Постанова
Іменем України
17 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 438/591/17
провадження № 61-3464св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
третя особа - приватний нотаріус Бориславського міського нотаріального округу Хоронжак Ольга Романівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_2, в особі законного представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2, подану адвокатом Пилипів Ольгою Василівною на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 30 липня 2019 року у складі судді Слиша А. Т. та постанову Львівського апеляційного суду від 21 січня 2020 року в складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватного нотаріуса Бориславського міського нотаріального округу Хоронжак О. Р. про визнання заповіту недійсним.
Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 перебував у шлюбі з ОСОБА_4, який був зареєстрований 02 вересня 1972 року. В шлюбі народився син ОСОБА_2, якому з 13 січня 2009 року встановлена перша група інвалідності безтерміново, оскільки він потребує постійної сторонньої допомоги, непостійного стороннього догляду, нагляду. Позивачі проживають у будинку дружини та матері позивачів ОСОБА_4 в АДРЕСА_1, який належав останній на праві приватної власності.
ОСОБА_4 мала онкологічне захворювання, лікувалась у Бориславській міській лікарні та Дрогобицькій онкологічній лікарні № 3. Зазначені обставини підтверджуються виписками із медичної карти хворої, зокрема у період часу з 12 травня 2014 року по 18 серпня 2016 року неодноразово зверталась за медичною допомогою. ОСОБА_4 працювала медсестрою у Бориславській спеціалізованій школі-інтернат до 16 листопада 2015 року, так як за станом здоров`я не могла далі працювати. ОСОБА_4 була визнана особою з інвалідністю 1 групи, висловлювала суїцидні думки, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після смерті дружини ОСОБА_4, ОСОБА_1 03 березня 2017 року звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак йому повідомлено, що спадкова справа вже заведена у приватного нотаріуса Матолич- Обрізко Г. С. на підставі заповіту від 22 вересня 2015 року, відповідно якого ОСОБА_4 заповіла все своє майно відповідачу ОСОБА_3, сторонній особі.
Вважає, що ОСОБА_4 свідомо не могла скласти оспорюваний заповіт, оскільки за життя протягом останніх двох років важко хворіла, терпіла сильні болі, що впливало на її свідомість, тому вона не могла зробити свідоме розпорядження щодо свого майна та підписати заповіт знаючи, що у неї є чоловік та син, який є інвалідом 1 групи і потребує догляду, а також за життя вона говорила, що своє майно зокрема будинок залишить йому і сину.
Просили визнати недійсним та скасувати заповіт від 22 вересня 2015 року, складений ОСОБА_4 в користь відповідача ОСОБА_3 на все своє майно.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 30 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 21 січня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що проведеною у справі посмертною судово-психіатричною експертизою не зроблено висновку про абсолютну неспроможність ОСОБА_4 на момент вчинення заповіту розуміти значення своїх дій та керувати ними, а лише стверджується про те, що захворювання заповідача лише могло у значній мірі вплинути на її здатність усвідомлювати свої дії і керувати ними.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалами Верховного Суду від 02 квітня та 04 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 438/591/17, витребувано її з Бориславського міського суду Львівської області.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У березні 2020 року ОСОБА_2, через адвоката Пилипів О. В., та через законного представника ОСОБА_1 подав касаційні скарги до Верховного Суду, у яких, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційні скарги мотивовані тим, що суди залишили поза увагою, що ОСОБА_4 саме у період онкозахворювання, в стані психічних переживань та фізичного болю склала заповіт, тобто волевиявлення померлої не було вільним і не відповідало її внутрішній волі. Вона переживала та опікувалася своїм сином, хотіла, щоб він був забезпечений, а тому якщо ОСОБА_4 повністю усвідомлювала значення своїх дій, вона б склала заповіт передбачивши у ньому для спадкоємця обов`язок по догляду за хворою дитиною.
Суд застосував норми права без врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04 лютого 2020 року № 1329/3978/12, а також в постановах Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року в справі № 6-2424цс16, від 28 вересня 2016 року в справі № 6-1531цс16, від 29 лютого 2012 року в справі № 6-9цс12.
Доводи інших учасників справи
У травні та у червні 2020 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду відзиви на касаційні скарги, в яких просила відмовити у задоволенні касаційних скарг, а оскаржувані рішення залишити без змін. Зазначала, що ОСОБА_4 самостійно пішла до нотаріуса та склала на неї заповіт, своє рішення вона прийняла виважено та усвідомлюючи значення своїх дій.
