Постанова
Іменем України
01 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 361/8331/18
провадження № 61-22682св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 жовтня 2019 року у складі судді Сердинського В. С. та постанову Київського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Ратнікової В. М., Борисової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми авансового платежу.
На обґрунтування позову посилалась на такі обставини. 28 липня 2018 року між нею та ОСОБА_2 укладений попередній договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області Лисогором О. А. за реєстровим номером 1852. Згідно з пунктами 1, 2 (підпункти 2.1, 2.2), 4 договору вона та відповідач зобов`язувалися в майбутньому, у строк до 08 грудня 2018 року, укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0378 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 3210600000:01:005:0095, за ціною за основним договором у сумі 2 007 112,50 грн, що на дату підписання попереднього договору становило еквівалент 75 000 дол. США. Відповідно до пункту 10 попереднього договору вона сплатила відповідачу аванс, а він, підписавши попередній договір, підтвердив факт отримання від неї авансового платежу за цим договором у сумі 401 422,50 грн, що на дату підписання попереднього договору в еквіваленті становило 15 000 дол. США за офіційним курсом української гривні до долара США. 03 грудня 2018 року за взаємною згодою сторін було розірвано зазначений попередній договір окремим договором про його розірвання, посвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області Лисогором О. А. за реєстровим номером 3159. На день посвідчення нотаріусом договору про розірвання попереднього договору купівлі-продажу земельної ділянки відповідач не мав суми авансового платежу, яку вона сплатила йому, але й не мав претензій щодо повернення сплаченої йому позивачем суми авансового платежу у розмірі 401 422,50 грн впродовж трьох днів після укладення договору від 03 грудня 2018 року. Проте надалі відповідач відмовився повертати їй всю суму авансового платежу.
З урахуванням наведеного, позивач просила стягнути зі ОСОБА_2 на її користь суму авансового платежу у розмірі 401 422,50 грн у зв`язку з розірванням попереднього договору купівлі-продажу земельної ділянки.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року, позов задоволено. Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 401 422,50 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що оскільки договір купівлі-продажу земельної ділянки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений не був, а вони лише домовилася укласти такий договір у майбутньому, то переданий позивачем відповідачу авансовий платіж підлягає поверненню позивачу.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У грудні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій помилково вважали доведеним факт того, що відповідач не повернув суму авансового платежу, оскільки відповідно до договору про розірвання попереднього договору купівлі-продажу земельної ділянки позивач та відповідач вже вирішили питання щодо повернення грошових коштів та зазначили про відсутність претензій у цій частині. Пункт 2 зазначеного договору підтверджує повернення відповідачем позивачу авансового платежу у повному розмірі, проте суди попередніх інстанцій неправильно витлумачили зазначений пункт. Крім того, суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання адвоката Куненка С. П. про відкладення розгляду справи, що призвело до порушення його прав та прав його представника на доступ до правосуддя.
У січні 2020 року на касаційну скаргу надійшов відзив, у якому ОСОБА_1 просила касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
У лютому 2020 року надійшла відповідь на відзив ОСОБА_1, у якій ОСОБА_2 просив касаційну скаргу задовольнити, оскаржувані рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у грудні 2019 року, тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї та відповіді на відзив, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суди встановили, що 28 липня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений попередній договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області Лисогором О. А., зареєстрований у реєстрі за № 1852 (а. с. 5-6).
Згідно з пунктами 1, 2 (підпункти 2.1, 2.2), 4 попереднього договору сторони зобов`язалися в майбутньому, у строк до 08 грудня 2018 року, укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0378 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 3210600000:01:005:0095.
Ціна за основним договором визначена сторонами у сумі 2 007 112,50 грн, що на дату підписання попереднього договору в еквіваленті становить 75 000 дол. США за офіційним курсом української гривні до долара США.
Відповідно до пункту 10 попереднього договору ОСОБА_1 сплатила ОСОБА_2, а він, підписавши попередній договір, своїм підписом підтвердив факт отримання від неї авансового платежу за цим договором у сумі 401 422,50 грн, що на дату підписання попереднього договору в еквіваленті за офіційним курсом української гривні до долара США становило 15 000 дол. США. За умовами договору сторони розуміють, що зазначені грошові кошти не є завдатком і на них не розповсюджуються норми цивільного законодавства України про завдаток; ці кошти не є неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням у розумінні частини першої статті 546 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Грошові кошти, що зазначені у пункті 10 попереднього договору за умови належного виконання всіх умов попереднього договору та при майбутньому укладенні основного договору зараховуються до вартості відчужуваної земельної ділянки.
03 грудня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за взаємною згодою укладений договір про розірвання попереднього договору купівлі-продажу земельної ділянки, який посвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області Лисогором О. А. за реєстровим № 3159 (а. с. 7).
У пункту 2 цього договору зазначено, що сторони свідчать про відсутність будь-яких претензій один до одного, зокрема таких, які б стосувалися повернення грошових коштів, оплати штрафних санкцій чи відшкодування збитків.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.