Постанова
Іменем України
21 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 288/779/14-ц
провадження № 61-21820св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Попільнянська державна нотаріальна контора в Житомирській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 19 вересня 2019 року у складі судді Рудник М. І. та постанову Житомирського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Павицької Т. М., Трояновської Г. С., Миніч Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Попільнянська державна нотаріальна контора у Житомирській області, про визнання договору купівлі-продажу недійсним та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є спадкоємцем майна
ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя спадкодавець заповідала позивачці та відповідачу належний житловий будинок в АДРЕСА_1, у рівних частинах кожному. Після вступу в спадщину, позивачці стало відомо про наявність договору купівлі-продажу вищевказаного житлового будинку, що укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Зазначений в договорі кадастровий номер земельній ділянці не присвоювався, а сама земельна ділянка не була приватизована. В договорі вказано житлову площу будинку - 49,0 кв.м, загальну площу - 101,2 кв.м, в той час, як відповідно до договору купівлі-продажу від 08 серпня 1978 року, який підтверджує право власності ОСОБА_4 на даний будинок, ОСОБА_4 було придбано житловий будинок площею лише - 49,0 кв.м. Під час її проживання в будинку, за погодженням з ОСОБА_4, в 2001 році було здійснено перепланування на дві квартири за її власний рахунок. В одній з цих квартир, загальною площею 44,0 кв.м, житловою 18.3 кв.м, вона і мешкає на даний час. Таким чином, на момент посвідчення договору, дані щодо технічних та індивідуальновизначених характеристик предмету договору не відповідали фактичним. Також, в договорі зазначено, що продаж житлового будинку вчиняється за ціною 44 130,00 грн, однак вказані кошти відповідач не сплатив, що підтверджує невиконання ним істотних умов договору. Всупереч пункту 10 договору купівлі-продажу ОСОБА_4 до моменту своєї смерті проживала в спірному будинку і ніяких дій, направлених на виконання вказаного пункту не вчиняла, а саме речі не вивозила, з реєстраційного обліку не знімалась, її, як особу, яка зареєстрована у вказаному будинку, про звільнення будинку та зняття з реєстраційного обліку не попереджала, ключі не вилучала та відповідачу не передавала. У Витязі з реєстру прав власності на нерухоме майно власникам майна вказано ОСОБА_4, в той час як у договорі вказано - ОСОБА_4, що не було прийнято до уваги під час посвідчення договору. ОСОБА_4 на момент підписання спірного договору за станом здоров`я була прикута до ліжка, тому не могла перебувати в приміщенні нотаріальної контори, однак оспорюваний договір не містить посилання на його вчинення поза приміщенням нотаріальної контори. На момент укладення договору не був присутній і відповідач, оскільки він перебував на робочому місці. Відповідачу було достовірно відомо про те, що ОСОБА_4 смертельно хвора та про її волю залишити будинок у спадщину розділивши між сторонами, однак, маючи намір заволодіти ним в цілому, він вирішив укласти спірний договір, однак оплату за будинок, що був предметом договору не здійснював та майно не приймав, а тому правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а обставини наведені вище, свідчать, про те, що під час вчинення правочину було допущено ряд істотних порушень актів цивільного законодавства. При підписанні спірного договору ОСОБА_4 не мала наміру на реальне настання правових наслідків щодо купівлі-продажу будинку, що підтверджується в сукупності наступними обставинами, а саме: вік продавця, її стан здоров`я, наявність спірного житла як єдиного, відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором купівлі-продажу продавцю та продовження нею проживати в спірному будинку після укладення договору до своєї смерті.
ОСОБА_1 , з урахуванням заяви про зміну підстав позову, просила визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, посвідчений Попільнянською державною нотаріальною конторою 30 червня 2011 року за реєстровим № 923 та скасувати державну реєстрацію договору купівлі-продажу житлового будинку, розташованого за адресою:
АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 19 вересня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано недоведеністю позивачем заявлених позовних вимог.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишено без задоволення.
Рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 19 вересня 2019 року залишено без змін.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
01 грудня 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Попільнянського районного суду Житомирської області
від 19 вересня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду
від 19 листопада 2019 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно залишили поза увагою письмові докази, які доводять факти невідповідності технічних та індивідуально-визначених характеристик предмету договору. Встановлення факту присутності ОСОБА_4 в приміщенні Попільнянської державної нотаріальної контори під час укладення оспорюваного договору, за переконанням суду, підтверджується поясненнями представника третьої особи, проте судом безпідставно не взято до уваги показання самого позивача так і свідків, які вказали про те, що упродовж червня-липня 2011 року ОСОБА_4 тяжко хворіла, не могла пересуватись без сторонньої допомоги.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Попільнянського районного суду Житомирської області.
Зупинено дію рішення Попільнянського районного суду Житомирської області
від 19 вересня 2019 року, яке залишено без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року, до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги представника ОСОБА_1 -
ОСОБА_3 на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 19 вересня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду
від 19 листопада 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.