трейд"), в якому просила:
- визнати недійсним рішення Львівської обласної ради від 28.12.2000 № 408 "Про попереднє погодження місця розташування об`єктів будівництва" в частині погодження продажу та уповноваження Львівської ОДА на здійснення продажу земельної ділянки у м. Львові на вул. Шевченка (Рясне, територія "Електрону"), площею 0,15 га (далі - спірна земельна ділянка);
- визнати недійсним розпорядження Голови Львівської ОДА від 15.12.2000 №1454 "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення для будівництва АЗС у м. Львові" в частині продажу спірної земельної ділянки;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дякович М.М. та укладений між Львівською ОДА та ТОВ "Нафта-Львів" 27.12.2000;
- визнати недійсним Державний акт на право власності на землю серія ЛВ № 028582, виданий 23.01.2001 Львівською ОДА ТОВ "Нафта-Львів" на підставі розпорядження Голови Львівської ОДА від 15.12.2000 № 1454, щодо спірної земельної ділянки, зареєстрований Львівським обласним управлінням земельних ресурсів в книзі записів державної реєстрації державних актів на право власності на землю за № 7 кн. 5-3;
- витребувати у ТОВ "Нафта-Львів" на користь Львівської міської ради спірну земельну ділянку з цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, кадастровий №4610137500:11:007:0029.
1.2. Позовні вимоги Львівської міської ради обґрунтовані тим, що рішення Львівської обласної ради від 28.12.2000 № 408 в частині погодження продажу спірної земельної ділянки та розпорядження Голови Львівської ОДА від 15.12.2000 № 1454 в частині її продажу, укладення договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки та видачі державного акта на право власності на спірну земельну ділянку, прийняті з порушенням норм законодавства, яке діяло на момент їх прийняття, та з перевищенням повноважень, а саме за відсутності у вказаних органів права розпоряджатись земельними ділянками, розміщеними у межах м. Львова, тому зазначені рішення, розпорядження, державний акт на право власності на землю від 23.01.2001 серії ЛВ № 028582, а також правочини, які було укладено в подальшому, підлягають визнанню недійсними.
Позовна вимога про витребування спірної земельної ділянки відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України обґрунтована тим, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника - територіальної громади м. Львова, в інтересах якої діє Рада, поза її волею, оскільки Рада не приймала рішень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою та не укладала правочину щодо її відчуження.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.07.2019 позов Львівської міської ради задоволено частково. Визнано недійсним рішення № 408 "Про попереднє погодження місця розташування об`єктів будівництва", видане Львівською обласною радою 28.12.2000, в частині погодження продажу та уповноваження Львівської ОДА на здійснення продажу спірної земельної ділянки. Визнано недійсним договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дякович М.М., укладений між Львівською ОДА та ТОВ "Нафта-Львів" 27.12.2000. Визнано недійсним Державний акт на право власності на землю серія ЛВ № 028582, виданий 23.01.2001 Львівською ОДА ТОВ "Нафта-Львів" на підставі розпорядження Голови Львівської ОДА від 15.12.2000 № 1454, щодо спірної земельної ділянки, зареєстрований Львівським обласним управлінням земельних ресурсів в книзі записів державної реєстрації державних актів на право власності на землю за №7 кн. 5-3. Вирішено витребувати у ТОВ "Нафта-Львів" на користь Львівської міської ради спірну земельну ділянку з цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, кадастровий № 4610137500:11:007:0029. Присуджено до стягнення з Львівської обласної ради на користь Львівської міської ради 1 921,00 грн судового збору. Присуджено до стягнення з Львівської ОДА на користь Львівської міської ради 1 921,00 грн судового збору. Присуджено до стягнення з ТОВ "Нафта-Львів" на користь Львівської міської ради 3 842, 00 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
2.2. Суд першої інстанції виходив із того, що в матеріалах справи відсутні докази делегування позивачем своїх повноважень щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок в межах міста Львова Львівській обласній раді та Львівській ОДА. Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про скасування оскаржуваного рішення Львівської обласної ради від 28.12.2000 № 408 та розпорядження Львівської ОДА від 15.12.2000 № 1454 є обґрунтованими. Решта вимог позивача є похідними від вимог про оскаржувані рішення Львівської обласної ради від 28.12.2000 та розпорядження Львівської ОДА від 15.12.2000 № 1454, а тому також визнані судом такими, що підлягають задоволенню. Посилаючись на статті 317, 387, 388 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції задовольнив вимоги позивача про витребування спірної земельної ділянки та дійшов висновку про відсутність волі територіальної громади м. Львова в особі Ради на вибуття спірної земельної ділянки з комунальної власності у приватну. Суд першої інстанції зазначив, що відповідач-2 та відповідач-3 не надали доказів на підтвердження факту обізнаності позивача про існування оспорюваного ним договору та державного акта на спірну земельну ділянку, а позивач стверджував, що дізнався про нього після державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку ТОВ "Нарнія-Трейд" 22.02.2018, тому позивач звернувся з позовом у межах строку позовної давності.
