Постанова
Іменем України
21 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 705/4698/18
провадження № 61-21574св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 серпня 2019 року у складі судді Мазуренко Ю. В. та постанову Черкаського апеляційного суду від 31 жовтня
2019 рокуу складі колегії суддів: Гончар Н. І., Сіренка Ю. В., Фетісової Т. Л.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 про зобов`язання оформлення додаткової угоди.
Позовна заява мотивована тим, що згідно договору від 27 травня 1994 року частина будинку по АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 і ОСОБА_1 на правах спільного користування неподільного майна. Але,
29 серпня 2017 року ОСОБА_3 демонстративно без дозволу позивача вийшла з договору 1994 року і частину майнових прав передала ОСОБА_2 і неправомірно визначила їх як особисту приватну власність та вільну від договірних зобов`язань приховавши діючі судові спори. Але згідно чинного законодавства договір 1994 року, зберігає свою силу в повному обсязі і після переходу права власності правонаступника, попередник не звільняється від відповідальності за порушення прав і обов`язків, що мали місце під час його дії. Крім того, позивач зазначає, що "брекзіт" змінив умови спільного проживання, розподілу приміщень, ремонту, що потребує додаткової угоди до договору
1994 року з правонаступником.
ОСОБА_1 просив зобов`язати ОСОБА_2, як правонаступника, оформити додаткову угоду до договору від 27 травня 1994 року, як його невід`ємну частину. Судовий збір стягнути з відповідача.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 серпня
2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено обставини, на які він посилається у своїй позовній заяві.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 серпня
2019 року залишено без змін.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції. При цьому апеляційний суд вказав, що заявлені ОСОБА_1 вимоги, викладені у апеляційній скарзі, не були предметом розгляду суду першої інстанції та є відмінними від позовних вимог, викладених у позовній заяві. Таким чином, вимоги ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 правонаступником з правами і обов`язками попереднього співвласника по договору дарування від 27 травня 1994 року, викладені у апеляційній скарзі, апеляційним судом не розглядалися, оскільки згідно статті 365 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У грудні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій заявник просить скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 серпня 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 рокута передати справу на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що позовна заява стосувалася майнових прав на нерухоме майно, що набуті відповідачем згідно статті 358 ЦК України і входить як складова в цілісний майновий комплекс, який також належить і позивачу на праві спільної часткової власності. Справа включає різні правовідносини: житлові, земельні та інші, що мають особливе значення. Суд першої інстанції помилково прийняв порядок спрощеного позовного провадження без згоди позивача та клопотання, чим порушив статтю 276 ЦПК України, що є безумовною підставою для скасування судового рішення. Апеляційний суд відмовив у розгляді справи за правилами загального позовного провадження всупереч вимогам статті 376 ЦПК України, що призвело до подвійного порушення процесуальних норм та неправильного вирішення справи.
Доводи інших учасників справи
27 грудня 2019 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 серпня
2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 рокузалишити без задоволення.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Уманського міськрайонного суду Черкаської області.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 серпня 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 рокуздійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону
від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Фактичні обставини справи
Відповідно до договору дарування, що був укладений 27 травня 1994 року та посвідчений державним нотаріусом Уманської міської державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за № 2-1577, ОСОБА_4 подарувала, а ОСОБА_3, ОСОБА_1, прийняли в дар кожен в рівних долях належну ОСОБА_4 1/3 частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться в АДРЕСА_2, який розташований на присадибній ділянці розміром 2035 кв.м.
Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
За змістом статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.