Постанова
Іменем України
30 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 757/46665/16-ц
провадження № 61-2868св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль",
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 15 січня 2020 року в складі колегії суддів: Вербової І. М., Саліхова В. В., Шахової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 06 лютого 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ВАТ "Райффайзен Банк Аваль"), правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 014/08-112/75236, відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику кредит у сумі 2 346 000,00 дол. США на строк 120 місяців зі сплатою 12 % річних. Кредитні кошти були надані на споживчі цілі для придбання житлового будинку, загальною площею 600,2 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
З метою забезпечення виконання зобов`язання за вищевказаним кредитним договором 15 лютого 2008 року між банком та позичальником укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого іпотека забезпечує вимоги іпотекодержателя, що витікають з умов кредитного договору, а також усіх додаткових умов до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії кредитного договору.
Позичальник припинила виконання зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим банк звернувся з позовом до суду.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 03 червня 2014 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором № 014/08-112/75236 від 06 лютого 2008 року в розмірі 33 929 381,71 грн. На виконання даного рішення було видано виконавчі листи, на підставі яких 02 вересня 2014 року відкрито виконавче провадження № 44553806. Разом з тим, судове рішення не виконується, а заборгованість за кредитним договором не погашається.
Крім того, предмет договору іпотеки був відчужений на користь ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 17 червня 2011 року, що призвело до позбавлення позивача права на задоволення своїх вимог за кредитним договором, оскільки право власності на нерухоме майно перейшло до особи, яка не є стороною кредитного договору.
Право власності за ОСОБА_1 зареєстровано у зв`язку з введенням Державної реєстраційної служби в оману шляхом надання сфальсифікованих документів, що підтверджується висновком Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області від 17 квітня 2012 року № 518, яким встановлено, що підпис в листі на ім`я ОСОБА_4 від 15 червня 2009 року за вихідним № 01-02/16-28513 в графі "Заступник директора з питань корпоративного бізнесу МОД ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" І. І. Сокаль" виконаний не ОСОБА_5, а іншою особою; підпис в заяві про вилучення обтяження об`єкта нерухомого майна від 15 червня 2009 року за вихідним № 01-02/16-28976 з реєстраційними номерами запису в реєстрі заборон № 6601925та 6601669 в графі "Підпис заявника" виконаний не ОСОБА_5, а іншою особою. Таким чином, уповноважені особи банку не звертались до приватного нотаріуса із відповідною заявою для вилучення запису із Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.
Позивач просив суд, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 014/08-112/75236 від 06 лютого 2008 року, що станом на 19 вересня 2016 рік складає 23 689 323,30 дол. США, що за курсом Національного банку України (далі - НБУ) станом на дату розрахунку еквівалентно 613 579 081,63 грн. звернути стягнення на предмети іпотеки, що належать ОСОБА_1, а саме:
житловий будинок АДРЕСА_1, житловою площею 180,60 кв. м, нежитловою площею 419,60 кв. м, загальною площею 600,2 кв. м, складається з житлового будинку під літерою А та споруджень № 1, 2 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 15 лютого 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко О. І. за реєстром № 618;
земельну ділянку загальною площею 0,1 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для обслуговування жилого будинку та господарських споруд, кадастровий номер - 82136047, на підставі договору купівлі-продажу від 15 лютого 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко О. І. за реєстром № 619 шляхом застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону України "Про іпотеку" та надання права ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на продаж будь-якій особі (покупцеві) за ціною встановленою на підставі оцінки суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна та надання права ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на проведення усіх дій пов`язаних із реалізацією предмета іпотеки, у тому числі на виготовлення оригіналів, дублікатів, копій правовстановлюючих документів та технічної документації.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 25 квітня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що на час укладення ОСОБА_1 17 червня 2011 року договору купівлі-продажу нерухомого майна відомості про наявність іпотеки були відсутні в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Такі відомості стали відомі лише після проведення у 2012 році експертизи, а тому ОСОБА_1 не могла знати про наявність іпотеки на житловий будинок та земельну ділянку та добросовісно користувалась вказаним нерухомим майном, передавши його 19 лютого 2015 року в іпотеку ОСОБА_6 .
