Постанова
Іменем України
01 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 552/1381/18
провадження № 61-10908св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Книша Сергія Івановича на рішення Київського районного суду м. Полтави від 19 лютого 2019 року у складі судді Турченко Т. В. та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 13 травня 2019 року у складі колегії суддів: Бутенко С. Б., Обідіної О. І., Прядкіної О. В.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недостовірною інформації, зобов`язання її спростувати та відшкодування моральної шкоди.
На обґрунтування позовних вимог посилався на таке. У лютому 2018 року йому стало відомо, що ОСОБА_2 надіслала заяви до начальника Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Міністерства юстиції України (далі - ГТУЮ у Полтавській області МЮУ) Тимченка О. В., у яких висловлювала таке: "мій колишній чоловік ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, інвалід І групи по зору, знаходиться на постійному обліку в психоневрологічному диспансері"; "крім цього, я як супруга, являюсь його опікуном, йому до пенсії донараховують за це частину, якщо я опікун, як я можу сама з собою підписувати договір"; "крім цього, колишній чоловік багато років знаходиться на обліку у психоневрологічному диспансері і не здатний усвідомлювати значення своїх дій". У вище наведених заявах є недостовірна інформація, яка принижує його честь та гідність та підлягає спростуванню.
З урахуванням викладеного, позивач просив суд: зобов`язати відповідача у строк 5 календарних днів з дня набрання законної сили судовим рішенням спростувати поширену недостовірну інформацію шляхом направлення листа на адресу начальника ГТУЮ у Полтавській області МЮУ Тимченка О. В. достовірну інформацію та вибачитися перед позивачем при свідках; стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 200 000 грн та понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 19 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Полтавської області від 13 травня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що направляючи звернення до начальника ГТУЮ в Полтавській області, відповідач реалізовувала свої права, передбачені Законом України "Про звернення громадян", а не розповсюджувала інформацію щодо позивача.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У травні 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Книш С. І. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив рішення судів першої і апеляційної інстанцій скасувати.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не визначилися в повній мірі з характером поширеної відповідачем інформації та не дослідили питання щодо наявності підстав, передбачених статтею 277 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), для визнання недостовірною поширеної відповідачем стосовно нього інформації та її спростування. Судами не взято до уваги як доказ, на підтвердження завданої йому моральної шкоди, висновок судово-психологічної експертизи від 29 грудня 2018 року № 1089.
У липні 2019 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_2 , у якому вона просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.
У липні 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Книш С. І. подав до Верховного Суду відповідь на відзив ОСОБА_2, у якому зазначав, що доводи, викладені у відзиві, є безпідставними та необґрунтованими.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у травні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Відповідно до частини першої статті 401 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суди встановили, що з 1990 року ОСОБА_1 є особою з інвалідністю І групи по зору, яка пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, безстроково. З 10 січня 2007 року до 29 грудня 2017 року сторони перебували у шлюбі.
01 грудня 2017 року між сторонами укладений договір міни, за умовами якого ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 право власності на належну йому 1/2 частини легкового автомобіля SKODA Fabia, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, в обмін на належну ОСОБА_2 квартиру за АДРЕСА_1 . Цей договір посвідчено приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Руденко Н. Ю. за № 1949.
23 та 24 січня 2018 року ОСОБА_2 подала до ГТУЮ у Полтавській області МЮУ на ім`я начальника управління Тимченка О. В. заяви щодо надання правової оцінки (експертного висновку) договору міни від 01 грудня 2017 року та дій приватного нотаріуса Руденко Н. Ю. при його посвідченні.
У контексті цих звернень значилося і таке: "мій колишній чоловік ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, інвалід І групи по зору, знаходиться на постійному обліку в психоневрологічному диспансері"; "крім цього, я як супруга, являюсь його опікуном, йому до пенсії донараховують за це частину, якщо я опікун, як я можу сама з собою підписувати договір"; "крім цього, колишній чоловік багато років знаходиться на обліку у психоневрологічному диспансері і не здатний усвідомлювати значення своїх дій".
Згідно з частиною четвертою статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Частиною першою статті 277 ЦК України встановлено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.