ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 916/4693/15
Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Баранця О. М. (головуючий), Булгакової І. В., Дроботової Т. Б., Катеринчук Л. Й., Львова Б. Ю., Пількова К. М., Ткача І. В.,
за участю секретаря судового засідання Низенко В. Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Футбольний клуб "Чорноморець"
на рішення Господарського суду Одеської області
у складі судді Щавинська Ю. М.
від 09.02.2016
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Колоколов С. І., Савицький Я. Ф., Ярош А. І.
від 06.11.2018
за позовом Публічного акціонерного товариства "Сбербанк"
до Приватного акціонерного товариства "Футбольний клуб "Чорноморець",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Блек Сі Ріелті Груп", 2) Публічне акціонерне товариство "Ринок Малиновський", 3) Публічне акціонерне товариство "Туристично-виробнича фірма "Чорне море", 4) Публічне акціонерне товариство "Чорноморська транспортна компанія",
про стягнення 1 047 688 897, 41 грн
та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Футбольний клуб "Чорноморець"
до Публічного акціонерного товариства "Сбербанк"
про внесення змін до договору
за участю представників:
позивача: Сімчук В. І., Гей В. Г., Крячковська І. М.
відповідача: Фельдман О. А.
третьої особи-1: не з`явилися
третьої особи-2: не з`явилися
третьої особи-3: не з`явилися
третьої особи-4: не з`явилися
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2015 року Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Футбольний клуб "Чорноморець" про стягнення заборгованості у розмірі 43 371 675,85 доларів США та 46 608 814,15 грн, з яких:
- 36 773 937,32 доларів США - заборгованість за кредитною лінією;
- 6 597 738,53 доларів США - проценти за користування кредитною лінією, нараховані за період з 15.07.2014 по 02.11.2015;
- 16 637 067,93 грн - пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією, нарахована за період з 31.12.2014 по 30.06.2015;
- 29 971 746,22 грн - пеня за прострочення сплати загальної заборгованості за кредитною лінією, нарахована за період з 31.12.2014 по 30.06.2015.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач як позичальник не виконував належним чином взяті на себе зобов`язання за укладеним з позивачем договором про відкриття кредитної лінії № 14-В/11/44/ЮО від 15.07.2011, а саме: не повертав кредит та не сплачував відсотки у строки та у розмірі, встановлені договором, у зв`язку з чим позивач відповідно до умов зазначеного договору скористався своїм правом та пред`явив позичальнику дострокову вимогу про повернення всієї суми заборгованості за кредитним договором, яку позичальник не виконав, з огляду на що у позичальника виникла заборгованість за кредитним договором, яка складається з основного боргу, нарахованих на суму боргу відсотків та пені, яку позивач, звернувшись з цим позовом просить стягнути з позичальника в судовому у порядку.
2. Короткий зміст зустрічних позовних вимог.
У грудні 2015 року Приватне акціонерне товариство "Футбольний клуб "Чорноморець" звернулося до Господарського суду Одеської області із зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" про внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії № 14-В /11/44/ЮО від 15.07.2011 в запропонованій ним редакції.
В обґрунтування зустрічного позову Приватне акціонерне товариство "Футбольний клуб "Чорноморець" посилається на те, що укладений між сторонами у справі договір про відкриття кредитної лінії № 14-В/11/44/ЮО від 15.07.2011 має бути змінений відповідно до статті 652 Цивільного кодексу України, зокрема в частині визначення ліміту кредитної лінії, відстрочення терміну дії кредитної лінії, встановлення графіку зменшення ліміту кредитної лінії та сплати відсотків, встановлення відсоткової ставки, незастосування штрафних санкцій за невиконання умов договору, у зв`язку з істотною зміною обставин у політичній та економічній ситуації в Україні, та якими сторони керувалися при укладенні договору та які спричинили існування в країні економічної кризи, що є загальновідомим фактом. На думку позивача за зустрічним позовом наявні усі чотири умови, за яких згідно з частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України можлива зміна або розірвання договору у зв`язку із істотною зміною обставин. Крім того позивач за зустрічним позовом зазначає про те, що ним на адресу головного офісу Банку та Регіонального управління АТ "Сбербанк Росії" в Одеській області був направлений лист з повідомленням про істотну зміну обставин подальшого виконання кредитного договору та пропозицією внести зміни до кредитного договору в порядку статті 641 Цивільного кодексу України, статті 188 Господарського кодексу України, який був також підписаний майновими поручителями Приватного акціонерного товариства "Футбольний клуб "Чорноморець", а також до якого був доданий проект про внесення змін до договору. Проте позивач відповіді на лист не надав, з огляду на що Приватне акціонерне товариство "Футбольний клуб "Чорноморець" подало цей зустрічний позов до суду.
3. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
15.07.2011 між Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" (Банк), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Сбербанк", та Приватним акціонерним товариством "Футбольний клуб "Чорноморець" (Позичальник) був укладений договір про відкриття кредитної лінії № 14-В/11/44/ЮО (далі по тексту - кредитний договір), який згідно з договором про внесення змін до нього № 6 від 26.04.2013 був викладений у новій редакції.
Згідно з пунктом 1.1 кредитного договору (в редакції від 26.04.2013) Банк відкриває Позичальнику відновлювальну кредитну лінію в доларах США, що надалі іменується "кредитна лінія", та на підставі додаткових угод до цього договору окремими частинами (траншами) надає Позичальнику кредитні кошти (надалі - Кредит) у порядку і на умовах, визначених цим договором, а Позичальник зобов`язується використати Кредит на цілі, зазначені у пункті 1.5. цього договору, своєчасно та у повному обсязі сплачувати Банку проценти за користування Кредитом, а також повернути Банку Кредит у терміни, встановлені цим договором та/або додатковими угодами до цього договору, та виконати інші умови цього договору.
У пункті 1.2. кредитного договору сторони визначили ліміт кредитної лінії (графік погашення кредиту), який в подальшому неодноразово змінювали шляхом укладення договорів про внесення змін до кредитного договору.
За змістом пункту 1.4. кредитного договору останнім днем дії кредитної лінії є 30.06.2018.
Згідно з пунктом 1.5. кредитного договору кредит надається для фінансування витрат, пов`язаних з проведенням реконструкції центрального стадіону "Чорноморець" за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/20, та поповнення обігових коштів.
У розділі 2 кредитного договору сторони передбачили забезпечення виконання зобов`язань позичальника та умови забезпечення.
Згідно з пунктами 6.1. - 6.4. кредитного договору позичальник зобов`язується сплачувати Банку за користування кредитом проценти у розмірі, передбаченому договором/відповідною додатковою угодою. Проценти нараховуються на загальну суму заборгованості за кредитною лінією у валюті заборгованості.
Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно протягом дії цього договору із розрахунку 360 днів у році - для кредиту, наданого Позичальнику в іноземній валюті, та фактичної кількості днів у році - для кредиту, наданого Позичальнику в національній валюті. Нарахування процентів починається з дня надання кредиту (включно).
Нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення кредиту в повному обсязі. День повернення кредиту не враховується при нарахуванні процентів.
Проценти, нараховані відповідно до пунктів 6.1. - 6.2. цього договору, Позичальник зобов`язаний сплачувати щомісяця не пізніше трьох робочих днів, наступних за днем закінчення періоду.
При цьому під "періодом" сторони в цій статті 6 договору розуміють кожний з періодів, який починається з того числа місяця, в якому був укладений цей договір (реквізит договору "дата", вказаний в верхньому правому куті на першій сторінці договору), і закінчуються в день, що передує такому числу наступного (відповідного) місяця (т.ч. проценти за кредитом за такий день нараховуються).
Проценти, нараховані за період, в якому відповідно до пункту 1.4. цього договору Позичальник зобов`язаний повністю повернути кредит банку, повинні бути сплачені не пізніше дня, передбаченого для повернення кредиту.