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 15 січня 2020 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 25 квітня 2019 року скасовано, позов задоволено.
У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 014/08-112/75236 від 06 лютого 2008 року, що станом на 19 вересня 2016 року складає 23 689 323,30 дол. США, що за курсом НБУ станом на дату розрахунку еквівалентно 613 579 081,63 грн, і складається з заборгованості за кредитом у розмірі 2 113 889,54 дол. США, що за курсом НБУ станом на дату розрахунку еквівалентно 54 752 024,20 грн, заборгованості за відсотками - 1 912 195,45 дол. США, що за курсом НБУ станом на дату розрахунку еквівалентно 49 527 929,24 грн та пені - 19 663 238,31 дол. США, що за курсом НБУ станом на дату розрахунку еквівалентно 509 299 128,19 грн, звернути стягнення на предмети іпотеки, що належать ОСОБА_1, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1, житловою площею 180,60 кв. м, нежитловою площею 419,60 кв. м, загальною площею 600,2 кв. м, рік побудови - 1997 та земельну ділянку загальною площею 0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення - для обслуговування жилого будинку та господарських споруд, кадастровий номер - 82136047, шляхом надання АТ "Райффайзен Банк Аваль" права на продаж будь-якій особі (покупцеві) за ціною встановленою на підставі оцінки суб`єктом оціночної діяльності на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна та надання АТ "Райффайзен Банк Аваль" права на проведення усіх дій пов`язаних із реалізацією предмета іпотеки, у тому числі на виготовлення оригіналів, дублікатів, копій правовстановлюючих документів та технічної документації.
Вирішено питання судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що договори купівлі-продажу від 17 червня 2011 року щодо спірних будинку та земельної ділянки були укладені без відома іпотекодержателя та поза його волею. Відсутність запису в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна не є підставою для відмови у зверненні стягнення на нерухоме майно.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені доводи
У лютому 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати рішення суду апеляційної інстанції й залишити в силі рішення суду першої інстанції, яке було помилково скасовано.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом застосовано норми права (стаття 575 ЦК України, статті 1, 3, 9, 12, 23, 33 Закону України "Про іпотеку") без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року в справі № 357/9126/17-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12.
Відповідно до висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року в справі № 357/9126/17-ц позовна давність за вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки розпочинається із дати невиконання боржником вимоги про дострокове повернення кредиту. Оскільки у серпні 2009 року банк змінив строк виконання боргових зобов`язань ОСОБА_2 і направив їй вимогу про дострокове виконання нею грошових зобов`язань строком до 08 вересня 2009 року, а тому позовна давність за вимогами банку про звернення стягнення на предмет іпотеки сплила через три роки - 08 вересня 2012 року, з позовом банк звернувся у березні 2016 року.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12 право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Проте, звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_1 банк без жодних обґрунтувань нараховує заборгованість станом на вересень 2016 року у сумі 23 698 323,30 дол. США.
Зміст відзиву на касаційну скаргу
У березні 2020 року АТ "Райффайзен Банк Аваль" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
Свою позицію АТ "Райффайзен Банк Аваль" мотивує тим, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки у порушення умов іпотечного договору, за відсутності письмової згоди іпотекодержателя, предмет іпотеки був відчужений, змінився власник іпотечного майна, відповідно до норм чинного законодавства, відчуження заставного майна за відсутності письмової згоди заставодержателя, є нікчемним правочином та не потребує визнанню у судовому порядку його недійсним.
