ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/8612/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Кролевець О.А., Ткач І.В.,
за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.;
за участю представників:
позивача - Жигуна С.С.,
відповідача - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торг-Буд-Партнер",
на постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Скрипка І.М., судді - Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.)
від 11.06.2020,
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтаір - М",
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торг-Буд-Партнер",
про стягнення - 1 676 729,15 грн,
В С Т А Н О В И В:
у липні 2019 року ТОВ "Альтаір-М" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Торг-Буд-Партнер" про стягнення 1 676 729,15 грн заборгованості за договором поставки.
Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати товару, поставленого позивачем за договором поставки №54т/16-Гл від 26.04.2016, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, яка, з урахуванням нарахованих пені, 3% річних та інфляційних втрат, становить 1 676 729,15 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2019 в задоволенні позову відмовлено.
Приймаючи рішення, господарський суд дійшов висновків, що позивачем не було доведено належними доказами факт здійснення поставки товару відповідачу за договором №54т/16-Гл від 26.04.2016.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2019 скасовано. Прийнято нове рішення про задоволення позову. Стягнуто з ТОВ "Торг-Буд-Партнер" на користь ТОВ "Альтаір-М" 1 594 201, 91 грн боргу, 65 733,53 грн пені, 5 634,30 грн 3% річних, 11 159,41 грн інфляційних втрат.
У липні 2019 року ТОВ "Торг-Буд-Партнер" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.
Підставами для скасування судового рішення відповідач зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції. Стверджує, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17, від 15.10.2019 у справі № 914/1563/18, від 04.11.2019 у справі № 905/49/15. Судом апеляційної інстанції помилково встановлено, що позивач фактично поставив відповідачу товар вказаний у рахунку №40 від 10.05.2019, за відсутності належних та допустимих доказів такої поставки. Позивачем не надано до матеріалів справи належним чином оформлених видаткових накладних.
У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає постанову апеляційного суду законною та обґрунтованою, просить залишити її без змін. Зазначає, що відповідач визнав факт отримання товару та наявність заборгованості у поданих суду відзиві на позов та у запереченнях, а також в судовому засіданні. Поставка товару підтверджується наданими суду заявками на поставку товару, видатковими накладними, податковими накладними та товарно-транспортною накладною. Вказує, що товар за рахунком №40 від 10.05.2019 (мінеральна вата) був доставлений перевізником ФОП Райтер Р.В. на будівельний об`єкт ТОВ "Торг-Буд-Партнер" в місті Києві по вул. Гмирі, 19 і був прийнятий підрядником відповідача. Станом на момент розгляду справи поставлений товар не оплачений та не повернутий позивачу.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
Як встановлено господарськими судами, 26.04.2016 між ТОВ "Альтаір-М" (постачальник) та ТОВ "Торг-Буд-Партнер" (покупець) було укладено договір поставки № 54т/16-Гл, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця утеплювач, мінеральну вату, матеріали для зовнішнього та внутрішнього оздоблення (товар), згідно з його замовленнями, у відповідній кількості, визначеної якості та за узгодженою вартістю, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених цим договором (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 1.2 договору найменування товару, кількість, асортимент, комплектність та інші технічні вимоги до товару, його вартість визначається у наданих постачальником покупцю відповідних накладних на товар, які після підписання сторонами стають невід`ємною частиною цього договору (* під терміном "накладна на товар" за цим договором розуміється видаткова накладна, товарна накладна або будь-який інший документ первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує передачу товару від постачальника покупцеві).
Вартість товару встановлюється відповідно до узгоджених покупцем прайс-листів (рахунків-фактур) та зазначається сторонами у специфікаціях та/або накладних на товар, які є невід`ємною частиною цього договору. Загальна вартість поставленого товару за цим договором складає суму вартості товару, вказану у накладних на товар, складених та підписаних сторонами протягом строку дії цього договору (п. п. 1.3, 1.4 договору).
Аналогічне положення визначене у пункті 3.1 договору, відповідно до якого вартість одиниці товару погоджується у рахунках - фактурах і накладних на товар, які є невід`ємною частиною цього договору. Вартість кожної окремої партії товару, що передається покупцеві, вказується у накладних на відповідну партію товару.
Відповідно п. 2.3 договору у випадку, якщо протягом трьох робочих днів з моменту подання покупцем заявки постачальник надішле покупцю рахунок-фактуру на зазначений в заявці товар, заявка на поставку товару вважається узгодженою постачальником. Покупець має право не оплачувати рахунок-фактуру і відмовитись від поставки товару, якщо ціна, зазначена в рахунку-фактурі його не влаштовує.
Пунктом 2.4 договору визначено, що постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару на умовах DDP-Київ. Місце поставки - склад покупця, зазначений в заявці на поставку товару.
Згідно з п. 2.7 договору приймання - передача конкретної партії товару за кількістю здійснюється за місцем поставки. Факт приймання - передачі товару за кількістю підтверджується накладними на товар, які підписуються уповноваженими особами сторін.
З метою отримання оплати за поставлений товар постачальник, відповідно до приписів пункту 2.9 договору, в момент поставки зобов`язаний передати покупцю: оригінал рахунку-фактури; накладну на товар; документи на підтвердження якості товару.
Попередня оплата у розмірі 50% вартості партії товару сплачується покупцем не пізніше ніж через 7 (сім) робочих днів з дати отримання покупцем рахунку - фактури від постачальника, в разі згоди покупця в цінами, зазначеними в рахунку - фактурі (п. 3.2.1 договору).
Пунктом 3.2.2 договору визначено, що остаточні розрахунки між сторонами у розмірі 50 % вартості партії товару здійснюються протягом 7 (семи) календарних днів з моменту здійснення поставки товару.
Відповідно до п. 3.4 договору остаточні розрахунки згідно з п. 3.2.2 договору за отриманий товар здійснюються покупцем за умови отримання від постачальника, належно оформлених у встановленому чинним законодавством порядку бухгалтерських документів, на кожну партію товару та документів, що підтверджують якість переданого товару. У випадку відсутності одного із вказаних документів, включаючи належне їх оформлення, оплата за поставлений товар покупцем не здійснюється до моменту усунення постачальником такого порушення. При цьому покупець не вважається таким, що прострочив оплату та не несе відповідальності згідно з цим договором.
За твердженням позивача ним було здійснено поставку товару, проте відповідачем не було вчасно та в повному обсязі здійснено оплату за поставлений товар, внаслідок чого за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 1 594 201,91 грн. Зазначав, що до жовтня 2018 року відповідач належним чином виконував свої зобов`язання за договором та розрахувався за поставлений товар. Починаючи з жовтня 2018 року, відповідач систематично, не в повній мірі розраховується за поставлений товар, ігнорує вимоги та претензії позивача.
Відповідач заперечував проти факту отримання товару та факту підписання видаткових накладних уповноваженою особою ТОВ "Торг-Буд-Партнер".
Предметом судового розгляду у цій справі є вимога позивача про стягнення заборгованості за договором поставки, пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Підставою заявлених вимог позивачем визначено обставини неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору щодо повної оплати поставленого йому товару.
На підтвердження відповідних обставин позивачем долучено до матеріалів справи копії рахунків на оплату, видаткових накладних за 2016 - 2019 роки, банківських виписок, акту звірки взаєморозрахунків підписаного сторонами, податкових накладних.
Відповідно до приписів частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків, є договори.
Спір між сторонами виник у зв`язку з невиконанням зобов`язань за договором поставки товару, регулювання правовідносин за яким здійснюється на підставі норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із частиною першою, другою статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Тлумачення наведених норм свідчить, що договір поставки товару за своєю правовою природою відноситься до двосторонніх, консенсуальних, оплатних договорів, укладення якого зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. У таких правовідносинах обов`язку продавця (постачальника) з передачі у власність (поставки) покупцю товару відповідає обов`язок покупця з прийняття та оплати цього товару.
У справі, що розглядається спірним, з огляду на природу та характер правовідносин, зміст заявлених вимог та доводів сторін, є питання обсягу (кількості) поставленого відповідачу товару за договором, розміру оплати та, як результат, суми боргу за поставлений товар, стягнення якої є предметом позову у справі.
Позивач як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.
Для з`ясування наведених питань, а відтак і правильного вирішення спору, суду в межах наданих йому повноважень процесуальним законом належало було дослідити умови укладеного між сторонами договору, якими врегульовувалися спірні правовідносини, зміст доказів наданих сторонами на підтвердження своїх аргументів щодо позову, і на підставі цього встановити наявність (відсутність) підстав для стягнення з відповідача як покупця заборгованості за договором.
Відповідно до визначення термінів, що містяться в статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Частинами першою та другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
При цьому, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Касаційний господарський суд зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця тощо).
Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18.
Як встановив суд апеляційної інстанції на підставі власної оцінки доказів, а саме:
- з рахунку на оплату №291 від 17.10.2018 на суму 946 739,12 грн, видаткових накладних від 01.11.2018 №350 на суму 169 175,54 грн, №352 на суму 144 268,44 грн, №354 на суму 129 829,61 грн, № 356 на суму 169 175,54 грн, № 359 на суму 129829,61 грн, №364 на суму 171 300,71 грн, № 366 на суму 33 159,67 грн, банківських виписок про часткову оплату на суму 927 924 33 грн, заборгованість відповідача за поставку товару за рахунком на оплату №291 від 17.10.2018 складає 18 814, 79 грн;