Постанова
Іменем України
30 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 366/3024/15-ц
провадження № 61-17582св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Симоненко Злати Віталіївни на постанову Донецького апеляційного суду від 07 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Гаврилової Г. Л., Зайцевої С. А., Кочегарової Л. М.
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, посилаючись на те, що 25 жовтня 2010 року між ним та відповідачем було укладено договір позики, згідно з яким він передав відповідачу грошові кошти в розмірі 669 977 грн, що еквівалентно 84 700 доларів США за офіційним курсом Національного банку України на день укладення договору, зі строком повернення до 25 квітня 2011 року.
Відповідач взятих на себе зобов`язань щодо повернення суми позики не виконав, у зв`язку з чим вони 24 квітня 2011 року уклали додаткову угоду до договору позики, згідно з якою змінили строк повернення позики, а саме до 01 січня 2015 року.
Відповідач у встановлений строк позику не повернув у повному обсязі, тому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором, яка станом на 27 листопада 2018 року становить 1 534 414,58 грн, що еквівалентно 55 000 доларів США.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 11 квітня 2019 року у складі судді Любчика О. В. позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 303 292,20 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивовано тим, що відповідач взяті на себе зобов`язання з повернення позики повністю не виконав, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню. Умовами договору чітко передбачено надання грошей в позику в національній валюті України, а саме 669 977 грн, відповідачем повернуто частину боргу у розмірі 366 684,80 грн, тому стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає 303 292,20 грн.
Постановою Донецького апеляційного суду від 07 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_1, задоволено. Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 11 квітня 2019 року скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позову.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 25 жовтня 2010 року у розмірі 1 534 414,50 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що при укладенні договору позики сторони визначили грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про необхідність визначення суми позики, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 без врахування офіційного курсу долара США до гривні, що б відповідало положенням частини другої статті 533 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2019 року представник ОСОБА_2 - адвокат Симоненко З. В. подала касаційну скаргу на постанову Донецького апеляційного суду від 07 серпня 2019 року, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення і залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що сторони при укладенні договору позики визначили грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті, оскільки згідно з договором позики та договором про внесення змін до зазначеного договору відповідач отримав від позивача 669 977 грн, тобто грошові кошти у національній валюті гривні.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2019 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Селидівського міського суду Донецької області.
28 грудня 2019 року справа № 366/3024/15-ц надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
25 жовтня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір, згідно з пунктом 1 якого ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 прийняв у власність 669 977 грн, що еквівалентно 84 700 доларів США за офіційним курсом Національного банку України станом на день укладення договору (1 долар США = 7,91 грн), до підписання цього договору. Сторони підтвердили про факт повної передачі грошей в повному обсязі ОСОБА_1 ОСОБА_2 . Зазначену вище суму ОСОБА_2 зобов`язався повернути ОСОБА_1 готівкою у строк до 25 квітня 2011 року.
24 квітня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір про внесення змін до договору від 25 жовтня 2010 року, за умовами пункту 1 якого сторони домовилися викласти пункт 1 договору в наступній редакції: "1. Я, ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 прийняв у власність 669 977 грн, що еквівалентно 84 700 доларів США за офіційним курсом Національного банку України станом на день укладення договору (1 долар США = 7,91 грн), до підписання цього договору. Сторони підтверджують про факт повної передачі грошей в повному обсязі ОСОБА_1 ОСОБА_2 . Зазначену вище суму, я, ОСОБА_2, зобов`язуюсь повернути ОСОБА_1 готівкою в строк до 01 січня 2015 року.".
Згідно з розпискою від 07 грудня 2015 року ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 70 950 грн, що еквівалентно 3 000 доларів США (курс Національного банку України 23,65 грн), в рахунок погашення боргу згідно з договором від 25 жовтня 2010 року, залишок заборгованості складає 67 000 доларів США.
Згідно з розпискою від 23 грудня 2015 року ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 3 000 доларів США, що еквівалентно 69 440 грн (курс Національного банку України на 23 грудня 2015 року), в рахунок погашення боргу згідно з договором від 25 жовтня 2010 року, залишок заборгованості складає 64 000 доларів США.
08 січня 2016 року ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 71 351,10 грн, що еквівалентно 3 000 доларів США (курс Національного банку України 23,7837 грн), в рахунок погашення боргу згідно договору від 25 жовтня 2010 року, залишок заборгованості складає 61 000 США, що підтверджується розпискою.
26 січня 2016 року ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 74 489,40 грн, що еквівалентно 3 000 доларів США (курс Національного банку України 24,8198 грн), в рахунок погашення боргу згідно з договором від 25 жовтня 2010 року, залишок заборгованості складає 58 000 доларів США, що підтверджується розпискою, яка міститься у матеріалах справи.
Згідно з розпискою від 16 лютого 2016 року ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 80 454,30 грн, що еквівалентно 3 000 доларів США (курс Національного банку України 26,8181 грн), в рахунок погашення боргу згідно з договором від 25 жовтня 2010 року, залишок заборгованості складає 55 000 доларів США.
В обумовлений сторонами строк відповідач борг не повернув.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень статей 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.