У червні 2020 року ОСОБА_1 подав заперечення на відзив, у якому зазначав, що ОСОБА_3 скористалась безпорадним станом ОСОБА_4 та використала її у своїх інтересах та просив суд касаційної інстанції врахувати всі його клопотання, пояснення, свідчення свідків та інші обставини справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2, який згідно довідки №409420 про повторний огляд від 13.01.2009 року, є інвалідом І групи безтерміново, причина інвалідності - загальне захворювання.
Згідно із свідоцтвом про народження ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2, у графі "мати" зазначена ОСОБА_4 .
Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 14 березня 2008 року, яке набрало законної сили, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Борислава Львівської області, визнано недієздатним та встановлено над ним опіку.
Ухвалою Бориславського міського суду Львівської області від 09 липня 2008 року задоволено подання Бориславської міської ради, призначено опікуном недієздатного ОСОБА_2, його мати ОСОБА_4
22 вересня 2015 року ОСОБА_4 склала заповіт, відповідно до якого на випадок її смерті заповіла все майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось і взагалі все те, на що законом матиме право і що буде належати їй на день смерті, та що згідно із законодавством України може бути успадковане у повному обсязі, без будь-яких обмежень, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 . Заповіт посвідчений приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу Хоронжак О. Р. та зареєстрований в реєстрі за № 903.
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 72 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть, актовий запис № 16.
Відповідно до витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) спадкова справа спадкодавця ОСОБА_4 заведена приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу Матолич-Обрізко Г. С. 21 лютого 2017 року.
03 березня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Бориславського міського нотаріального округу Матолич-Обрізко Г. С. із заявою про прийняття спадщини за законом на обов`язкову частку в спадщині дружини.
Крім цього, ОСОБА_1 зазначено, що спадкоємцем обов`язкової частки є син ОСОБА_2, який на день смерті матері був особою з інвалідністю першої підгрупи "Б".
Згідно листа Управління праці та соціального захисту населення від 01 серпня 2017 року №986 ОСОБА_4 перебувала на обліку та отримувала допомогу на догляд особі, яка проживає разом з інвалідом 1 або 2 групи внаслідок психічного розладу (утриманець - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
ОСОБА_4 працювала в Комунальному закладі Львівської обласної ради "Бориславська загальноосвітня санаторна школа-інтернат 1-ІІІ ст." на посаді медсестри з 06 вересня 1979 року і звільнена 16.11.2015 року, що підтверджується довідкою від 01 серпня 2017 року № 245.
Після смерті ОСОБА_4 рішенням Бориславського міського суду від 18 вересня 2017 року ОСОБА_1 призначений опікуном недієздатного ОСОБА_2 .
Згідно висновку судово-психіатричної експерти за № 09/К від 23 червня 2018 року, ОСОБА_4 на момент складення заповіту 22 вересня 2015 року хронічним, стійким психічним розладом не страждала, не перебувала у стані тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності. На ґрунті важкого онкологічного захворювання, виявила органічний емоційно-лабільний (астенічний) розлад, могла в цілому усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Психологічний стан ОСОБА_4 у період онкологічного захворювання, у тому числі у період складення заповіту, суттєво змінився, що могло у значній мірі вплинути на її вільне волевиявлення.
Експерт ОСОБА_6 з метою роз`яснення висновку експертизи зазначила, що ОСОБА_4 на момент складення заповіту від 22 вересня 2015 року хронічним, стійким психічним розладом не страждала, проте перебувала у стані тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності. На ґрунті важкого онкологічного захворювання виявляла органічний емоційно-лабільний (астенічний) розлад, могла в цілому усвідомлювати значення своїх дій.
Психічний стан ОСОБА_4 в період онкологічного захворювання, у тому числі на час складення заповіту, суттєво змінився, що могло у значній мірі вплинути на її вільне волевиявлення. На думку експерта, у медичній документації наявні очевидні розлади ОСОБА_4 : тривожність, депресії, порушений сон. Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 негативно реагувала на оточуючих, у першу чергу на близьких людей. В цілому це характерно для онкологічних хворих.
Про аналогічне зазначили допитані в судовому засіданні як свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі - ЦПК України), провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статі 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.