Постанова
Іменем України
30 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 761/11214/19
провадження № 61-3376св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Державне підприємство "Мультимедійна платформа іномовлення України",
третя особа - генеральний директор Державного підприємства "Мультимедійна платформа іномовлення України" Березовська Людмила Володимирівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 вересня 2019 року у складі судді Волошина В. О. та постанову Київського апеляційного суд від 22 січня 2020 року у складі колегії суддів: Голуб С. А., Ігнатченко Н. В., Таргоній Д. О. у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Мультимедійна платформа іномовлення України", третя особа - Генеральний директор Державного підприємства "Мультимедійна платформа іномовлення України" Березовська Людмила Володимирівна, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в якому посилалась на те, що вона працювала у відповідача на посаді редактора І категорії відділу новин редакції інформаційного мовлення з березня 2017 року.
В лютому 2019 року відповідач звільнив її з займаної посади на підставі пункту третього статті 40 КЗпП України. На думку позивача звільнення її з роботи було незаконним, оскільки вона сумлінно виконувала свої посадові обов`язки, при цьому роботодавцем були створені такі умови, що вона позбавлена була можливості виконувати їх своєчасно та якісно, у зв`язку з відключенням її робочого комп`ютера від відповідного програмного забезпечення. Також систематичний характер порушення трудового законодавства зі сторони відповідача полягав у безпідставному відрахуванню з її заробітної плати щомісячної премії, в травні, червні 2018 року.
На підставі викладеного, позивач просила поновити її на роботі на посаді редакторі І категорії відділу новин редакції інформаційного мовлення відповідача з 21 лютого 2019 року; стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21 лютого 2019 року по час поновлення на роботі; допустити негайне виконання рішення суду.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17 вересня 2019 року позов залишено без задоволення.
Постановою Київського апеляційного суду від 22 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 вересня 2019 року без змін.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд виходили з того, що звільнення позивача з роботи відбулося з дотриманням норм трудового законодавства, а тому відсутні правові підстави для задоволення її вимог про поновлення на роботі на посаді редактора І категорії відділу новин редакції інформаційного мовлення відповідача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суд від 22 січня 2020 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У поданій касаційній скарзі заявник вказує, що всупереч вимог статті 29 КЗпП України власник (відповідач) при прийомі на роботу примусив її поставити свій підпис про те, що вона була ознайомлена зі своїми правами та обов`язками та їй роз`яснено про умови праці, ознайомлено з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором. Однак в дійсності при прийому на роботу позивача з її правами та обов`язками ознайомлено не було, їй не було роз`яснено умов праці, не ознайомлено з правилами внутрішнього трудового розпорядку, колективним договором, тощо. З метою доведення цього факту позивачем було заявлено клопотання про виклик свідків, проте у задоволенні його судом було протиправно відмовлено.
ОСОБА_1 вказує, що наказ роботодавця від 08 лютого 2019 року № 37 "Про визначення робочого місця позивача" є неправомірним, адже переведення на іншу роботу допускається тільки за згодою працівника. В даному випадку будь-які мотиви для переведення її на інше робоче місце, обумовлені інтересами виробництва були відсутні. Про зміну режиму роботи за два місяці до видання цього наказу її ніхто не повідомляв, жодних доказів цього не надано, судами також не було з`ясовано питання зміни графіку роботи позивача.
Доводом касаційної скарги є також те, що апеляційним судом було надіслано на адресу заявника повістку-повідомлення, яка не зобов`язує її бути присутньою при судовому розгляді, що дає підстави для висновку, що суд апеляційної інстанції не був зацікавлений у присутності позивача та її представника у судовому засіданні чим порушила її права давати пояснення особисто. Проте апеляційний суд зазначав, що у зв`язку із неявкою позивача у судове засідання суд позбавлений можливості уточнити у неї обставини та перевірити доводи апеляційної скарги з приводу виконання редакційних завдань.
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2020 року від Державного підприємства "Мультимедійна платформа іномовлення України" (далі - ДП "Мультимедійна платформа іномовлення України") до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 в яких представник відповідача просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, посилаючись на її необґрунтованість, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Шевченківського районного суду м. Києва.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що відповідно до наказу відповідача від 06 березня 2017 року № 140-к/тр, ОСОБА_1 була прийнята на роботу на посаду редактора І категорії відділу новин редакції інформаційного мовлення ДП "Мультимедійна платформа іномовлення України" з 07 березня 2017 року.
23 серпня 2018 року відповідачем було видано наказ № 32, відповідно до якого позивачу було оголошено догану за невиконання редакційного завдання поставленого безпосереднім керівником, а саме 25 липня 2018 року завідувачем редакції інформаційного мовлення ОСОБА_2 підготовлено та подано заступнику генерального директора з інформаційної політики - шеф-редактору ОСОБА_3 доповідну записку про факт відмови виконання редакційного завдання позивачем, як працівником.
На підставі цієї доповідної записки заступником генерального директора з інформаційної політики - шеф-редактором ОСОБА_3 подано на ім`я третьої особи службову записку від 26 липня 2018 року у якій вона просила вжити невідкладних заходів до позивача.
У зв`язку з цим та з метою перевірки фактів, викладених у зазначеній вище службовій записці та доповідній записці, наказом відповідача від 27 липня 2018 року № 30, проведено службове розслідування з перевірки вищевказаного факту. В ході проведеного службового розслідування комісія встановила, що відповідно до основних завдань та обов`язків Посадової інструкції, 25 липня 2018 року, позивачу від старшого випускового редактора тижня відділу новин редакції інформаційного мовлення ОСОБА_4 та завідувача редакції інформаційного мовлення ОСОБА_2 поставлено усне редакційне завдання - виокремити фактажну новину і підготувати конкретне інформаційне повідомлення про проведення засідання тристоронньої контактної групи з мирного врегулювання ситуації на сході України у м. Мінську.
Позивач підготувала інформаційне повідомлення та передала його для узгодження випусковому редактору тижня відділу новин редакції інформаційного мовлення ОСОБА_5 для підготовки та видачі в ефір у випуску новин о 17:00 год. Після перегляду підготовленого інформаційного повідомлення, завідувачем редакції інформаційного мовлення ОСОБА_2, останньою була висунута вимога доопрацювати зазначене інформаційне повідомлення, однак позивач відмовилася його доопрацьовувати, мотивуючи це тим, що редакційні завдання завідувачем редакції інформаційного мовлення ОСОБА_2 ставляться не професійно, робота її є неефективною, а ставлення до позивача упереджене.
Того ж дня, під час підготовки матеріалів до ефіру у випуск новин о 19:00 год., позивачу було поставлено усне редакційне завдання - підготувати матеріал для відео включення кореспондента І категорії відділу новин ОСОБА_6 з м. Мінська про результати засідання тристоронньої контактної групи з мирного врегулювання ситуації на сході України, а саме скласти коротке повідомлення, прослухати переданий через мережу Інтернет з м. Мінська коментар спецпредставника ОБСЄ в тристоронній контактній групі по ситуації на сході України ОСОБА_7, та виокремити з нього потрібні для ефіру короткі частини.
Позивач, прослухавши переданий кореспондентом матеріал, виявила, що він задовгий (більше 1 хвилини), але вирішила його не скорочувати, а видати в ефір таким, як є.
Завідувач редакції інформаційного мовлення ОСОБА_2 заперечила щодо видачі в ефір такого повідомлення та поставила завдання скоротити його до 30-45 секунд згідно із стандартами, однак позивач відмовилася виконувати поставлене завдання, мотивуючи це наявністю у неї на виконанні великої кількості завдань, хоча з пояснювальної записки безпосереднього керівника - завідувача редакції інформаційного мовлення ОСОБА_2, вбачається, що позивач в той час мала лише одне єдине, саме це, завдання. На виконання статей 147, 149 КЗпП України, у своїй пояснювальній записці позивачка також не повідомляла, що була завантажена іншими редакційними завданнями.
Після відмови ОСОБА_1 виконувати завдання, старший випусковий редактор тижня відділу новин редакції інформаційного мовлення ОСОБА_4, переробила матеріал, та змонтувала коментар.
За результатами проведеного службового розслідування комісія дійшла висновку, що позивач, відмовившись виконувати редакційне завдання, порушила п. 3.6. Посадової інструкції редактора І категорії редакції інформаційного мовлення, затвердженої 30 грудня 2016 року, а саме: "виконання в процесі роботи усних або письмових вказівок безпосереднього керівника".
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва у цивільній справі № 761/44156/18 від 14 червня 2019 року залишено без задоволення позов ОСОБА_1 про оскарження зазначеного наказу відповідача від 23 серпня 2018 року № 32.
04 лютого 2019 року наказом відповідача за № 14 позивачу було оголошено догану за невиконання редакційного завдання, поставленого безпосереднім керівником.
