ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 922/3667/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Стратієнко Л.В. - головуючий,
судді - Кролевець О.А., Ткач І.В.,
за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.,
за участю представників:
позивача - Піун С.П.,
відповідача - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду Харківської області
(суддя - Чистякова І.О.)
від 10.03.2020
та постанову Cхідного апеляційного господарського суду
(головуючий - Гетьман Р.А., судді - Дучал Н.М., Склярук О.І.)
від 18.06.2020,
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",
до Комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі"
про стягнення 7 245 472,97 грн,
В С Т А Н О В И В:
у листопаді 2019 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача 7 245 472,97 грн, з яких 5 713 209,21 грн - основний борг, 564 044,26 грн - пеня, 349 428,08 грн - 3 % річних, 618 791,42 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач належним чином не виконав зобов`язання за договором купівлі - продажу природного газу № 1039/1718-ТЕ-32 від 05.09.2017, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з 3 % річних, інфляційними втратами, пенею.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.03.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2020, позов задоволено частково.
Стягнуто з КП Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 5 713 209,21 грн основного боргу, 282 022,13 грн пені, 130 365,87 грн 3 % річних, 53 887,12 грн інфляційних втрат.
Відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення 1 065 988,64 грн.
10.07.2020 Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу на рішення Господарського суду Харківської області від 10.03.2020 та постанову Cхідного апеляційного господарського суду від 18.06.2020, в якій просить скасувати судові рішення в частині відмови у стягненні 1 060 893,51 грн (282 022,13 грн - пеня, 213 967,08 грн - 3% річних, 564 904,30 грн - інфляційні втрати) та прийняти в цій частині нове рішення, яким вказані вимоги задовольнити.
Підставами для часткового скасування судових рішень зазначає застосування судами ч. 2 ст. 625 ЦК України, постанови Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 "Про затвердження порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (постанова Кабінету Міністрів України № 256) без врахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 22.11.2019 у справі № 916/2286/18, від 28.11.2019 у справі № 925/74/19, від 12.03.2019 у справі № 910/3657/18. Вважає, що посилання судів на постанову Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002, як на підставу зміни порядку і строків розрахунків за договором № 1039/1718-ТЕ-32 від 05.09.2017, суперечить умовам договору, принципу обов`язковості виконання договірних зобов`язань. Також, на думку скаржника, судами застосовано ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України без врахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14 (п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України). Вказує на порушення господарськими судами ст. ст. 7, 11, 74, 76, 77, 86, 236, 238 ГПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши наявність зазначених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження судових рішень (п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" необхідно залишити без задоволення з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 05.09.2017 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та КП Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" (споживач) було укладено договір постачання природного газу № 1039/1718-ТЕ-32, за умовами якого постачальник зобов`язувався поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач - оплатити його на умовах цього договору.
Відповідно до п. 1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Згідно з п. 2.1 договору постачальник передає споживачу з 01.10.2017 по 31.03.2018 природний газ орієнтовним обсягом до 7914,141 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях (тис. куб. м.): у жовтні - 547,271; у листопаді 1160,483; у грудні 1657,91; ІV кв. 2017 р. - 3 365,664; у січні - 1826,919; у лютому - 1490,199; у березні - 1231,359; І кв. 2018 р. - 4 548,477.
За п. 5.2 договору ціна за 1000 куб.м. газу на дату укладання договору становить 4 942, 00 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20 %. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5 930, 40 грн.
Оплата за газ здійснюється відповідачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 договору).
Додатковою угодою № 1 від 12.01.2018 до договору було внесено зміни до п. п. 3.4, 6.1, 8.2 договору та у п.п. 8.2, 8.3, 11.3 договору замінено посилання з постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 на постанову Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002.
Судами встановлено, що 20.12.2017 між Головним управління Державної казначейської служби України у Харківській області (сторона № 1), Департаментом фінансів Харківської обласної державної адміністрації (сторона № 2), Фінансовим управлінням виконавчого комітету Балаклійської районної державної адміністрації Харківської області (сторона № 3), Управлінням праці та соціального захисту Балаклійської районної державної адміністрації Харківської області (сторона № 4), КП Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" (сторона № 5), НАК "Нафтогаз України" (сторона остання) з метою погашення взаємної заборгованості укладено спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу № 4612 на суму 4 350 274,15 грн.
За п. 2.7 спільного протокольного рішення відповідач перераховує позивачу кошти в сумі 2 488 992,42 грн за природний газ 2017 року згідно з договором № 1039/1718-ТЕ-32 від 05.09.2017 із записом у графі "призначення платежу": "постанова уряду № 20 від 11.01.2005, за природний газ за 2017 рік, договір № 1039/1718-ТЕ-32 від 05.09.2017, у тому числі ПДВ 414 832,07 грн".
Спільне протокольне рішення набирає чинності з моменту його підписання всіма сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов`язань за ним.
Судами встановлено, що на виконання умов договору, позивач передав відповідачу природний газ на загальну суму 40 947 371,95 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання - передачі природного газу (а.с. 44-57, т. 1), однак відповідач оплатив отриманий природній газ частково, на суму 31 537 174,17 грн, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.
При цьому, позивач у розрахунку позовних вимог вказував про сплату частини суми боргу відповідачем власними коштами, проте доказів такої оплати до матеріалів справи не надано.
З урахуванням заявленого розміру позовних вимог та наявністю доказів того, що відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав в частині сплати 5 713 209,21 грн, чим порушив умови договору та вимоги ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, стягнув з відповідача на користь позивача 5 713 209,21 грн основного боргу, а також 130 365,87 грн 3 % річних, 53 887,12 грн інфляційних втрат та 282 022,13 грн пені (взявши до уваги клопотання відповідача про її зменшення).
У касаційній скарзі Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" оскаржує судові рішення в частині відмови у стягненні 282 022,13 грн пені, 213 967,08 грн 3% річних, 564 904,30 грн інфляційних втрат з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Частиною 1 ст. 300 ГПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, з урахуванням вимог ст. 300 ГПК України, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень у частині відмови у стягненні 282 022,13 грн пені, 213 967,08 грн 3% річних, 564 904,30 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.
За ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ст. 549 ЦК України).
Разом з цим, згідно з приписами ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У ст. 12 ГК України зазначено, що держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є, зокрема, регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.
Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за транзитне транспортування природного газу і за природний газ, що видобувається в Україні.
Це регулювання визначено Порядком № 20, який діяв на час укладення договору і втратив чинність з 01.01.2018.
З аналізу змісту Порядку № 20 випливає, що держава взяла на себе бюджетне зобов`язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.
Відповідно до п. 6 Порядку № 20 органи Державної казначейської служби України (Казначейство) на підставі платіжних доручень головних розпорядників коштів місцевих бюджетів перераховують кошти на рахунки постачальників ресурсів (товарів, послуг). Розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і СПР, підписаних усіма учасниками таких розрахунків (п. 7 Порядку № 20).
Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання житлових субсидій на оплату природного газу за рахунок субвенцій з державного бюджету визначено Порядком № 256 (після втрати чинності Порядку № 20), згідно з п. 4 якого перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Казначейством згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов`язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню.