Постанова
Іменем України
30 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 173/1384/18
провадження № 61-9880св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
представники позивача: Гаренко Надія Володимирівна, Провоторов Юрій Васильович, Крилова Олена Леонідівна,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макарова М. О. від 16 квітня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 10 грудня 2012 року між закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк", яке змінило найменування на АТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н, згідно умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 5 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява-анкета разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.
У порушення умов кредитного договору, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, чим порушив умови кредитного договору. Станом на 02 травня 2018 року утворилась заборгованість, яка з урахуванням відсотків за користування кредитом, пені, комісії та штрафів становить 97 638,78 грн, яку позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2018 року позов АТ КБ "ПриватБанк" задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" 97 638,78 грн заборгованості за кредитним договором № б/н від 10 грудня 2012 року, яка складається із: 4 776,73 грн заборгованості за кредитом; 83 571,43 грн заборгованості за відсотками за користування кредитом; 4 164,96 грн заборгованості за пенею; 500 грн штрафу (фіксована частина) та 4 625,66 грн штрафу (процентна складова).
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки позичальник належним чином не виконував умови кредитного договору, то у нього виникла заборгованість у розмірі заявленому в позові, яка підлягає стягненню з останнього.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2018 року скасовано, у задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що оскільки позичальник останній платіж у рахунок погашення заборгованості здійснив 30 вересня 2014 року, а банк звернувся з позовом лише 12 червня 2018 року, тобто поза межами позовної давності, передбаченої статтею 257 ЦК України, про застосування якої просив відповідач в суді апеляційної інстанції, що є підставою для відмови у позові.
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У травні 2019 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що 27 січня 2014 року відповідачу було видано картку № 5168742302072065 терміном дії - травень 2017 року, тому висновки суду про пропуск позивачем позовної давності є помилковими. Крім того, суд залишив поза увагою те, що відповідно до Умов і правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою, граничний термін дії картки (місяць і рік) указано на лицевій стороні карти, і вона діє до останнього календарного дня зазначеного місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця, вказаного на картці. Наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості відповідачем не спростований.
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
У червні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що банк не надав належних та допустимих доказів на підтвердження повторного випуску картки № 5168742302072065 в межах дії саме даного договору після закінчення встановленого терміну дії картки зі строком дії перевипущеної картки до останнього дня травня 2017 року. З Умовами і правилами надання банківських послуг, на які посилається позивач, обґрунтовуючи підстави касаційної скарги, відповідач не погоджувався та не підписував їх. Посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги та законність і обґрунтованість прийнятої у справі постанови суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 23 травня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 173/1384/18 з Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 16 вересня 2020 року вказану справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 10 грудня 2012 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н, згідно умов якого відповідач отримав кредит у сумі 5 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява-анкета разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.
У зв`язку з недотриманням позичальником взятих на себе зобов`язань, станом на 02 травня 2018 року утворилась заборгованість у сумі 97 638,78 грн, яка складається із: 4 776,73 грн заборгованості за кредитом; 83 571,43 грн заборгованості за процентами за користування кредитом; 4 164,96 грн заборгованості з пені та комісії; 500 грн штрафу (фіксована частина); 4 625,66 грн штрафу (процентна складова).
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги АТ КБ "ПриватБанк" на постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.