Постанова
Іменем України
28вересня 2020 року
м. Київ
справа № 751/4210/15-ц
провадження № 61-18473св19
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, виконавчий комітет Чернігівської міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5, від імені якого діє ОСОБА_4 , ОСОБА_6,
третя особа - приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Денисенко Ольга Володимирівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21 березня 2019 року в складі судді Філатової Л. Б. і постанову Чернігівського апеляційного суду від 23 вересня 2019 року в складі колегії судді: Скрипки А.А., Онищенко О.І., Харечко Л.К.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися з позовом до ОСОБА_3, виконавчого комітету Чернігівської міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5, від імені якого діяв ОСОБА_4, ОСОБА_6, третя особа - приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Денисенко О. В., з урахуванням уточнення позовних вимог просили визнати недійсним обмін жилими приміщеннями, проведений на підставі підпункту 1.2 пункту 1 рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 16 липня 2012 року № 167: трикімнатної квартири АДРЕСА_1 на Ѕ частку в праві власності на приватний будинок АДРЕСА_2 ; Ѕ частки в праві власності на приватний будинок АДРЕСА_2 на двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 ; двокімнатної квартири АДРЕСА_3 на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 ; а також визнати недійсним договір дарування Ѕ частини жилого будинку від 08 серпня 2012 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Денисенко О. В.
Позов мотивований тим, що позивачі на підставі ордеру від 18 листопада 1988 року № 742 вселилися в квартиру АДРЕСА_1 та з 1988 року проживають в ній, але не приватизували її. Разом з позивачами у квартирі проживали два сина: ОСОБА_7, який переїхав проживати в інше місце, і ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У 2009 році їх син ОСОБА_8 захворів і потребував тривалого та дорогого лікування. У зв`язку з тим, що позивачі є пенсіонерами та не мали коштів на лікування сина, вони вирішили приватизувати квартиру для подальшого продажу, а отримані кошти витратити на лікування сина. Однак через самовільно прибудований балкон вони не змогли приватизувати квартиру, а тому звернулися до агенції нерухомості, де їм запропонували відчуження належної їм на праві користування квартири шляхом декількох обмінів, за які вони отримають кошти. Тяжкі обставини, а саме хвороба сина, змусили позивачів погодитись на такий варіант на вкрай невигідних для них умовах.
У результаті рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 16 липня 2012 року № 167 дозволено обмін ОСОБА_1, який міняє трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 на Ѕ частку у праві власності на приватний будинок АДРЕСА_2 ; та оформлення правовстановлюючих документів за взаємною згодою на його дружину ОСОБА_2
08 серпня 2012 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 уклали договір дарування, за умовами якого ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_2 належну їй на праві власності Ѕ частку у праві власності на приватний будинок АДРЕСА_2 .
Позивачі продовжують проживати в квартирі АДРЕСА_1, але офіційно право на неї втратили, а коштів на лікування сина за обмін не отримали.
03 жовтня 2012 року в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровано ОСОБА_9 спочатку як піднаймача, а потім як наймача, яка ІНФОРМАЦІЯ_3 знята з реєстрації у зв`язку зі смертю.
Обмін жилими приміщеннями, проведений виконавчим комітетом Чернігівської міської ради, суперечить Житловому кодексу Української РСР (далі - ЖК Української РСР) і Правилам обміну жилих приміщень в Українській РСР, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 31 січня 1986 року № 31, оскільки обміну підлягають жилі приміщення державного та громадського жилого фонду, а також фонду житлово-будівельних кооперативів, жилі приміщення, що є власністю громадян, а також частки у праві власності на них не можуть бути предметом обміну.
Договір дарування має безоплатний характер, однак ОСОБА_3, подарувавши ОСОБА_2 належну їй частку у праві власності на жилий будинок, отримала взамін належну їм квартиру.
У зв`язку з наведеним, обмін жилими приміщеннями, проведений виконавчим комітетом Чернігівської міської ради, та договір дарування від 08 серпня 2012 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, є незаконними (недійсними).