2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2020 апеляційні скарги ТОВ "Нафта-Львів", ТОВ "Нарнія-Трейд" задоволено. Апеляційну скаргу Львівської міської ради залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2019 у справі №910/3790/19 скасовано частково, в частині відмови у задоволені позову, і прийнято нове рішення, яке викладено у наступній редакції: "У позові відмовити повністю. Стягнути з Львівської міської ради на користь ТОВ "Нафта-Львів" витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 14 407,50 грн. Стягнути з Львівської міської ради на користь ТОВ "Нарнія-Трейд" витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 14 407,50 грн." Видачу наказів доручено Господарському суду міста Києва.
2.4. Суд апеляційної інстанції зазначив, що ухвалою № 925 від 25.01.2001 "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення для розміщення АЗС у місті Львові" Львівська міська рада ухвалила внести доповнення до ухвали Львівської міської ради від 27.05.1999 "Про затвердження схеми розміщення в м. Львові автозаправочних і автогазозаправочних станцій загального користування" та погодити перелік земельних ділянок для продажу під розміщення АЗС в місті Львові, до якого входила і спірна земельна ділянка. За таких обставин суд дійшов висновку, що Львівська міська рада як колегіальний орган у 2001 році могла довідатися про порушення прав територіальної громади м. Львова щодо розпорядження спірною земельною ділянкою та вибуття спірної земельної ділянки з комунальної власності, оскільки зазначена ухвала була винесена після прийняття оскаржуваних рішення та розпорядження, укладення спірного договору. Оскільки позивач не довів, що йому не було відомо про існування оспорюваних рішень та правочинів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позов, поданий у 2018 році у цій справі за межами встановленого строку позовної давності. Враховуючи пропуск позивачем строку позовної давності, суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позову.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду м. Києва від 10.07.2019 в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним розпорядження Голови Львівської ОДА від 15.12.2000 №1454 "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення для будівництва АЗС у м. Львові" в частині продажу спірної земельної ділянки та постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2020, Львівська міська рада звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду апеляційної інстанції та рішення місцевого суду у частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним розпорядження Голови Львівської ОДА від 15.12.2000 №1454 "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення для будівництва АЗС у м. Львові", в частині продажу спірної земельної ділянки, прийняти нове рішення у справі № 910/3790/19, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
3.2. Львівська міська рада зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пунктів 1, 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував частину 1 статті 261 Цивільного кодексу України без урахування висновку щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 815/332/17. Крім того, на думку Львівської міської ради, необхідно відступити від висновку щодо застосування статті 261 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16.
3.3. ТОВ "Нарнія-Трейд" і ТОВ "Нафта-Львів" у відзивах на касаційну скаргу зазначають, що касаційна скарга Львівської міської ради є безпідставною. На їхню думку, скаржником у касаційній скарзі не доведено необхідності відступлення від правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, а постанова Верховного Суду у справі № 815/332/17 не містить остаточного правового висновку, оскільки справу передано на новий розгляд.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Господарськими судами попередніх інстанцій установлено, що 15.12.2000 Голова Львівської ОДА видав розпорядження за № 1454 "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення для будівництва АЗС у м. Львові" (далі - розпорядження № 1454), яким було передбачено продаж спірної земельної ділянки площею на користь ТОВ "Нафта-Львів".
