Постанова
Іменем України
30 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 757/29873/18-ц
провадження № 61-7977св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2 ,
представник ОСОБА_1 - адвокат Піскун Сергій Олександрович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за касаційною скаргою ОСОБА_1 та її представника - адвоката Піскуна Сергія Олександровича, на рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 грудня 2019 року у складі судді Остапчук Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 21 квітня 2020 року у складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Левенця Б. Б., Борисової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" (далі - КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Позовна заява мотивована тим, що підприємство є балансоутримувачем будинків комунальної власності у Печерському районі м. Києва на підставі пункту 16 рішення Київської міської ради від 09 жовтня 2014 року № 270/270 "Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством м. Києва".
Відповідачі на підставі договору купівлі-продажу квартири від 20 вересня 2002 року є співвласниками квартири АДРЕСА_1 в рівних частках.
За період з 01 травня 2015 року до 01 листопада 2017 року відповідачі не сплачували грошові кошти за отримані житлово-комунальні послуги, у зв`язку з чим утворилася заборгованість в розмірі 4 112,44 грн.
Станом на день звернення до суду заборгованість в добровільному порядку відповідачами не погашена, на вимоги не реагували.
Ураховуючи викладене, КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" просило суд стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на його користь заборгованість за спожиті комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території з кожного по 2 056,22 грн, а разом 4 112,44 грн, та судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 19 грудня 2019 року позов КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" задоволено.
Стягнуто в рівних частинах з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" заборгованість за комунальні послуги в розмірі 4 112, 44 грн.
Стягнуто в рівних частинах з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" судові витрати в розмірі 1 762 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачі є співвласниками квартири АДРЕСА_1 в рівних частках по 1/2 кожний, тому повинні сплачувати за комунальні послуги. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати за надані послуги.
Відповідачі, користуючись комунальними послугами, свої договірні зобов`язання не виконували, плату за отримані послуги не вносили, чим порушили права позивача.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 21 квітня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 грудня 2019 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості, сума боргу відповідачів за послуги з обслуговування будинку та прибудинкової території за період з 01 травня 2015 року до 01 листопада 2017 року становить 4 112,44 грн, належних та допустимих доказів, які б свідчили про ненадання КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" таких послуг відповідачам, матеріали справи не містять. При цьому, заперечуючи проти нарахованої позивачем суми заборгованості, ОСОБА_1 не надала доказів на його спростування та/або власного обґрунтованого розрахунку заборгованості.
Ураховуючи те, що плата за житлово-комунальні послуги це обов`язок споживача, а невиконання цього обов`язку порушує право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого він звернувся до суду, колегія суддів погодилась з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову.
Також суд зазначив, що доводи апеляційної скарги про те, що належним позивачем у даній справі є житлово-експлуатаційна дільниця "Печерська Брама", а не КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" є безпідставними, оскільки останнє є балансоутримувачем будинків комунальної власності у Печерському районі м. Києва відповідно до пункту 16 рішення Київської міської ради від 09 жовтня 2014 року № 270/270 "Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2020 року ОСОБА_1 та її представник - адвокат Піскун С. О., подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати оскаржені судові рішення й ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявники зазначають те, що: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 10 жовтня 2012 року у справі № 6-110цс12 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, судами належним чином не досліджено зібрані у справі докази та встановлено обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів; необґрунтовано відхилено клопотання про витребування та дослідження доказів щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 липня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, яка в силу пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України є малозначною, з підстав, передбачених підпунктом в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України (справа становить значний суспільний інтерес) і витребувано цивільну справу № 757/29873/18-ц з Печерського районного суду м. Києва.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 та її представника - адвоката Піскуна С. О., про зупинення виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 грудня 2019 року відмовлено.
Надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.
У серпні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції розглянув справу, не допустив до зали судового засідання адвоката Піскуна С. О. та не повідомив про час та місце розгляду справи другого відповідача.
Надані позивачем докази суд у порушення вимог частини другої статті 95 ЦПК України не оглядав в оригіналі або в належно завіреній копії. При цьому позивач не довів, які саме послуги замість житлово-експлуатаційної контори - 604 ним надано ОСОБА_1, як споживачу послуг.
Також заявники вказують, що судом першої інстанції необґрунтовано та з порушенням норм ЦПК України відмовлено у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_1 до КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" про зобов`язання провести комплексні ремонтні роботи, який прямо взаємопов`язаний із первісним позовом.
Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 та її представника - адвоката Піскуна С. О., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.