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 серпня 2015 року позов задоволено, визнано недійсним обмін жилими приміщеннями, проведений на підставі підпункту 1.2 пункту 1 рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 167 від 16 липня 2012 року: трикімнатної квартири АДРЕСА_1 на Ѕ частку у праві власності на приватний будинок, що складається з двох кімнат, жилою площею 29,3 кв. м, на АДРЕСА_2 ; Ѕ частку у праві власності на приватний будинок АДРЕСА_2 на двокімнатну квартиру АДРЕСА_4 ; двокімнатної квартири АДРЕСА_3 на трикімнатну квартиру АДРЕСА_5 ; визнано недійсним договір дарування Ѕ частки у праві власності на приватний будинок від 08 серпня 2012 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Денисенко О. В.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що всупереч пункту 4 Правил обміну жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР від 31 січня 1986 року № 31, яким передбачено обмін жилими приміщеннями, які належать особам на праві користування, а не на праві приватної власності, підпунктом 1.2 пункту 1 рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 16 липня 2012 року № 167 дозволено обмін Ѕ частки у праві власності на приватний будинок, що знаходився у приватній спільній частковій власності, а тому такий обмін має бути визнаним недійсним. Оскільки обмін Ѕ частки у праві власності на приватний будинок АДРЕСА_2, трикімнатної квартири АДРЕСА_1 та двокімнатної квартири АДРЕСА_3, вчинений між ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_9 є взаємопов`язаним, то цей обмін також повинен бути визнаний недійсним.
Предметом оспорюваного договору дарування є безоплатна передача ОСОБА_3 ОСОБА_2 Ѕ частки у праві власності на приватний будинок з надвірними будівлями, хоча фактично взамін подарованої частини будинку ОСОБА_3 отримала право користування належної позивачам квартири.
Крім того,факт тяжкої хвороби сина позивачів ОСОБА_10 у період укладення оспорюваних правочинів і винесення рішення про обмін, свідчить про відчуження позивачами квартири АДРЕСА_1 під впливом тяжкої для них обставини.
Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 29 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено, а рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 серпня 2015 року залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що укладення оспорюваних договорів обміну та дарування мало місце під впливом тяжкої для позивачів обставини у зв`язку з хворобою сина та на вкрай невигідних умовах, оскільки здійснений позивачами обмін трикімнатної квартири в обласному центрі на Ѕ частку у праві власності на дерев`яний будинок у селищі міського типу є неспівмірним.
В ухвалі суду апеляційної інстанції зазначено про відсутність волевиявлення ОСОБА_3 на безоплатну передачу у власність ОСОБА_2 частини будинку, оскільки наслідком укладення оспорюваного договору дарування стало отримання дарувальником права на двокімнатну квартиру в м. Чернігові.
Постановою Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 серпня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 29 березня 2017 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, виконавчого комітету Чернігівської міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання недійсним обміну залишено без змін, рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 серпня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 29 березня 2017 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , виконавчого комітету Чернігівської міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5, від імені якого діє ОСОБА_4, ОСОБА_6, про визнання недійсним договору дарування скасовано та передано справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова касаційного суду мотивована тим, що рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 16 липня 2012 року № 167 дозволено обмін жилого приміщення (Ѕ частки у праві власності на приватний будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_2 ), яке не належить до державного чи громадського жилого фонду або фонду житлово-будівельних кооперативів, що є порушенням Правил обміну жилих приміщень. Тому суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильних висновків про наявність підстав для визнання недійсним обміну жилими приміщеннями, проведеного між ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_9 .
Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 16 липня 2012 року № 167 "Про обмін житлових приміщень", яким дозволено обмін жилими приміщеннями, вирішено видати обмінні ордери після подання нотаріально завіреного договору відчуження Ѕ частки у праві власності на приватний будинок АДРЕСА_2 . Таким чином, договір дарування Ѕ частки у праві власності на приватний будинок від 08 серпня 2012 року укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з метою виконання зазначеного рішення, суперечить статті 717 ЦК України, оскільки не спрямований на безоплатну передачу майна. Внаслідок відчуження Ѕ частки у праві власності на приватний будинок ОСОБА_3 отримала ордер на вселення до квартири АДРЕСА_3 .
Суди не перевірили, чи не вчинено згаданий договір дарування сторонами для приховання іншого правочину.
Визнаючи договір дарування недійсним на підставі статті 233 ЦК України, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли передчасних висновків про необхідність визнання зазначеного правочину недійсним з підстав, зазначених у позові.