4.2. 28.12.2000 Львівська обласна рада прийняла рішення № 408 "Про попереднє погодження місця розташування об`єктів будівництва", яким погодила перелік земельних ділянок несільськогосподарського призначення під розміщення торгового комплексу та АЗС для продажу у власність згідно з додатком. У цьому додатку до рішення, зокрема, було визначено для продажу спірну земельну ділянку для розміщення АЗС (пункт 15 переліку). Крім того, згідно з пунктом 2 рішення, Львівська обласна рада доручила Львівській ОДА здійснити прямий продаж вказаних у додатку до цього рішення земельних ділянок.
4.3. 27.12.2000 Львівська ОДА (як продавець) уклала з ТОВ "Нафта-Львів" (покупець) договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,15 га у м. Львові на вул. Шевченка (Рясне, територія "Електрону") для будівництва АЗС (автозаправної станції), посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дякович М.М. (далі - спірний договір).
4.4. Відповідно до пункту 1.2 спірного договору купівлі-продажу земельна ділянка передається ТОВ "Нафта-Львів" для будівництва АЗС (автозаправної станції).
Згідно з пунктом 13.4 спірного договору купівлі-продажу, договір після нотаріального посвідчення та реєстрації у Львівському обласному управлінні земельних ресурсів і документ про сплату вартості землі є підставою для відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта на право власності на землю.
4.5. 23.01.2001 Львівська ОДА на підставі розпорядження Голови Львівської ОДА від 15.12.2000 №1454 та на виконання положень спірного договору видала ТОВ "Нафта-Львів" Державний акт на право власності на землю серії ЛВ № 028582 щодо спірної земельної ділянки, цільове призначення - для будівництва АЗС, який було зареєстровано Львівським обласним управлінням земельних ресурсів в книзі записів державної реєстрації державних актів на право власності на землю за №7 кн.5-3.
4.6. 24.12.2009 між ТОВ "Нафта-Львів" (продавець) та ТОВ "Нарнія-Трейд" було укладено договір купівлі-продажу, серія та номер: 4928, за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти і сплатити ціну відповідно до умов, що визначені у цьому договорі, належну продавцю на праві приватної власності земельну ділянку площею 0,15 га у м. Львові на вул. Шевченка, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва АЗС.
4.7. 22.02.2018 ТОВ "Нарнія-Трейд" зареєструвало право власності на спірну земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
4.8. Спір виник у зв`язку з наявністю, на думку позивача, підстав для визнання недійсними рішення Львівської обласної ради № 408 від 28.12.2000, розпорядження Голови Львівської ОДА від 15.12.2000 № 1454 в частині продажу спірної земельної ділянки, спірного договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки, який укладено між Львівською ОДА та ТОВ "Нафта-Львів" 27.12.2000, Державного акта на право власності на землю серії ЛВ № 028582, виданого 23.01.2001 Львівською ОДА ТОВ "Нафта-Львів" на підставі розпорядження Голови Львівської ОДА від 15.12.2000 №1454, та необхідністю витребування у ТОВ "Нафта-Львів" на користь Львівської міської ради спірної земельної ділянки.
5. Розгляд касаційної скарги та правова позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзивах на неї доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою Львівської міської ради в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно закрити, а в решті заявлених підстав касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.
5.2. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Розгляд цієї скарги здійснюється з урахуванням положень Господарського процесуального кодексу України у редакції від 08.02.2020 (далі - у редакції, чинній з 08.02.2020), оскільки касаційну скаргу подано 24.06.2020.
5.3. Касаційна скарга подана з підстав, визначених пунктами 1, 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.4. Відносно підстави, визначеної пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції постановив рішення без урахування висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 815/332/17.
Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
5.5. Отже, у разі оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у ній зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був урахований судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.