ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2020 року
м. Київ
Справа № 904/5610/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Булгакової І.В., Колос І.Б.,
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
представників учасників справи:
позивача - "STEUERMANN" Investitions-und Handelsgesellschaft mbH (Компанія "ШТОЄРМАН" Інвестиціонс-УНД Хандельсгезельшафт МБХ, Компанія, позивач) - Слєпуха О.С. (адвокат),
відповідача - Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", Підприємство, відповідач, скаржник) -Павловський Р.В. (адвокат),
розглянув касаційну скаргу Підприємства,
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2020 (суддя Ніколенко М.О.) та
постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2020 (головуючий - суддя Дармін М.О., судді: Березкіна О.В., Антонік С.Г.)
у справі № 904/5610/19
за позовом Компанії
до Підприємства
про стягнення основного боргу у розмірі 1 979 071, 72 доларів США та 3% річних у розмірі 102 152, 63 доларів США.
Історія справи
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1.Компанія у листопаді 2019 року звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Підприємства про стягнення основного боргу у розмірі 1 979 071,72 доларів США та трьох процентів річних у розмірі 102 152,63 доларів США.
1.2. Позовні вимоги Компанії мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за контрактом купівлі - продажу уранового оксидного концентрату від 28.01.2014 № 70/13 зі сплати вартості поставленого товару.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2020: позов задоволено; стягнуто з Підприємства на користь Компанії суму основного боргу у розмірі 1979 071,72 доларів США, трьох процентів річних у розмірі 102 152,63 доларів США та витрати зі сплати судового збору у розмірі 27 759,97доларів США.
2.2. Рішення суду мотивоване тим, що Підприємство не виконало свої зобов`язання за договором, а саме - не здійснило повної та своєчасної оплати поставленого Компанією товару.
2.3. Не погоджуючись з ухваленим рішенням Підприємство звернулось з апеляційною скаргою, у якій просило скасувати рішення суду першої інстанції у частині стягнення трьох відсотків річних у розмірі 102 152,63 доларів США, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні стягнення трьох відсотків річних у розмірі 102 152,63 доларів США.
2.4. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2020 апеляційна скарга Підприємства залишена без задоволення, рішення у частині стягнення трьох відсотків річних у розмірі 102 152,63 доларів США, залишено без змін.
2.5. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що Підприємством не спростовано обставини можливості виконати відповідачем грошові зобов`язання у встановлений строк. Обставини на які посилається відповідач не є обставинами, які можуть нівелювати положення частини першої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідачем не виконані вимоги пункту 7 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), в зв`язку із чим доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права у частині порушення правил підсудності відхилені як необґрунтовані.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. У касаційній скарзі Підприємство, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2020 у справі № 904/5610/19 у частині стягнення трьох відсотків річних у розмірі 102 152, 63 доларів США, передати у цій частині справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. Підприємство у поданій касаційній скарзі із посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України вказує, що судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права - статей 614, 625 ЦК України; та з порушенням норм процесуального права - статті 20 ГПК України, що призвело до ухвалення незаконних та таких, що не ґрунтуються на обставинах справах, судових рішень. При цьому скаржник зазначає, що на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо можливості застосування статті 614 ЦК України при застосуванні статті 625 ЦК України у правовідносинах при стягненні трьох процентів річних.
4.2. Так, на думку скаржника, вини Підприємства, як підстави відповідальності за порушення зобов`язання щодо оплати за поставлений товар у сумі 1 979 071,72 доларів США немає, а тому, на переконання скаржника, судами першої та апеляційної інстанцій безпідставно задоволено позов у частині стягнення трьох процентів річних у сумі 102 152, 63 доларів США.
4.3. Окрім цього, скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій помилково віднесли та розглянули спір в частині стягнення трьох процентів річних у судах господарської юрисдикції.
5. Позиція позивача
5.1. Компанія 27.08.2020 направила до Касаційного господарського суду відзив на касаційну скаргу Підприємства, у якому просила залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
5.2. Компанія зазначає, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних як складової грошового зобов`язання та особливої міри відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Компанія вказує на те, що таке тлумачення статті 625 ЦК України у зв`язку з іншими нормами Глави 51 ЦК України повністю відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, провадження №12-105гс19 (пункт 6.40), від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, провадження № 14-591цс18), від 23.10.2019 у справі №922/3013/18, провадження № 12-116гс19 (пункт 6.42), а також роз`ясненням, що містяться у пункті 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань".
Аналогічної правової позиції Верховний Суд послідовно дотримується при розгляді господарських справ (постанови Касаційного господарського суду у справах: № 917/1421/18, №910/1972/18, №904/4565/18 та інші).
5.3. Позивач зазначає про те, що стаття 614 ЦК України до відповідальності за порушення грошового зобов`язання, у розумінні статті 625 ЦК України, не застосовується. Також, позивач стверджує, що судами попередніх інстанцій вірно застосовано статтю 625 ЦК України, а позиція відповідача не ґрунтується на законі.
5.4. Компанія вважає необґрунтованими доводи скаржника щодо порушення норм процесуального права. Позивач зазначає, що під час провадження у справі, до суду першої інстанції від Підприємства не надходили заперечення з приводу розгляду справи Господарським судом Дніпропетровської області, крім того така можливість передбачена умовами Контракту.
6. РОЗГЛЯД СПРАВИ ВЕРХОВНИМ СУДОМ
6.1. Склад суду касаційної інстанції змінювався відповідно до наявних у справі витягів з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
6.2. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 04.09.2020 №29.3-02/1965 у зв`язку з перебуванням судді Бенедисюка І.М. у відпустці призначено повторний автоматичний розподіл судової справи №904/5610/19, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: МалашенковаТ.М. (головуючий), Булгакова І.В., Колос І.Б.
6.3. Ухвалою Верховного Суду від 17.09.2020: частково задоволено клопотання ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про зупинення виконання судового рішення, а саме - зупинено виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2020 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2020 у справі №904/5610/19 у частині стягнення трьох відсотків річних у розмірі 102 152, 63 доларів США у справі №904/5610/19 до закінчення їх перегляду Верховним Судом; задоволено частково клопотання адвоката Квашука О.Д. - відкладено розгляд касаційної скарги ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" у справі №904/5610/19 на 01.10.2020.
6.4. Крім того, 17.09.2020 до Касаційного господарського суду ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" подано пояснення у справі, у яких, серед іншого, відповідач просив передати справу №904/5610/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, з огляду на те, що, на переконання скаржника, розгляд цієї справи буде сприяти встановленню сталої судової практики застосування статті 614 ЦК України у разі наявності вимог кредитора про стягнення трьох процентів річних за частиною другою статті 625 ЦК України. Також скаржник зазначає про необхідність можливого відступлення від усталених позицій Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 625 ЦК України з урахуванням норм статті 614 ЦК України та обставин цієї справи.
6.5. Підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду визначено у частинах 3- 6 статті 302 ГПК України, згідно з якими суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що подаючи назване клопотання, скаржник не обґрунтував від яких саме усталених позицій Великої Палати Верховного Суду ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" вважає за необхідне відійти під час розгляду цієї справи.
Розглянувши подане клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Касаційного господарського суду під час розгляду справи № 904/5610/19 наведених процесуальних підстав не виявила, тому клопотання про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду не може бути задоволено.
7. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
7.1. Підприємством (покупець) та Компанією (продавець) 28.01.2014 укладено контракт купівлі - продажу уранового оксидного концентрату № 70/13 (далі - Контракт).
7.2. Згідно з пунктом і статті XIV Контракту, цей контракт вступає у повну силу з моменту підписання його обома сторонами і є дійсним до 01.04.2019, а у частині розрахунків - до повного виконання сторонами зобов`язань.
7.3. Відповідно до статті ІІ Контракту, покупець погоджується купити, а продавець погоджується продати всі права, включаючи право власності на УОК (з вмістом урану у вигляді U3O8 не менше 60%, що містить номінальну кількість не менше 3 000 000 (±1%) кілограмів урану у вигляді U3O8 (тут і надалі - номінальна кількість), яка має бути поставлена на підставі повідомлення покупця у обсязі 600 000 (±1%) кілограмів урану у вигляді U3O8 щорічно в період 2014 - 2018 років відповідно до умов статті ІІІ Контракту. Реалізація кожної партії поставки оформлюється шляхом підписання додаткової угоди до цього Контракту.
7.4. Так, між сторонами підписано додаткову угоду від 03.10.2017 № 14 до Контракту (далі - додаткова угода).
7.5. Пунктом 2 додаткової угоди встановлено, що продавець здійснює поставку урану у вигляді УОК походження "Республіки Казахстан" в обсязі 200 000 кілограм частинами партії поставки по 100 000 кілограмів до 31.12.2017.
7.6. У статті V Контракту сторони погодились, що валютою Контракту є долар США.
7.7. Пунктом 3 додаткової угоди визначено, що ціна УОК поставки складає 73,00 долари США за кілограм урану, включаючи вартість упаковки та витрати на доставку до місця поставки. Вартість УОК цієї поставки складає 14 600 000 доларів США, враховуючи вартість упаковки та витрати на доставку до місця поставки.
7.8. Позивач виконав умови контракту та додаткової угоди, 01.12.2017 виставив покупцю рахунок фактуру на оплату; 14.12.2017 поставив відповідачу УОК на суму 14 101 841,72 доларів США, що підтверджується супровідною накладною від 29.11.2017 та актом прийому-передачі від 05.04.2018.
7.9. Пунктом 4 додаткової угоди встановлено, що сплата покупцем не менше 75% вартості частини партії поставки (100 000 кг урану у вигляду УОК) здійснюється шляхом передоплати на підставі попереднього інвойсу продавця. Остаточний розрахунок за частину партії поставки (100 000 кг урану у вигляду УОК) покупець здійснює не пізніше 30 календарних днів після поставки.
7.10. Враховуючи умови пункту 4 додаткової угоди № 14 останнім днем сплати відповідачем повної вартості отриманого ним 14.12.2017 уранового оксидного концентрату є 13.01.2018.
7.11. Позивачем надано відповідачу Рахунок - фактуру 305-212 VG/001/001. В рахунку зазначені наступні платіжні реквізити:
Reiffeisen bank international AG., A -1030 Відень, Ам Штадтпарк 9, BLZ: 31000, SWIFT: RZBA AT WW, IBAN EUR : НОМЕР_1, IBAN USD: НОМЕР_2 ; Meinl Bank AG, A - 1010 Відень, Бауермаркт 2 BLZ: 19240, SWIFT: MEINATWW
IBAN EUR : НОМЕР_3, IBAN USD: НОМЕР_4 .
7.12. Відповідачем 12.01.2018 підготовлено до сплати платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах № 67 на суму 100 000,00 євро.
12.01.2018 за вих. № 17113/549/2018 директором департаменту контролю за валютними операціями АБ "УКРГАЗБАНК" поінформовано відповідача щодо необхідності зміни обслуговуючого банку нерезидента MAINL BANK AKTIENGESELLSCHAFT (Австрія) на інший, який не входить до переліку банків, діяльність яких може бути пов`язана з проведенням ризикових фінансових операцій, визначених в листі НБУ від 29.08.2016 № 25-0008/72225.
15.01.2018 відповідачем підготовлено до сплати платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах № 67 на суму 100 000,00 євро.
15.01.2018 за вих. № 5-190/03/15/2018 начальник відділення №190/03 АБ "УКРГАЗБАНК" поінформував відповідача про неможливість прийняття в роботу пакету документів, в зв`язку із тим, що обслуговуючий банк нерезидента входить до переліку банків, діяльність яких може бути пов`язана з проведенням ризикових фінансових операцій.
16.01.2018 листом № 38-03/489 заступник генерального директора Підприємства звернувся до директора Дніпропетровської обласної дирекції АБ "УКРГАЗБАНК" з проханням розглянути можливість проведення розрахунків по контракту, виклавши вищенаведені обставини відмови банку здійснити перерахування коштів.
До зазначеного листа відповідачем додано платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах № 67 на суму 100 000,00 євро.
16.01.2018 Підприємством сплачено Компанії грошові кошти за поставлений УОК у розмірі 122 779 долари США. Неоплаченим залишився УОК на суму 1 979 071,72 доларів США.
28.02.2018 сторонами підписано акт звіряння розрахунків, відповідно до якого у відповідача обліковується кредиторська заборгованість перед позивачем у розмірі 1 979 071,72 доларів США. Крім того, згідно з актом звіряння за період з 01.04.2017 по 28.02.2018 за вищезазначеними реквізитами відповідач перерахував 12 122 770,00 доларів США.
7.13. Підприємство порушило зобов`язання за Контрактом і не оплатило поставлений Компанією УОК у встановлені строки у повному обсязі.
7.14. Позивач нарахував відповідачу до сплати 3% річних у розмірі 102 152,63 доларів США за період з 01.03.2018 по 18.11.2019.
8. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
8.1. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Оскільки касаційна скарга у цій справі подана після набрання чинності названим Законом, розгляд цієї скарги здійснюється з урахуванням положень ГПК України у редакції від 08.02.2020 (далі - у редакції, чинній з 08.02.2020).
Ухвалою Верховного Суду від 12.08.2020 відкрито касаційне провадження у справі №904/5610/19 за касаційною скаргою Підприємства з підстав зазначених у ній.
8.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
8.3. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
9. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
9.1. Предметом спору у цій справі є питання наявності чи відсутності підстав для стягнення з Підприємства як суми основного боргу, яка виникла у зв`язку з неналежним виконанням Контракту, так і стягнення трьох процентів річних, нарахованих на суму цього ж боргу.
Предметом же касаційного розгляду є рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2020 та постанова Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2020 у справі № 904/5610/19 у частині стягнення трьох відсотків річних у розмірі 102 152, 63 доларів США, в іншій частині судові рішення не оскаржувались (зокрема, щодо стягнення основної суми заборгованості, яка виникла за Контрактом).
Верховний Суд наголошує, що здійснює касаційній перегляд оскаржуваних судових рішень лише у частині стягнення трьох відсотків річних у розмірі 102 152, 63 доларів США і виключно щодо правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження в частині судових рішень щодо стягнення трьох відсотків річних у розмірі 102 152, 63 доларів США.
9.2. Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
За змістом цієї норми правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана сплатити на користь другої сторони гроші, є грошовим зобов`язанням.
Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно зі статтею 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2020 стягнуто з Підприємства на користь Компанії суму основного боргу за Контрактом у розмірі 1 979 071,72 доларів США. Підприємством стягнення вказаної суми боргу за Контрактом не оскаржено, ані у апеляційному, ані у касаційному порядках.
Відповідно до частин першої та другої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 входить до розділу I "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.
9.3. Згідно з усталеною судовою практикою нарахування на суму боргу трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, у постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.
9.4. Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді стягнення трьох процентів річних не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника.
Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 14.05.2018 у справі №904/4593/17; від 13.06.2018 у справі №912/2708/17, від 22.11.2018 у справі №903/962/17, від 23.05.2018 у справі №908/660/17, від 05.08.2020 у справі №757/12160/17-ц; від 02.09.2020 у справі №802/1349/17-а; від 22.04.2020 у справі №922/795/19, від 19.12.2019 у справі №911/2845/18, та у постановах Верховного Суду України від 20.12.2010 у справі №3-57гс10, від 04.07.2011 у справі № 3-65гс11, від 12.09.2011 у справі №3-73гс11, від 24.10.2011 у справі №3-89гс11, від 14.11.2011 у справі №3-116гс11, від 23.01.2012 у справі №3-142гс11 і колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від цієї правової позиції.
9.5. У справі, що розглядається, вимога про сплату річних процентів є додатковою, а основною - вимога про сплату заборгованості за контактом. При вирішенні спору про стягнення заборгованості за контрактом перед судом обов`язково мало було з`ясовано питання про наявність заборгованості за Контрактом, сума такої заборгованості, строк сплати такої заборгованості та тривалість прострочення, і як наслідок мало б вирішуватись питання щодо неналежного/чи належного виконання зобов`язання щодо оплати за Контрактом зі сторони боржника та дії кредитора, тобто питання, спір щодо яких розглянуто та Підприємством не оскаржено.
Верховний Суд, враховуючи визначений Підприємством предмет оскарження судових рішень (лише у частині стягнення трьох відсотків річних у розмірі 102 152, 63 доларів США), приймаючи до уваги межі розгляду справи касаційним судом, визначені у статті 300 ГПК України, зазначає, що обумовлений скаржником як в апеляційному суді так і у касаційному суді предмет оскарження унеможливлює касаційній перегляд судових рішень у частині задоволення стягнення з останнього основної суми заборгованості.
Відповідно до частин першої та другої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.