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21 березня 2019 року в задоволенні позовних вимог у частині визнання недійсним договору дарування Ѕ частки у праві власності на приватний будинок від 08 серпня 2012 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Денисенко О. В., відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що за договором дарування обдарований безвідплатно набуває у власність майно і цим правочином не встановлюється обов`язок обдарованого вчинити або не вчиняти на користь дарувальника або іншої особи будь-яку дію. Безоплатне набуття права власності на майно не може бути здійснене під впливом тяжкої обставини чи на вкрай невигідних умовах або шляхом введення обдаровуваного в оману. Правом на зверненням з позовом про визнання договору дарування недійсним на підставі статей 230, 233 ЦК України наділений лише дарувальник. Оскільки вимоги про визнання договору дарування недійсним на підставі статей 230, 233 ЦК України пред`явлено обдарованою ОСОБА_2 і її чоловіком ОСОБА_1, то вони в цій частині задоволенню не підлягають.
Договір дарування Ѕ частки у праві власності на приватний будинокз надвірними будівлями від 08 серпня 2012 року укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з метою виконання рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 167 від 16.07.2012 року про обмін жилими приміщеннями, тобто за своєю правовою договір дарування не спрямований на безоплатну передачу майна, а отже, є удаваним. Удаваний правочин завжди є нікчемним і сам по собі жодних юридичних наслідків не породжує.
Оскільки договір дарування від 08 серпня 2012 року вчинено з метою приховати інший правочин - обмін, то суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено договір обміну. Якщо правочин, який сторони насправді вчинили, суперечить законодавству, суд виносить рішення про визнання недійсним цього правочину із застосуванням наслідків, передбачених для недійсності правочинів такого типу. Правочин, які сторони вчинили - обмін жилими приміщеннями, рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 06 серпня 2015 року визнано недійсним.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 23 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21 березня 2019 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що оскільки вимоги про визнання договору дарування недійсним на підставі статей 230, 233 ЦК України, який вчинено під впливом обману або особою під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах, пред`явлено обдаровуваною ОСОБА_2 і її чоловіком ОСОБА_1, то вказані позовні вимоги у зазначеній частині задоволенню не підлягають.
Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 16 липня 2012 року № 167 "Про обмін житлових приміщень", яким дозволено обмін жилими приміщеннями, вирішено видати обмінні ордери після подання нотаріально завіреного договору відчуження Ѕ частки у праві власності на приватний будинокз надвірними будівлями АДРЕСА_2, тому суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку, що договір дарування Ѕ частки в праві власності на приватний будинок з надвірними будівлями від 08 серпня 2012 року укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з метою виконання рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 16 серпня 2012 року № 167 про обмін жилими приміщеннями. Тобто, за своєю за своєю правовою зазначений правочин суперечить статті 717 ЦК України, оскільки не спрямований на безоплатну передачу майна, а отже, є удаваним.
Правочин, який сторони насправді вчинили - обмін жилими приміщеннями, рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 06 серпня 2015 року визнано недійсним.
Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості вказаних висновків рішення суду першої інстанції не знайшли підтвердження під час апеляційного розгляду даної справи, оскільки висновки суду першої інстанції узгоджуються з вищезазначеними фактичними обставинами справи та нормами матеріального права, які регламентують спірні правовідносини.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтоване відхилення судом першої інстанції клопотання про розгляд справи про визнання недійсним договору дарування Ѕ частки в праві власності на приватний будинокз надвірними будівлями за його місцезнаходженням, а саме, Сосницьким районним судом Чернігівської області, є безпідставними.
Доводи ОСОБА_3 про необхідність залучення до участі у розгляді справи про визнання договору дарування Ѕ частки у праві власності на приватний будинокз надвірними будівлями недійсним всіх співвласників даного будинку, який їм належить на праві спільної часткової власності, не можуть бути підставою для задоволення вимог апеляційної скарги, оскільки зазначена обставина не впливає на права та обов`язки ОСОБА_3 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
11 жовтня 2019 року ОСОБА_3 надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21 березня 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 23 вересня 2019 року, просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, і направити справу на новий судовий розгляд за встановленою підсудністю до Сосницького районного суду Чернігівської області.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 .
Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2019 року зупинено дію постанови Чернігівського апеляційного суду від 23 вересня 2019 року до закінчення її касаційного перегляду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу