Постанова
Іменем України
21 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 318/757/18
провадження № 61-6466св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Василівська державна нотаріальна контора Запорізької області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 17 жовтня 2018 року у складі судді Васильченка В. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 22 січня 2019 року у складі колегії суддів: Кухаря С. В., Крилової О. В., Полячкова О. З.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, третя особа - Василівська державна нотаріальна контора Запорізької області, про визнання права власності в порядку спадкування.
Позовна заява мотивована тим, що 27 вересня 1991 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено шлюб. За життя ОСОБА_3 мала на праві приватної власності таке майно:
- житловий будинок АДРЕСА_1, яким вона володіла на підставі свідоцтва № НОМЕР_1 про право власності на житловий будинок
від 21 листопада 2001 року;
- земельну ділянку площею 0,44 га, розташованої по АДРЕСА_1 на підставі державного акту серії ЗП від 25 грудня 1994 року;
- земельну ділянку (пай) площею 3,48 га.
02 березня 2005 року ОСОБА_3 склала заповіт, яким все належне їй майно заповіла своєму чоловіку ОСОБА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.
У спадкодавця ще був спадкоємець - її син від першого шлюбу ОСОБА_2 . Вона його позбавила спадкування, оскільки все своє майно заповіла чоловікові, але син є інвалідом другої групи і має право на обов`язкову частку в спадщині, яка складається з половини частки, яка б припадала йому при спадкуванні за законом.
15 жовтня 2010 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про прийняття спадщини, на підставі якої було відкрито спадкову справу. Але ОСОБА_2 заперечував проти того, що будинок належав тільки його матері, і подав позовну заяву до суду про визнання заповіту недійсним, де зазначав, що будинок був придбаний на підставі договору його батьком ОСОБА_4 Рішенням Кам`янсько-Дніпровського районного суду 24 червня 2016 року залишено без задоволення позов ОСОБА_2 . Після закінчення судових процесів ОСОБА_1 знову звернувся до державної нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті своєї дружини ОСОБА_3 . 16 лютого
2018 року державним нотаріусом винесено постанову № 101/01-32 про відмову у вчиненні нотаріальної дії на підставі того, що в заповіті не вказано час його посвідчення (години та хвилини), заповіт складений російською мовою, що не відповідало загальним вимогам до форми заповіту, передбачених статтею 1247 ЦК України.
ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності на 3/4 частки майна: житлового будинку та земельної ділянки площею 0,3902 га АДРЕСА_1 ; земельної ділянки (паю) площею 3,4801 га, розташованої на землях Дніпровської сільської ради.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Кам?янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області
від 17 жовтня 2018 року позовні вимоги задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 право власності на 3/4 частки майна:
- житлового будинку АДРЕСА_1, який відповідно до технічного паспорту, складається з літер: "А" - житловий будинок, загальною площею 46,7 кв.м, житловою площею 29,4 кв.м, "Пг" - погріб, "Б" - гараж, "В" - сарай, "Г" - гараж, "У" - вбиральня, № 1 - ворота, № 3 - паркан, № 4 - свердловина;
- земельної ділянки площею 0,3902 га, яка розташована по
АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2322484600:01:005:0055, наданої для ведення особистого селянського господарства (01.03);
- земельної ділянки (паю) площею 3,4801 га, яка розташована на землях Дніпровської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області, кадастровий номер 2322484600:03:006:0004, наданої для ведення товарного сільського господарського виробництва (01.01).
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив із доведеності заявлених позовних вимог щодо наявності у позивача прав власності на 3/4 частки у майні спадкодавця. Заповіт складений ОСОБА_3 є дійсним. Підстави відмови у видачі нотаріусом свідоцтва про право власності за заповітом не є підставою для відмови у позові.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 22 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Рішення Кам?янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області
від 17 жовтня 2018 року залишено без змін.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_2, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
21 березня 2019 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 17 жовтня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 22 січня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що єдиною підставою для задоволення цих позовних вимог є дійсність заповіту, що встановлено рішенням Кам?янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 24 червня 2016 року, яким залишено без задоволення позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, визнання рішень органу місцевого самоврядування недійсними, визнання свідоцтв про право власності недійсними, визнання права власності. Вказане рішення змінено рішенням апеляційного суду Запорізької області
від 20 грудня 2016 року в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні позову (єдиний унікальний номер справи № 318/2370/15). Проте, під час розгляду справи № 318/2370/15, заповіт на відповідність вимогам статей 1247, 1257 ЦК України та підстави щодо встановлення його нікчемності не встановлювались. Встановивши нікчемність заповіту, нотаріус відмовила у вчиненні нотаріальної дії, видавши постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 16 лютого
2018 року. За викладених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли неправильного висновку про задоволення позовних вимог за нікчемним заповітом, нікчемність якого встановлена державним нотаріусом.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2019 року поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження рішення Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 17 жовтня 2018 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 22 січня 2019 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Кам?янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області.
У червні 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 на рішення Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 17 жовтня
2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 22 січня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.