Постанова
Іменем України
22 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 159/451/16-к
провадження № 51-1173км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Яковлєвої С. В.,
суддів: Слинька С. С., Щепоткіної В. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Замкового І. А.,
прокурора Кузнецова С. М.,
захисників Баранова С. О., Клострейха В. Е.,
Русенка Р. І. (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Баранова С. О., захисника засудженого ОСОБА_2 - адвоката Клострейха В. Е. та захисника засудженого ОСОБА_3 - адвоката Русенка Р. І. на вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 16 березня 2016 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015030110001456,за обвинуваченням:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 289 Кримінального кодексу України (далі - КК);
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), зареєстрованого у АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 289 КК;
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_3, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 289 КК.
Рух справи, зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 16 березня 2016 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 визнано винуватими та засуджено кожного за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 289 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років без конфіскації майна.
Вирішено питання щодо запобіжних заходів, речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 визнано винуватими у незакінченому замаху на незаконне заволодіння транспортним засобом, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з насильством, небезпечним для життя і здоров`я потерпілого, й погрозою застосування такого насильства, за таких обставин.
22 листопада 2015 року о 23:00 ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, за метою незаконного заволодіння транспортним засобом, попередньо домовившись по телефону про зустріч із власником автомобіля марки "BMW 525" ОСОБА_4, прибули на територію АЗС "ОККО" у м. Ковелі (вул. Володимирська,120). Вдаючи покупців, вони оглянули автомобіль та запропонували потерпілому проїхатись у ньому разом. Поки автомобіль рухався під керуванням ОСОБА_3, ОСОБА_1 схопив за шию ОСОБА_4, котрий сидів на передньому пасажирському сидінні, а іншою рукою приставив до його шиї заздалегідь заготовлений пневматичний пістолет. Відчувши реальну загрозу своєму життю й опираючись нападу, ОСОБА_4 правою рукою відвів пістолет і намагався послабити захват шиї. У цей час ОСОБА_2 з метою подолання опору потерпілого бризнув тому в обличчя сльозогінним газом із балончика. Звільнившись від захвату ОСОБА_1, ОСОБА_4 висмикнув ключ із замка запалювання, та двигун автомобіля вимкнувся. ОСОБА_3 скерував заглухлий автомобіль у відбійник, унаслідок чого правий бік автомобіля зазнав механічних ушкоджень. Після цього ОСОБА_1, ОСОБА_2, не вчинивши всіх дій, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця, з причин, що не залежали від їх волі, не змогли заволодіти транспортним засобом, втекли у напрямку м. Володимира-Волинського та далі були затримані працівниками поліції.
Апеляційний суд Волинської області 6 вересня 2016 року скасував вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Волинської області в частині призначення покарання ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та ухвалив свій, яким кожному засудженому призначив покарання за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 289 КК у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією усього майна, належного їм на праві приватної власності, а в решті вирок суду залишив без змін.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ) ухвалою від 19 жовтня 2017 року залишив без зміни рішення судів нижчих інстанцій.
23 травня 2018 року Верховний Суд за заявою захисника засудженого ОСОБА_3 - адвоката Русенка Р. І. про перегляд судових рішень щодо ОСОБА_3 скасував ухвалу ВССУ від 19 жовтня 2017 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 (через неоднакове застосування норм процесуального права при оцінці доказів, отриманих у результаті проведення оглядів у автомобілів) та направив справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Верховний Суд постановою від 12 лютого 2019 року вирок апеляційного суду Волинської області від 6 вересня 2016 року скасував і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
За наслідками нового розгляду Волинський апеляційний суд ухвалою від 10 жовтня 2019 року вирок місцевого суду залишив без змін, а апеляційні скарги сторін захисту та обвинувачення - без задоволення.
Вимоги касаційної скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник Баранов С. О., посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону,порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 і призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Свої вимоги мотивує тим, що під час розгляду справи в суді першої інстанції було порушено право ОСОБА_1 на захист, оскільки кримінальне провадження розглянуто судом першої інстанції без обов`язкової участі захисника, а надалі з порушенням права на вільний вибір захисника та на ефективну правову допомогу. Також вказує на відсутність у матеріалах провадження витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, доручення начальника СВ Ковельського ВП ГУ НП у Волинській області на проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні будь-кому із слідчих, постанови про призначення ОСОБА_5 прокурором у цьому кримінальному провадженні, процесуальних рішень про виявлення та вилучення мобільних телефонів у ОСОБА_1, ОСОБА_3 . Посилається на те, що місцевий суд, обґрунтовуючи доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, послався на показання потерпілого і свідків, отримані в період порушення права ОСОБА_1 на захист, та на недопустимі докази, зокрема, протоколи огляду місця події -моста і автомобіля "BMW 525", огляду та вилучення речей від 23 листопада 2015 року, висновок дактилоскопічної експертизи від 5 січня 2016 року № 293, висновок автотоварознавчої експертизи від 23 грудня 2015 року №2, протоколи оглядів речей-автомобілів "BMW 525" та ВАЗ-21081 від 24 грудня 2015 року. Стверджує, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок, не надав вичерпних відповідей на доводи, наведені в зміненій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , та, визнавши докази, отримані в ході огляду автомобіля ВАЗ-2108, недопустимими, не виключив їх з вироку, безпідставно залишивши вирок місцевого суду без зміни і постановивши судове рішення, яке не відповідає положенням ст. 419 КПК.
У касаційній скарзі захисник Клострейх В. Е. просить скасувати постановлені судові рішення щодо ОСОБА_2 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.Обґрунтовуючи свої вимоги, скаржник зазначає, що обвинувальний акт не скріплений гербовою печаткою і містить неправильні дату складання цього документа і дату народження ОСОБА_2 . Вказує про невідповідність вироку вимогам ст. 374 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки у вступній частині рішення не зазначено потерпілого (який брав участь у судовому засіданні) як сторони провадження. Крім того, посилаючись на порушення органом досудового розслідування й судом права засудженого на захист, зазначає, що під час досудового розслідування не було забезпечено участі захисника з моменту затримання його підзахисного, а розгляд у суді першої інстанції здійснювався за участю захисника, який не мав права надавати допомогу усім трьом обвинуваченим. Вважає, що докази, якими суд обґрунтував вирок, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, а тому є недопустимими. За твердженням захисника, апеляційний суд залишив поза увагою допущені місцевим судом порушення, ретельно не перевірив доводів, викладених у зміненій апеляційній скарзі сторони захисту, при цьому, визнавши частину доказів недопустимими, не виключив їх з вироку і безпідставно залишив вирок місцевого суду без зміни, а тому постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 419 КПК.
У касаційній скарзі захисник Русенко Р. І., посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати постановлені судові рішення щодо ОСОБА_3 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги, вказує на те, що участь захисника у цьому провадженні є обов`язковою, оскільки кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 289 КК, належить до категорії особливо тяжких злочинів, однак органом досудового розслідування не було забезпечено участі захисника з моменту затримання ОСОБА_3 . Вважає, що під час розгляду провадження у суді першої інстанції також порушено право ОСОБА_3 на захист, оскільки не забезпечено участі захисника. Також посилається на відсутність у матеріалах провадження витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, проведення огляду і вилучення речей до внесення відомостей у цей реєстр неуповноваженим слідчим, на порушення порядку обшуку ОСОБА_3 та відповідно недопустимість доказів, зібраних під час цих слідчих дій, і похідних від них доказів. Звертає увагу на відсутність у матеріалах провадження постанови про призначення ОСОБА_5 прокурором у цьому кримінальному провадженні. На думку захисника, апеляційний суд належним чином не перевірив доводів, наведених у зміненій апеляційній скарзі, і не надав на усі з них мотивованих відповідей, формально здійснив процедуру перегляду, тому постановлене цим судом рішення за змістом не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор частково підтримав касаційні скарги сторін захисту, вважав за необхідне скасувати ухвалу апеляційного суду через порушення ст. 419 КПК і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Захисники Клострейх В. Е., Русенко Р. І., Баранов С. О., які взяли участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, підтримали подані касаційні скарги, просили скасувати судові рішення через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.