Постанова
Іменем України
30 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 372/678/18
провадження № 61-17652св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 16 квітня 2019 року в складі судді Тиханського О. Б. та постанову Київського апеляційного суду від 28 серпня 2019 року в складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому просила зобов`язати відповідача звільнити самовільно зайняту частину належної їй земельної ділянки, кадастровий № 3223188000:01:046:0012, яка розташована по АДРЕСА_1, шляхом знесення металевої споруди, яка частково розташована на цій земельній ділянці.
Позов мотивований тим, що вона є власником земельної ділянки, площею 0,116 га, по АДРЕСА_1, призначеної для будівництва і обслуговування жилого будинку, прибудинкових споруд, постійно проживає в житловому будинку за вказаною адресою та використовує земельну ділянку за призначенням.
Відповідач, яка є власником та користувачем суміжної земельної ділянки по АДРЕСА_2, на межі земельної ділянки розмістила металеву конструкцію у вигляді металевого сараю для зберігання дрібних речей, яка частково встановлена на її земельній ділянці.
Для відновлення свого права власності вона звернулася до землевпорядної організації та до Трипільської сільської ради із заявою про встановлення в натурі (на місцевості) межі її земельної ділянки та передачу межових знаків на зберігання.
Посилаючись на те, що встановлення в натурі меж земельній комісії є неможливим, оскільки на місці межового знака № 4 розташована металева споруда, а також те, що ОСОБА_2, отримавши претензію з вимогою добровільно прибрати з належної їй земельної ділянки металеву споруду, не відреагувала на неї, ОСОБА_1 просила задовольнити позовні вимоги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 16 квітня 2019 року позов задоволено частково. Усунуто перешкоди у користуванні земельною ділянкою, що належить ОСОБА_1, та розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 3223188000:01:046:0012, шляхом покладення обов`язку на ОСОБА_2 знести металеву споруду, що частково розташована на даній земельній ділянці на місці межевого знаку № 4. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 самовільно встановила на існуючій межі між земельними ділянками сторін металеву споруду, чим обмежила ОСОБА_1 у здійсненні права користування належною їй земельною ділянкою та порушила її законні інтереси, які підлягають відновленню шляхом часткового знесення тієї частини металевої споруди, яка розташована на земельній ділянці позивача.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 28 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Обухівського районного суду Київської області від 16 квітня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Скасовуючи рішення місцевого суду, апеляційний суд виходив з того, що надані позивачем докази у вигляді акта про встановлення в натурі (на місцевості) межі земельної ділянки від 02 жовтня 2017 року та висновку земельної комісії без дати його складення не можуть беззаперечно свідчити про існування металевої споруди саме на частині земельної ділянки позивача, яка має взаємний перетин із земельною ділянкою, співвласником якої є відповідач.
Також апеляційний суд встановив порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, суд не розглянув заяву відповідача із запереченням проти цього та не постановив будь-якого процесуального рішення. Крім того, вирішуючи питання про стягнення судових витрат, місцевий суд не врахував, що позивач не надав детальний опис робіт (наданих послуг), а також те, що в договорі про надання правничої допомоги вказано вартість витрат на правничу допомогу в розмірі 600 грн, у той час як з відповідача стягнуто 1 000 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скаргита узагальнення її доводів
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, встановивши, що суд першої інстанції помилково розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження, неправомірно розглянув та вирішив справу, оскільки за приписами процесуального закону повинен був направити справу для виправлення недоліків до суду першої інстанції. Апеляційний суд, відмовляючи в задоволенні позову, виходив лише з припущення про існування інших співвласників земельної ділянки.
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не поданий.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У жовтні 2019 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 0,116 га, кадастровий номер 3223188000:01:046:0012, яка розташована по АДРЕСА_1, з цільовим призначенням для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
02 жовтня 2017 року представником товариства з обмеженою відповідальністю "Земельний проект", позивачем та представником сільської ради складений акт про невстановлення в натурі (на місцевості) межі земельної ділянки та передачі межових знаків на зберігання, згідно якого межі земельної ділянки за кадастровим номером 3223188000:01:046:0012, площею 0,116 га, по АДРЕСА_1, що знаходиться у власності ОСОБА_1, закріплені в натурі (на місцевості) у кількості 8 шт., на місці межового знака № 4 (згідно нумерації на абрисі) розташована металева споруда суміжного землекористувача, у зв`язку з чим неможливо встановити межовий знак. На зворотному боці акта наявний абрис меж земельної ділянки, згідно якого межовий знак № 4 розташований на межі із земельною ділянкою від Б до В, власниками якої є ОСОБА_3, ОСОБА_2 , ОСОБА_4
22 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернулася до голови Трипільської сільської ради із заявою, у якій просила комісію розібратися з сусіднім землекористувачем ОСОБА_2,
Висновком земельної комісії Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області встановлено, що на місці межового знака № 4 (згідно нумерації на абрисі) розташована металева споруда суміжного землекористувача.
24 січня 2018 року ОСОБА_1 направила ОСОБА_2 заяву-претензію, в якій просила в добровільному порядку негайно прибрати металеву споруду (гараж з огорожею) з належної їй земельної ділянки, оскільки вона позбавлена можливості встановити до кінця межові знаки та в повній мірі використовувати належну їй земельну ділянку.
Вказану заяву ОСОБА_2 отримала 26 січня 2018 року.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.