Постанова
Іменем України
02 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 462/3924/16-ц
провадження № 61-17231св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Міра і К",
представники відповідача: адвокат Левицька Ірина Степанівна, Чир Ірина Степанівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду міста Львова у складі судді Лікуша А. І. від 06 листопада 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В. від 08 липня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Міра і К" (далі - ТОВ "Міра і К") про зміну формулювання причин звільнення, стягнення вихідної допомоги, майнової та моральної шкоди.
Позов мотивовано тим, що з 14 травня по 15 червня 2016 року він працював у відповідача на посаді електрика, однак через порушення відповідачем законодавства про працю звільнився з роботи за власним бажанням.
Відповідач у трудовій книжці записав причину звільнення "за власним бажанням", однак він не погоджується із таким записом, вважає його незаконним. Внаслідок незаконних дій відповідача, йому завдано моральну шкоду через отриманий стрес та психологічне навантаження.
Посилаючись на вказані обставини, просив визнати незаконним формулювання причин звільнення "за власним бажанням згідно статті 38 КЗпП України"; змінити формулювання причин звільнення, прописавши "за власним бажанням у зв`язку з невиконанням власником законодавства про працю - частина третя статті 38 КЗпП України"; зобов`язати відповідача внести зміни у трудову книжку; змінити дату звільнення; стягнути з відповідача на його користь 4000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди; середній заробіток за час вимушеного прогулу; майнову шкоду та вихідну допомогу в розмірі 6159, 36 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Залізничного районного суду міста Львова від 06 листопада 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконним формулювання причин звільнення ОСОБА_1, зазначених у наказі № 125 від 17 червня 2016 року ТОВ "Міра і К" "за власним бажанням згідно статті 38 КЗпП України".
Змінено формулювання причин звільнення ОСОБА_1, зазначених у наказі № 125 від 17 червня 2016 року ТОВ "Міра і К" "за власним бажанням згідно статті 38 КЗпП України" на "за власним бажанням у зв`язку з невиконанням власником законодавства про працю частини третьої статті 38 КЗпП України".
Зобов`язано уповноважених осіб ТОВ "Міра і К" внести новий запис у трудову книжку ОСОБА_1 "звільнений за власним бажанням у зв`язку з невиконанням власником законодавства про працю частини третьої статті 38 КЗпП України", запис "за власним бажанням" вважати недійсним.
Стягнуто з ТОВ "Міра і К" на користь ОСОБА_1 6 159,36 грн вихідної допомоги та 1 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
У задоволенні позовних вимог щодо зміни дати звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та майнової шкоди відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що роботодавець ТОВ "Міра і К" фактично самостійно змінило визначену працівником причину звільнення з роботи, тому таке формулювання причин звільнення ОСОБА_1 є незаконним та його слід змінити, зазначивши "за власним бажанням у зв`язку з невиконанням власником законодавства про працю частини третьої статті 38 КЗпП України", внісши відповідний запис у трудову книжку позивача.
Оскільки трудовий договір між ОСОБА_1 та ТОВ "Міра і К" припинено внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, то позивач має право на вихідну допомогу відповідно до статті 44 КЗпП України та на відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000,00 грн.
Відмовляючи у задоволенні інших позовних вимог, суд виходив з їх безпідставності та недоведеності.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 08 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Залізничного районного суду міста Львова від 06 листопада 2018 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У вересні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не з`ясували всіх фактичних обставин справи; ухвалили судові рішення на підставі неналежних та недопустимих доказів; не правильно визначили суму вихідної допомоги, розмір відшкодування моральної шкоди та безпідставно відмовили у стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, не витребувавши у відповідача розрахунок заробітної плати, довідку про заробітну плату та не викликавши відповідних свідків. Також суди не врахували, що неправильне формулювання причини звільнення та дати звільнення перешкоджає позивачу в подальшому працевлаштуванні. Такі дії відповідача заподіяли значних моральних переживань, розмір відшкодування яких має визначатися у розмірі посадового окладу за кожен місяць до дня повної виплати.
Оскільки судові рішення судів попередніх інстанцій не оскаржуються в частині вирішення позову про визнання незаконним та зміну формулювання причин звільнення, зобов`язання відповідача внести зміни у трудову книжку, то в цій частині не є предметом касаційного перегляду (частина перша статті 400 ЦПК України).
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 30 вересня 2019 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Залізничного районного суду міста Львова від 06 листопада 2018 року та постанови Львівського апеляційного суду від 08 липня 2019 року; відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 462/3924/16-ц з Залізничного районного суду міста Львова.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що наказом ТОВ "Міра і К" № 99 від 13 травня 2016 року ОСОБА_1 з 14 травня 2016 року прийнято на посаду електрика 3-го розряду зі строком випробовування один місяць з оплатою праці згідно штатного розкладу.
15 червня 2016 року ОСОБА_1 написав заяву про звільнення, зазначивши причину звільнення за власним бажанням у зв`язку з грубим порушенням трудового законодавства із внесенням відповідного запису до трудової книжки, у якій просив звільнити його з 17 червня 2016 року.
Наказом ТОВ "Міра і К" № 125 від 17 червня 2016 року ОСОБА_1 звільнено з 17 червня 2016 року за власним бажанням згідно статті 38 КЗпП України.
2.Мотивувальна частина