За умовами пункту 8.1. (в редакції договору про внесення змін № 11 від 31.03.2014 до кредитного договору) Позичальник зобов`язується здійснювати часткове повернення кредиту, наданого в межах встановленого ліміту кредитної лінії, таким чином, щоб загальна заборгованість за кредитною лінією не перевищувала відповідного розміру ліміту кредитної лінії, визначеного в пункті 1.2. цього договору, станом на відповідну дату, з якої ліміт кредитної лінії зменшується.
У пункті 1.8. договору про внесення змін № 12 від 30.04.2014 до кредитного договору сторони погодили у пункті 8.1. кредитного договору виключити слова "у термін, визначений у відповідній додатковій угоді до цього договору" та після слів "зазначеного в п. 1.4. цього договору" доповнити словами та цифрами "відповідно до графіку, зазначеному у п. 1.2 цього договору".
У пункті 8.3. кредитного договору передбачено право Банку в односторонньому порядку вимагати від Позичальника дострокового повернення повної суми заборгованості за цим договором, зокрема, у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником будь-якого із своїх зобов`язань, передбачених цим договором, а також по іншим договорам (в т.ч., але не виключно по кредитним договорам, договорам про відкриття кредитних ліній) і/або договорам поруки і/або договорам про надання банківських гарантій/ контр гарантій /акредитивів тощо, які укладені або будуть укладені протягом дії цього договору між Позичальником і Банком, а також по платіжним зобов`язанням перед Банком та/або третіми особами по оплаті векселів, погашенню облігацій, виплаті купонного доходу, інших фінансових зобов`язань, тощо, у сумі, що перевищу 5% (п`ять процентів) від балансової вартості активів Позичальника у відповідності з бухгалтерською звітністю на останню звітну дату), які виникли (можуть виникнути) протягом строку дії цього Договору).
У пункті 8.4. кредитного договору сторони узгодили, що у разі, якщо Банк використовує своє право щодо вимоги в односторонньому порядку дострокового повернення повної суми заборгованості за цим договором, то він зобов`язаний в письмовій формі повідомити про це Позичальника, із зазначенням у відповідній вимозі повної суми заборгованості, а Позичальник зобов`язаний здійснити усі платежі за цим договором на користь Банку (при цьому строкові платежі - проценти, комісії, пені тощо повинні бути сплачені з урахуванням строку, що минув з дати, на яку Банк здійснив розрахунок заборгованості за цим договором і по дату повернення повної суми заборгованості за цим договором) в строк не пізніше 10 робочих днів з дня відправлення Банком такого повідомлення (вимоги).
Відповідно до пункту 11.7. кредитного договору цей договір може бути змінений (крім випадків, передбачених цим договором та/або чинним законодавством України) тільки за взаємною згодою Банку і Позичальнику за умови, що такі зміни викладені у письмовій формі.
На виконання умов кредитного договору Банк надав Позичальнику кредит в межах ліміту кредитної лінії на загальну суму 45 968 758,67 доларів США, що підтверджується наявними в матеріалами справи заявками на видачу кредитних коштів, додатковими угодами № № 1-31 до кредитного договору на видачу траншів по кредитному договору, меморіальними ордерами, банківськими виписками про рух коштів по рахунку Позичальника та останнім не заперечується.
Однак Позичальник повернув кредит лише частково на суму 9 194 821,35 доларів США, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень, банківськими виписками по рахункам Позичальника. Останнє погашення тіла кредиту Позичальник здійснив 29.01.2015 та, починаючи з лютого 2015 року припинив виконувати свої зобов`язання з повернення кредитних коштів, у зв`язку з чим станом на 03.11.2015 у Позичальника перед Банком виник борг по поверненню грошових коштів за кредитним договором в сумі 36 773 937,32 доларів США.
Крім того Позичальник не сплачував нараховані йому Банком відсотки за користуванням кредитними коштами.
У зв`язку із невиконанням Позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором Банк, керуючись передбаченим пунктом 8.3. кредитного договору правом вимоги дострокового повернення заборгованості по договору, звернувся 23.06.2015 до Позичальника з повідомленням-вимогою про дострокове повернення повної суми заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 14-В/11/44/ЮО від 15.07.2011 (лист № 5828/5/28-2), в якому вимагав погасити усю заборгованість за кредитним договору у строк не пізніше 10 робочих днів з дня відправлення цієї вимоги-повідомлення, зокрема просив погасити 36 773 937,32 доларів США заборгованості по кредиту, 4 342 270,37 доларів США відсотків за користування кредитом, нараховані за період з 15.07.2014 по 17.06.2015, 26 981 871,92 грн пені за прострочення сплати заборгованості за кредитом та 14 806 037,76 грн пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом.
Зазначені повідомлення-вимога та розрахунок заборгованості, доданий до повідомлення, були отримані Позичальником 07.07.2015, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Однак Позичальник вимоги Банку не задовольнив, заборгованість за кредитним договором не сплатив, що і стало підставою для звернення у листопаді 2015 року Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" до Господарського суду Одеської області з цим позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Футбольний клуб "Чорноморець" кредитної заборгованості в сумі 36 773 937,32 доларів США, простроченої заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 6 597 738,53 доларів США за період з 15.07.2014 по 02.11.2015, а також 29 971 746,22 грн пені за прострочення сплати кредиту та 16 637 067,93 грн пені за прострочення сплати процентів за користування кредитними коштами за період з 31.12.2014 по 30.06.2015.
Разом з цим у липні 2015 року Приватне акціонерне товариство "Футбольний клуб "Чорноморець" звернулося до Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" з листом № 196 від 27.07.2015, в якому повідомив Банк про істотну зміну обставин подальшого виконання кредитного договору та запропонував внести зміни до кредитного договору в порядку статті 641 Цивільного кодексу України, статті 188 Господарського кодексу України, зокрема в частині визначення ліміту кредитної лінії, відстрочення терміну дії кредитної лінії, встановлення графіку зменшення ліміту кредитної лінії та сплати відсотків, встановлення відсоткової ставки, незастосування штрафних санкцій за невиконання умов договору. Як на істотну зміну обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, Приватне акціонерне товариство "Футбольний клуб "Чорноморець", послалося на зміну обставин у політичній та економічній ситуації в Україні, які спричинили існування в країні економічної кризи, що є загальновідомим фактом, та які спричинили неможливість своєчасного виконання ним як позичальником своїх зобов`язань з повернення кредиту та сплати відсотків. Лист був також підписаний майновими поручителями Приватного акціонерного товариства "Футбольний клуб "Чорноморець", а також до листа був доданий проект про внесення змін до договору.
Проте позивач відповіді на лист не надав, з огляду на що Приватне акціонерне товариство "Футбольний клуб "Чорноморець" звернулося до Господарського суду Одеської області із зустрічним позов до Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" про внесення змін до кредитного договору на зазначених ним у зустрічному позову умовах.
4. Короткий зміст оскаржуваних рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції і мотиви їх прийняття.
Господарський суд Одеської області рішенням від 09.02.2016, залишеним без змін постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 06.11.2018, задовольнив первісний позов частково та стягнув з Приватного акціонерного товариства "Футбольний клуб "Чорноморець" на користь Публічного акціонерного товариства "Сбербанк":
- 36 773 937,32 доларів США заборгованості за тілом кредиту, що у гривневому еквіваленті станом на день ухвалення рішення становило 951 613 775 грн;
- 5 578 283,28 доларів США процентів за користування кредитом з 15.07.2014 по 02.11.2015, що у гривневому еквіваленті станом на день ухвалення рішення становило 144 350 908,88 грн;
- 20 000 000 грн пені за прострочення сплати процентів та кредиту.
У решті первісного позову відмовив, а також відмовив у задоволенні зустрічного позову.
Суди попередніх інстанцій визнали доведеними обставини неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, з огляду на що визнали позовні вимоги за первісним позовом обґрунтованими. Зокрема суди задовольнили позов про стягнення основного боргу (суми заборгованості по кредиту) повністю, встановивши те, що обставини часткового повернення відповідачем кредиту лише на суму 9 194 821,35 доларів США підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а докази повного погашення заборгованості відсутні.
Позовні вимоги про стягнення відсотків за користування кредитом суди задовольнили частково, стягнувши з відповідача 5 578 283,28 доларів США відсотків, нарахованих за період з 15.07.2014 по 02.11.2015. При цьому суди визнали безпідставним застосування Банком при розрахунку заборгованості за відсотками підвищеної відсоткової ставки 14% з 11.02.2015 та 16% з 14.03.2015, у зв`язку з чим відмовили у стягненні 1 019 455,25 доларів США відсотків.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення пені частково, суди попередніх інстанцій виходили з того, що:
- відповідно до вимог чинного законодавства пеня може нараховуватися на суму простроченого зобов`язання, вираженого в іноземній валюті, але обчислювати, заявляти до стягнення та стягуватися за судовим рішенням пеню слід лише у національній валюті - гривні;
- проведений позивачем розрахунок заявленої до стягнення пені є неправильним, позивач неправильно визначив періоди нарахування пені, не врахував дату втрати чинності договору № 14 від 30.12.2014 про внесення змін до кредитного договору.
При цьому суди попередніх інстанцій дійшли різних висновків щодо загального розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача. Місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що сума боргу в іноземній валюті, перерахована у національну валюту на певний момент, на яку здійснюється нарахування пені, не може бути змінена протягом періоду прострочки. Провівши власний розрахунок пені, місцевий господарський суд, встановив, що розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом, за прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту, підлягає нарахуванню за період з 03.03.2015 по 30.06.2015 та за розрахунком суду складає 28 678 559,02 грн, а за прострочення виконання зобов`язання зі сплати відсотків за користування кредитом - підлягає нарахуванню за період з 03.02.2015 по 30.06.2015 та за розрахунком суду складає 11 674 194,90 грн.
Суд апеляційної інстанції не погодився з визначеним місцевим господарським судом розміром пені, яка підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом, врахував висновки проведеної у цій справі судово-економічної експертизи та визнав обґрунтованим нарахування пені за прострочення виконання відповідачем цих двох зобов`язань за однаковий період з 03.02.2015 по 30.06.2015 та у розмірі, що складає 24 779 767,93 грн за прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту та 15 115 779,72 грн прострочення виконання зобов`язання зі сплати відсотків за користування кредитом.
Разом з цим суди попередніх інстанцій, урахувавши конкретні обставин цієї справи, виходячи зі збалансованості інтересів обох сторін, користуючись наданим суду законом правом на зменшення розміру штрафних санкцій, дійшли єдиного висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом, з огляду на що місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, зменшив розмір пені та стягнув її у сумі 20 000 000 грн.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суди попередніх інстанцій виходили з недоведеності наявності чотирьох умов, встановлених статтею 652 Цивільного кодексу України, необхідних для внесення змін до спірного договору за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони, та не доведеності наявності виняткових випадків, передбачених частиною 4 статті 652 Цивільного кодексу України, за яких можлива зміна умов договору за рішенням суду.
5. Короткий зміст вимог касаційної скарги.
У касаційній скарзі відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - Приватне акціонерне товариство "Футбольний клуб "Чорноморець" просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 09.02.2016 та постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 06.11.2018, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.
6. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування та порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. За твердженням скаржника суди попередніх інстанцій:
- неправильно застосували статті 611, 615, частину 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, у зв?язку з чим безпідставно стягнули проценти за користування кредитною лінією за період, який охоплює проміжок часу з 09.07.2015 по 02.11.2015 (з моменту припинення кредитного договору до моменту звернення із позовом до поручителя про стягнення) на суму 1 421 925, 58 доларів США, не врахували правові висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 27.01.2016 у справі № 6-771цс15, Верховного Суду у постанові від 14.02.2018 у справі № 564/2199/15-ц, постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, щодо застосування цих норм права, а також статті 625 Цивільного кодексу України, згідно з якими у разі реалізації банком (кредитодавцем) права вимоги на дострокове повернення заборгованості за кредитним договором згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України право кредитодавця нараховувати передбачені кредитним договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договору неустойку припиняється, у такому разі за прострочення виконання грошового зобов`язання підлягають нарахування, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України;
- порушили частину 3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не здійснили аналізу та не надали оцінки умовам кредитного договору щодо застосування та розрахунку певної процентної ставки, не врахували, що позивач у доданому до позовної заяви розрахунку заборгованості за період з 15.07.2014 по 24.09.2014 застосовує відсоткову ставку за користування кредитом в розмірі 11%, залишили поза увагою порядок розрахунку та застосування процентної ставки, погоджений сторонами у підпунктах 1.3.1., 1.3.7. пункту 1.3. кредитного договору в редакції договору про внесення змін № 7 від 28.08.2013, згідно з яким процента ставка складає 11,5%, а мінімальна процентна ставка у розмірі 12% застосовується лише у разі, якщо розрахована за визначеною у зазначеному підпункті 1.3.1. формулою відсоткова ставка буде менше 12%. У зв`язку з цим суди не врахували, що позивач у наданому розрахунку заборгованості не обґрунтовує, з яких підстав застосовує мінімальну ставку в розмірі 12% річних, не доводить правомірність використання мінімальної процентної ставки;
- неправильно застосували статтю 343 Господарського кодексу України та статті 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" щодо нарахування пені за прострочення грошового зобов`язання та неправильно здійснили оцінку вимог позивача про стягнення пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом та "тіла" кредиту, не врахували, що відповідно до наведених норм закону до зобов`язань, виражених в іноземній валюті, застосування пені у вигляді подвійної облікової ставки Національного банку України неможливе та суперечить чинному законодавству України, оскільки облікова ставка Національного банку України пов`язана із економікою України та формується на підставі чинників, які виражені виключно у національні валюті України;
- не врахували неможливість застосування індексу інфляції до розрахунків вимог, що ґрунтуються на зобов`язанні, яке виражене у іноземній валюті, не врахували судову практику щодо стягнення інфляційних витрат з вимог, виражених в іноземній валюті;
- залишили поза увагою те, що у пункті 10.1. кредитного договору не встановлений інший механізм розрахунку пені, крім нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, у зв`язку з чим нарахування пені по вказаному договору, на думку позивача, є безпідставним;
- неправильно застосували частину 2 статті 652 Цивільного кодексу України, не застосували Принципи міжнародних комерційних договорів (Принципи УНІДРУА) та дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для внесення змін до кредитного договору, не дослідили лист Одеської регіональної торгово-промислової палати № 2003-14/260 від 08.05.2015 про істотну зміну обставин виконання Приватним акціонерним товариством "Футбольний клуб "Чорноморець" кредитного договору, не взяли до уваги, що можливість змін (коригування) умов кредитного договору також передбачена нормативними документами Національного банку України.
Також скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції:
- провів неправильний розрахунок пені, що підлягає стягненню з відповідача, оскільки виходив з суми боргу за тілом кредиту та процентами за користування кредитом у доларах США у перерахунку на гривню по курсу долара США щодо гривні, визначеної щоденно, а не на певну дату згідно з графіком погашення кредиту на загальну суму заборгованості за Кредитною лінією та в залежності від періоду нарахування процентів, що має наслідком постійну зміну боргу позичальника протягом періоду прострочки;
- статті 86, 210 та 269 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не прийняв до уваги надані відповідачем при розгляді справи у суді апеляційної інстанції докази в підтвердження погашення боргу перед позивачем за рахунок майна, що виступало забезпеченням виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором, не взяв до уваги наведені відповідачем обставини неможливості надання цих доказів у суді першої інстанції через те, що станом на момент прийняття Господарським судом Одеської області рішення погашення заборгованості ще не відбулося, не дослідив ці обставини та докази, не врахував, що ці докази мають обов`язкове значення для правильного вирішення спору у цій справі, оскільки впливають на розмір заборгованості боржника.
8. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
У відзиві на касаційну скаргу (з урахуванням доповнень до відзиву на касаційну скаргу) позивач за первісним позовом - Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані відповідачем судові рішення - без змін, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів скаржника. Позивач за первісним позовом у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти доводів касаційної скарги та вказує про те, що:
- суди попередніх інстанцій правильно застосували до спірних правовідносин положення статей 611, 615 та частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, оскільки за умовами кредитного договору (зокрема пунктів 6.1., 6.2., 11.3.) відсотки за користування кредитом нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, в тому числі у разі надіслання вимоги Банку про дострокове повернення кредитних коштів до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів;
- висновки судів щодо застосування статей 611, 615 та частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України узгоджуються з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 10.10.2018 у справі № 910/750/18, від 13.12.2018 у справі № 913/11/18, від 14.02.2018 у справі № 575/2921/15-ц, від 06.02.2018 у справі № 644/610/15-ц, від 01.02.2018 у справі № 161/12888/15-ц, про те, що припинення нарахування процентів відбувається в день фактичного повернення кредиту в повному обсязі, а висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та від 14.02.2018 у справі № 564/2199/15-ц, на які посилається скаржник, не можуть бути застосовані до правовідносин сторін у цій справі через відмінність умов кредитування та не тотожність умов кредитних договорів;
- суди попередніх інстанцій з дотриманням частини 3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України дослідили, проаналізували та дали належну правову оцінку усім умовам кредитного договору, в тому числі умовам щодо застосування та розрахунку процентної ставки, правильно встановили розмір заборгованості відповідача за кредитним договором, який, крім іншого підтверджується висновком проведеної у цій справі судово-економічної експертизи;
- суди попередніх інстанцій правильно застосували статтю 343 Господарського кодексу України та дійшли обґрунтованого висновку про можливість нарахування пені у гривнях за прострочення грошового зобов`язання в іноземній валюті, оскільки цей висновок судів підтверджується численною судовою практикою та відповідно до статті 99 Конституції України, частини 1 статті 192, частини 1 статті 533 Цивільного кодексу України незалежно від валюти боргу засобом виконання грошового зобов`язання є національна валюта України - гривня, а складові грошового зобов`язання, передбачені, зокрема, статтями 625, 1048 Цивільного кодексу України та статтею 230 Господарського кодексу України, підлягають стягненню у національній валюті;
- скаржник безпідставно посилається на неврахування судом апеляційної інстанції обставини погашення боргу перед позивачем за рахунок майна, що виступало забезпеченням виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором, та доказів в підтвердження цих обставин, оскільки станом на дату ухвалення місцевим господарським судом рішення у цій справі цих обставин не існувало, Банк не здійснював звернення стягнення на предмет іпотеки та жодного погашення заборгованості за кредитним договором за рахунок предмету іпотеки не відбувалося, посилання скаржника на вартість предметів іпотеки не підтверджена належними висновками щодо оцінки майна та доказами щодо погашення заборгованості;
- висновки судів про відсутність підстав для внесення змін до кредитного договору зроблені з правильним застосуванням та з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
9. Позиція Верховного Суду.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанцій.
Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, здійснивши розгляд касаційної скарги, обговоривши доводи, наведені відповідачем за первісним позовом у касаційній скарзі, та доводи позивача за первісним позовом, наведені у відзиві на касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи, надану господарськими судами попередніх інстанцій та повноту їх встановлення, з`ясувавши правову природу спірних правовідносин, дослідивши правові норми, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, правильність застосування судами норм матеріального та дотримання норм процесуального права, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
9.1. Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитною лінією та доводів відповідача у касаційній скарзі, що стосуються висновків судів попередніх інстанцій по цій позовній вимозі.
За своєю правовою природою укладений між сторонами у цій справі договір про відкриття кредитної лінії № 14-В/11/44/ЮО від 15.07.2011 є кредитним договором, відносини за яким регулюються, зокрема положеннями параграфів 1 та 2 Глави 71 Розділу ІІІ Цивільного кодексу України та загальними положеннями про зобов`язання та договір, визначеними у Розділах І та ІІ Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частинами 1, 3 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця.
Відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже зобов`язання позичальника з повернення кредиту та сплати процентів є основним, а зобов`язання зі сплати штрафу та пені є додатковим до основного.
Умовами кредитного договору, зокрема пунктами 1.1., 6.1., 8.1., передбачений обов`язок відповідача як позичальника повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами у повному обсязі у терміни, встановлені кредитним договором та/або додатковими угодами до нього.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 525 та частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже для належного виконання договірних зобов`язань необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), зокрема щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитним коштами, а прострочення виконання зобов`язань є їх порушенням.
За умовами пункту 8.1. кредитного договору Позичальник зобов`язується повертати Банку кожен із траншів кредиту у термін, визначений у відповідній додатковій угоді до цього договору, а також повернути Банку кредит, наданий в межах встановленого ліміту кредитної лінії в повному обсязі не пізніше останнього дня дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.4. цього договору.
Згідно з пунктом 1.4. кредитного договору останній день дії кредитної лінії - 30.06.2018.
Як встановили суди попередніх інстанцій на виконання умов кредитного договору Банк надавав Позичальнику кредит. Кредит надавався в межах ліміту кредитної лінії окремими траншами на підставі окремих додаткових угод до кредитного договору, а саме: № 1 від 19.07.2011 на суму 2 500 000,00 доларів США, № 2 від 20.07.2011 на суму 500 000,00 доларів США, № 3 від 21.07.2011 на суму 1 350 000,00 доларів США, № 4 від 22.07.2011 на суму 2 030 000,00 доларів США, № 5 від 25.07.2011 на суму 300 000,00 доларів США, № 6 від 27.07.2011 на суму 840 000,00 доларів США, № 7 від 28.07.2011 на суму 75 000,00 доларів США, № 8 від 29.07.2011 на суму 2 660 000,00 доларів США, № 9 від 01.08.2011 на суму 335 000,00 доларів США, № 10 від 02.08.2011 на суму 225 000,00 доларів США, № 11 від 08.08.2011 на суму 560 000,00 доларів США, № 12 від 11.08.2011 на суму 3 890 000,00 доларів США, № 13 від 15.08.2011 на суму 550 000,00 доларів США, № 14 від 18.08.2011 на суму 630 000,00 доларів США, № 15 від 25.08.2011 на суму 710 000,00 доларів США, № 16 від 26.08.2011 на суму 540 000,00 доларів США, № 17 від 30.08.2011 на суму 3 125 000,00 доларів США, № 18 від 31.08.2011 на суму 525 000,00 доларів США, № 19 від 07.09.2011 на суму 850 000,00 доларів США, № 20 від 13.09.2011 на суму 765 000,00 доларів США, № 21 від 19.09.2011 на суму 500 000,00 доларів США, № 22 від 23.11.2011 на суму 2 500 000,00 доларів США, № 23 від 27.12.2011 на суму 1 250 000,00 доларів США, № 24 від 17.01.2012 на суму 1 250 000,00 доларів США, № 25 від 19.01.2012 на суму 2 500 000,00 доларів США, № 26 від 20.01.2012 на суму 2 500 000,00 доларів США, № 27 від 23.01.2012 на суму 2 500 000,00 доларів США, № 28 від 16.09.2013 на суму 2 500 000,00 доларів США, № 29 від 17.09.2013 на суму 2 500 000,00 доларів США, № 30 від 18.09.2013 на суму 1 695 960,00 доларів США та № 31 від 25.09.2013 на суму 3 312 798,67 доларів США.