Зазначений наказ було винесено відповідачем, на підставі висновків комісії, створеної наказом відповідача від 14 грудня 2018 року № 68, для перевірки фактів викладених у доповідній записці завідувача редакції інформаційного мовлення ОСОБА_2 від 12 грудня 2018 року, щодо не виконання позивачем письмового редакційного завдання, поставленого завідувачем редакції інформаційного мовлення ОСОБА_2 11 грудня 2018 року о 17:12 год., викладені у акті службового розслідування від 04 лютого 2019 року комісією було встановлено, що 11 грудня 2018 року о 17:12 год. завідувачем редакції інформаційного мовлення ОСОБА_2 в межах повноважень, визначених її посадовою інструкцією, поставлено письмові редакційні завдання всій випусковій групі, а саме: старшому випусковому редактору тижня відділу новин редакції інформаційного мовлення ОСОБА_4, випусковому редактору відділу новин редакції інформаційного мовлення ОСОБА_8 та позивачу.
Зазначені редакційні завдання були передані для виконання вищевказаним працівникам через начальника відділу організаційного забезпечення ОСОБА_9 .
Про отримання редакційних завдань вищевказані працівники поставили особистий підпис на другому примірнику редакційного завдання.
Отримавши редакційне завдання, позивач підготувала та передала завідувачу редакції інформаційного мовлення ОСОБА_2 "редакційне завдання" у якому зазначила: "Прошу Вас ставити редакційні завдання більш коректно. Зокрема - конкретизувати - кому саме дзвонити з МЗС та надати контакти відповідної особи. Також прошу надати посилання на відео, яке я маю змонтувати. Адже давати відеоряд з архіву дітей та писати про вже зниклих суперечить журналістським стандартам та етиці".
Завідувач редакції інформаційного мовлення ОСОБА_2 підготувала та передала уточнене редакційне завдання.
Однак, у визначений в редакційному завданні термін, позивач завдання не виконала, текстову частину матеріалу не написала, відео - не змонтувала, звіт - не подала, лише на примірнику уточненого редакційного завдання власноруч написала: "завдання виконала в межах своєї компетенції 18:24 також дзвонила в МЗС - слухавку не беруть" та поставила особистий підпис.
У зв`язку з цим, завідувачем редакції інформаційного мовлення ОСОБА_2 12 грудня 2018 року було подано на ім`я генерального директора відповідача доповідну записку про факт невиконання редакційного завдання позивачем та вжиття відповідних заходів реагування.
У своїй пояснювальній записці завідувач редакції інформаційного мовлення ОСОБА_2, стверджує, що жодних документів про виконання редакційного завдання, поставленого 11 грудня 2018 року о 17:12 год. від позивача у визначений в ньому термін вона не отримувала. Крім цього зазначила, що матеріал у ефір у випуску новин 19:00 год. так, і не вийшов.
Разом з цим, начальник відділу організаційного забезпечення ОСОБА_9 у своїй пояснювальній записці підтвердила, що жодних письмових документів про виконання вищевказаного редакційного завдання позивач у зазначений в ньому термін, їй не надавала.
На пропозицію голови комісії надати письмові пояснення по зазначеному вище факту, позивач відмовилася надавати будь-які усні чи письмові пояснення, про що комісією складено акт.
Судами встановлено, що 04 лютого 2019 року відповідачем були винесені накази №№ 15, 16, якими до позивачки застосовані дисциплінарні стягнення у вигляді догани. Зазначені накази були винесені відповідачем на підставі висновків комісій, створених наказами відповідача від 04 січня 2019 року № 2 та від 08 січня 2019 року № 3, наведених у відповідних актах службового розслідування за вчинення аналогічних за своїм змістом дисциплінарних проступків у вигляді невиконання поставлених редакційних завдань безпосереднім керівником.
Судами також встановлено, що внаслідок не виконання позивачем обов`язків, покладених на неї трудовим договором за результатами якого, відповідачем було звільнено позивача з роботи, був факт відмови позивачки виконувати наказ відповідача від 08 лютого 2019р. № 37-к/тр "Про визначення робочого місця редактору І категорії відділу новин ОСОБА_1 ", з яким позивач була ознайомлена. Також позивач відмовилась надати письмові пояснення, з зазначенням причин, з яких нею, як працівником не виконується зазначений наказ відповідача, як роботодавця.
21 лютого 2019 року відповідачем було видано наказ № 46-к/тр, відповідно до якого позивача було звільнено 22 лютого 2019 року за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, за пунктом третім статті 40 КЗпП України.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому в тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).