Крім того, починаючи із 2014 року (винесення Печерським районним судом міста Києва рішення від 02 січня 2014 року) по 02 січня 2017 року банк у судовому порядку мав право звернутись до ОСОБА_1 з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, звернувшись 07 жовтня 2016 року до суду в межах строків позовної давності.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано цивільну справу № 757/46665/16-ц із Печерського районного суду міста Києва та зупинено дію постанови Київського апеляційного суду від 15 січня 2020 року в частині звернення стягнення на предмет іпотеки до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд встановив, що 06 лютого 2008 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (змінено на ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 014/08-112/75236, відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику кредит у сумі 2 346 000,00 дол. США на строк 120 місяців зі сплатою 12 % річних. Кредитні кошти були призначені для використання на споживчі цілі за програмою кредитування "Житло в кредит на вторинному ринку" для купівлі житлового будинку загальною площею 600,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .
З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 15 лютого 2008 року між банком (іпотекодержатель) та позичальником (іпотекодавець) укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого іпотекодержатель має право у випадку невиконання іпотекодавцем своїх зобов`язань за кредитним договором отримати задоволення своїх вимог за рахунок майна. Предметом іпотеки виступає нерухоме майно, а саме:
житловий будинок під АДРЕСА_1, житловою площею 180,60 кв. м, нежитловою площею 419,60 кв. м, загальною площею 600,2 кв. м, 1997 року побудови, складається з житлового будинку під літерою А та споруджень № 1, 2.
земельна ділянка загальною площею 0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення - для обслуговування жилого будинку та господарських споруд, кадастровий номер - 82136047. Заставна вартість предмета іпотеки визначена сторонами у сумі 14 811 251,05 грн.
У зв`язку з тим, що позичальник у 2009 році припинила виконувати зобов`язання за кредитним договором банк звернувся з позовом до суду з вимогою про солідарне стягнення заборгованості з позичальника і поручителя.
Банк направив ОСОБА_2 вимогу про дострокове виконання нею грошових зобов`язань від 31 серпня 2009 року № 328 строком до 08 вересня 2009 року.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 03 червня 2014 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором № 014/08-112/75236 від 06 лютого 2008 року в розмірі 33 929 381,71 грн, на виконання даного рішення суду видано виконавчі листи.
02 вересня 2014 року відкрито виконавче провадження з виконання вищевказаного рішення суду.
Однак судове рішення не виконується, заборгованість за кредитом не сплачується.
Станом на 19 вересня 2016 року прострочена заборгованість складає 23 689 323,30 дол. США, що еквівалентно по курсу НБУ станом на дату розрахунку 613 579 081,63 грн.
Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на предмет іпотеки - житловий будинок та земельну ділянку було відчужено на користь ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 17 червня 2011 року.
19 лютого 2015 року, спірне нерухоме майно передано в іпотеку ОСОБА_6 .
Дані щодо заборони відчуження та те, що банк є іпотекодержателем вказаного майна внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 05 листопада 2015 року на підставі рішення суду від 14 березня 2015 року, яке було скасовано рішенням Апеляційного суду міста Києва від 31 березня 2016 року, та заяви представника банку.
Відчуження предмету іпотеки ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стало можливим за умови звернення заступника директора з питань корпоративного бізнесу МОД ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" Скаля І. І. з листом на ім`я приватного нотаріуса Марченко О. І. від 15 червня 2009 року № 01-02/16-28513 про погашення останньою кредитною заборгованості, внаслідок чого були вилучені записи про іпотеку з Державного реєстру нерухомого майна.
Висновком експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області від 17 квітня 2012 року № 518 встановлено, що підпис в листі на ім`я ОСОБА_4 № 01-02/16-28513 від 15 червня 2009 року в графі "Заступник директора з питань корпоративного бізнесу МОД ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" І. І. Скаль" виконаний не ОСОБА_7, а іншою особою; підпис в заяві про вилучення обтяження об`єкта нерухомого майна за вихідним № 01-02/16-28976 з реєстраційними номерами запису в Єдиному реєстрі заборон 6601925 та 6601669 в графі "Підпис заявника" виконаний не ОСОБА_5, а іншою особою.
Вказаний висновок експертизи свідчить, що уповноважені представники банку не звертались до приватного нотаріуса із відповідною заявою про виключення запису із вказаного реєстру, тобто заборону про відчуження нерухомого майна із Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна знято необґрунтовано.