Постанова
Іменем України
21 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 177/1947/16-ц
провадження № 61-43св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: фермерське господарство "Техагромет", Надеждівська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області,
треті особи: Управління Держгеокадастру у Криворізькому районі Дніпропетровської області, відділ з питань реєстрації апарату міської ради та виконавчого комітету в особі виконавчого комітету Жовтоводської міської ради
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2018 року у складі судді Коваль Н. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до фермерського господарства "Техагромет" (далі - ФГ "Техагромет"), Надеждівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, треті особи: Управління Держгеокадастру у Криворізькому районі Дніпропетровської області, відділ з питань реєстрації апарату міської ради та виконавчого комітету в особі виконавчого комітету Жовтоводської міської ради, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.
Позовна заява мотивована тим, що 10 січня 2013 року між позивачем, та ФГ "Техагромет" укладено договір оренди земельної ділянки, яка належить позивачу на праві приватної власності.
Відповідно до пункту 1 договору оренди земельної ділянки ФГ "Техагромет" прийняло в строкове платне володіння та користування дану земельну ділянку, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
За умовами укладеного договору пунктів 9-11 ФГ "Техагромет" взяло на себе зобов`язання сплачувати позивачу, щороку орендну плату за користування земельною ділянкою у розмірі 3 % від грошової оцінки земельної ділянки, що в сумі становить 3 296,17 грн в грошовій або натуральній формі за ринковими цінами. Згідно пункту 17 договору оренди земельної ділянки у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором сплачується пеня у розмірі 120 % річної облікової ставки НБУ несплаченої суми за кожен день прострочки.
ФГ "Техагромет" порушуючи умови договору оренди земельної ділянки своєчасно не сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою в повному обсязі, не враховує при визначені розміру орендної плати коефіцієнти індексації. Пропонує позивачу отримувати орендну плату за користування земельною ділянкою в натуральній формі товарами, які не пройшли державний контроль якості продуктів, екологічну експертизу та перевірку на відповідність державним стандартам, веде сільськогосподарське виробництво на належній позивачу земельній ділянці без проведення сівозміни, систематичного внесення добрив, постійно вирощуючи соняшник, який виснажує земельну ділянку.
Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державна реєстрація спірного договору оренди земельної ділянки відбулась
17 лютого 2016 (через три роки після його підписання).
Позивачем неодноразово на адресу ФГ "Техагромет", направлялись пропозиції щодо розірвання договору оренди земельної ділянки, але всі вони залишаються по теперішній час без відповіді, тому просить суд задовольнити заявлені вимоги.
ОСОБА_1 , з урахуванням уточнень, просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 10 січня 2013 року між позивачем та ФГ "Техагромет", яка належить позивачу на праві приватної власності, та стягнути на користь позивача витрати пов`язані зі сплатою судового збору.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що сторони, дійшовши згоди з усіх істотних умов, уклали договір оренди земельної ділянки у 2013 році, позивач отримував орендну плату за 2013-2016 роки. При цьому позивачем не надано суду доказів на підтвердження його посилань щодо порушення відповідачем умов договору, які б могли бути підставою для визнання такого договору недійсним. Доказів не підписання договору оренди земельної ділянки від 10 січня 2013 року позивачем не надано.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2018 року залишено без змін.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
17 грудня 2018 року ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 через засоби поштового зв?язку подали до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просять скасувати рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області
від 29 травня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 28 листопада 2018 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що орендар не виконує умови договору, зокрема: своєчасно не сплачує орендну плату; систематично не враховує при визначені розміру орендної плати за користування земельною ділянкою коефіцієнти індексації; пропонує отримувати орендну плату за користування земельною ділянкою в натуральній формі товарами, які не пройшли державний контроль якості продуктів, екологічну експертизу та перевірку на відповідність державним стандартам; веде сільськогосподарське виробництво на належній заявнику земельній ділянці без проведення сівозміни, систематичного внесення добрив, постійно вирощуючи соняшник, який виснажує земельну ділянку; порушує екологічний стан земельної ділянки, знищивши захисну лісосмугу обабіч земельної ділянки; перешкоджає внесенню в строки, встановленні чинним законодавством, плати земельного податку. Позивач договір оренди земельної ділянки не підписував.
Доводи інших учасників справи
20 березня 2019 року ФГ Техагромет" через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 28 листопада 2018 року залишити без змін.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Криворізького районного суду Дніпропетровської області.
У березні 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 28 листопада 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.