Постанова
Іменем України
01 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 286/1652/18
провадження № 61-14916св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Словечанське споживче товариство,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 13 березня 2019 року у складі судді Невмержицького С. С. та постанову Житомирського апеляційного суду від 19 червня 2019 року у складі колегії суддів: Галацевич О. М., Борисюка Р. М., Микитюк О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Словечанського споживчого товариства про визнання за нею права власності за набувальною давністю на нерухоме майно, а саме на приміщення магазину загальною площею 271,4 кв. м, які складаються з приміщень площею: 169,0 кв. м, 39,7 кв. м, 21,8 кв. м, 40,9 кв. м, які розташовані на АДРЕСА_1 .
На обґрунтування позову посилалась на те, що з 07 листопада 2006 року вона добросовісно, відкрито та безперервно користується спірним нерухомим майном на підставі договору купівлі-продажу від 28 жовтня 2006 року, укладеного між нею та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Словечне" (далі - СТОВ "Словечне"). Оскільки цей правочин не був посвідчений нотаріально, їй було відмовлено в оформленні права власності на нього, а рішення суду, яким було визнано цей договір дійсним, скасовано рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 31 жовтня 2013 року. Зазначала, що наявні всі підстави для набуття права власності на зазначене майно відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 13 березня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач знала про володіння чужим майном, що виключає можливість застосування набувальної давності, оскільки відсутня ознака добросовісності володіння, а тому стаття 344 ЦК України до спірних правовідносин не застосовується.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 19 червня 2019 року рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 13 березня 2019 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відсутність добросовісності у позивача під час заволодіння спірним майном звільняє від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною власністю, передбачені статтею 344 ЦК України. Відкритість і безперервність користування спірним майном не є достатніми підставами для набуття права власності на нього у порядку статті 344 ЦК України.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували статтю 344 ЦК України та зазначили про відсутність добросовісності володіння, з посиланням на те, що вона знала дійсного власника спірного майна. Проте вона лише у 2013 році дізналась, що СТОВ "Словечне" не було власником спірного приміщення на момент укладення договору купівлі-продажу, а тому договір купівлі-продажу спірного майна, укладений між нею та СТОВ "Словечне", є нікчемним та не створює жодних юридичних наслідків. Також суди не врахували правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 306/1978/16.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у серпні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суди встановили, що 28 жовтня 2006 року між СТОВ "Словечне" та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого ОСОБА_1 придбала приміщення магазину, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Нотаріально цей договір не посвідчений. Зазначене майно передано продавцем покупцю згідно з актом приймання-передачі від 07 листопада 2006 року (а. с. 15).
Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 14 квітня 2008 року у справі № 2-983/08 позов ОСОБА_1 задоволено, визнано договір купівлі-продажу від 28 жовтня 2006 року дійсним та визнано за нею право власності на магазин (а. с. 17).
Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 31 жовтня 2013 року рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 14 квітня 2008 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову до СТОВ "Словечне" про визнання угоди дійсною та визнання права власності на майно (а. с. 22-25).
Відповідно до копії довідки, виданої директором СТОВ "Словечне" ОСОБА_2, магазин, який знаходиться на АДРЕСА_1, належить СТОВ "Словечне". У зв`язку з тим, що він недобудований і господарство не в змозі його добудувати, будівля магазину не розпайована між співвласниками майнових паїв (а. с. 16).
Згідно з копією довідки за 2011 рік, виданої головою правління Словечанського споживчого товариства, магазин ТПП Тхорин і кафе "Чарівниця" облікуються на балансі цього товариства як основні засоби, у зв`язку із чим останнє звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні цим приміщенням (а. с. 80, 85,91).
Рішенням Виконавчого комітету Словечанської сільської ради Овруцького району Житомирської області від 21 січня 2009 року № 5 присвоєно юридичну адресу будівлям, які розташовані на АДРЕСА_1, - приміщенню недобудованого магазину ( ОСОБА_1 ) - АДРЕСА_1 (а. с. 19).
Допитані судом першої інстанції свідки: ОСОБА_2, ОСОБА_3, у судовому засіданні підтвердили факт використання позивачем спірної будівлі для заняття підприємницькою діяльністю з 2006 року до теперішнього часу.
Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з положеннями частин першої та четвертої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.