Постанова
Іменем України
01 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 757/37752/18-ц
провадження № 61-11650св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 28 грудня 2018 року у складі судді Писанця В. А. та постанову Київського апеляційного суду від 21 травня 2019 року у складі колегії суддів: Немировської О. В., Чобіток А. О., Ящук Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерної компанії "Київводоканал" (далі - ПАТ "АК "Київводоканал") про захист прав споживачів та зобов`язання вчинити певні дії.
На обґрунтування позову посилався на такі обставини. Він зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним у квартирі до 23 червня 2016 року була зареєстрована його матір ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_3, яка фактично в квартирі не проживає з вересня 2015 року.
01 липня 2016 року між ним та відповідачем укладений договір № 0182245 про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення, у якому було зазначено, що позивач є особою, яка має право на пільги, передбачені Законом України "Про Національну поліцію", кількість членів сім`ї - три особи, надання послуг - без лічильника.
20 липня 2017 року позивач встановив лічильники холодного та гарячого водопостачання. 16 липня 2018 року на його адресу надійшов рахунок-повідомлення про нарахування ПАТ "АК "Київводоканал" заборгованості за надані комунальні послуги в розмірі 2 528,31 грн. До встановлення лічильника відповідач нараховував позивачу набагато більшу сплату за послуги з постачання холодної води та водовідведення з 2014 року до 01 липня 2016 року включно на трьох осіб із розрахунку по 31 - 33 куб. м на кожну особу, тоді як за дійсними показаннями лічильника холодної води такі витрати становлять 4,5 куб. м взимку та 9 куб. м влітку. З 25 липня 2015 року до 11 вересня 2015 року в квартирі проживало дві особи - позивач та дочка, а з вересня 2015 року - тільки позивач. Відповідач незаконно нараховував позивачу заборгованість зі сплати за централізоване постачання холодної води з розрахунку на трьох осіб, не виконує свої обов`язки з надання позивачу комунальних послуг, передбачених договором №0182245 від 01 липня 2016 року. Позивач має пільгу з оплати комунальних послуг з розмірі 50 % як пенсіонер Міністерства внутрішніх справи України, проте виконавець послуг не враховує його пільгу з липня 2015 року при нарахуванні витрат за надані послуги. 29 червня 2016 року позивач надав відповідачу заяву, в якій просив не враховувати його матір та дочку при нарахуванні витрат за централізоване постачання холодної води, на підтвердження факту непроживання вказаних осіб подав відповідні докази, однак відповідь на це звернення не отримав. 15 грудня 2016 року позивач надіслав претензію про неналежне надання послуг виконавцем, у якій просив встановити причину нарахування боргу в розмірі 1 005,11 грн та внести зміни до пункту 1.2 договору, зазначивши, що загальна кількість мешканців у вказаній квартирі - одна особа. Відповідь на вказану претензію позивач також не отримав.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив визнати дії (бездіяльність) відповідача щодо нарахування споживачу ОСОБА_1 витрат за надані комунальні послуги в період з 25 липня 2015 року по теперішній час протиправними, встановити факт надання ОСОБА_1 житлово-комунальних послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення неналежної якості та зобов`язати відповідача у місячний строк здійснити перерахунок розміру плати за надані ОСОБА_1 послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення у зв`язку з наданням вказаних послуг неналежної якості та в не встановлених обсягах, з врахуванням факту непроживання його матері ОСОБА_2 (з липня 2007 року до теперішнього часу) та дочки ОСОБА_3 (з 11 вересня 2015 року до теперішнього часу), а саме відповідно до пунктів 2, 3, 7 Порядку проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2016 року № 151.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 28 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 28 травня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження порушення відповідачем норм чинного законодавства при нарахуванні спожитих комунальних послуг з водопостачання.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову, оскільки позивач завчасно повідомив відповідача про факт проживання у вказаній квартирі лише однієї особи. Крім того, позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження факту непроживання дочки та матері у вказаній квартирі у період, за який нарахована заборгованість.
У серпні 2019 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ПАТ "АК "Київводоканал" просило касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у червні 2019 року, тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суди встановили, що позивач станом на липень 2016 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним у квартирі були зареєстровані його матір ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_3 .
29 червня 2016 року ОСОБА_1 на адресу відповідача подав заяву про не нарахування коштів за централізоване постачання холодної води та водовідведення, оскільки ОСОБА_2 за вказаною адресою не проживає. 01 липня 2016 року між ОСОБА_1 та ПАТ "АК "Київводоканал" укладений договір № 0182245 про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення, змістом якого передбачено, що послуги з холодного водопостачання надаються без лічильника. 16 грудня 2016 року позивач подав претензію до "АК "Київводоканал", у якій вказав, що з вересня 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в квартирі не проживають та просив встановити причину нарахування боргу в розмірі 1 005,11 грн та продовжити здійснення нарахувань за надані комунальні послуги з розрахунку на одну особу (а. с. 31-33).
ОСОБА_2 знята з реєстраційного обліку у вказаній квартирі 23 червня 2016 року. ОСОБА_3 перебуває на реєстраційному обліку у вказаній квартирі з 24 грудня 2002 року і до цього часу (а. с. 43).
Лічильники холодного водопостачання та гарячого водопостачання встановлено та взято на облік у вказаній квартирі 20 липня 2017 року, що підтверджується відповідним актом (а. с. 38).
Згідно з частиною першою статті 13 Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-IV "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон № 1875-IV) (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Частиною першою статті 19 Закону № 1875-IV передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону № 1875-IV обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Правила). Відповідно до пункту 10 Правил (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №156 від 16 березня 2017 року) оплата послуг за показниками засобів обліку води, встановлених у квартирі (будинку садибного типу), проводиться лише у разі здійснення обліку в усіх точках розбору холодної та гарячої води у квартирі (будинку садибного типу) незалежно від наявності засобів обліку на вводах у багатоквартирний будинок. До внесення цих змін вказаний абзац був викладений в такій редакції: "Оплата послуг за показаннями квартирних засобів обліку провадиться лише у разі здійснення обліку в усіх точках розбору холодної та гарячої води у квартирі незалежно від наявності засобів обліку на вводах у багатоквартирний будинок".