Постанова
Іменем України
29 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 592/3939/20
провадження № 61-11928св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Сумська міська рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 червня 2020 року в складі судді Князєва В. Б. та постанову Сумського апеляційного суду від 08 липня 2020 року в складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Левченко Т. А., Ткачук С. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з указаним позовом до Сумської міської ради, в якому просила визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, протягом двох місяців після набрання законної сили рішення суду.
В обґрунтування позову зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Паласовка Волгоградської області Російської Федерації помер її батько ОСОБА_2 .
За життя ОСОБА_2 складено заповіт від 13 листопада 2006 року, за яким він заповів на випадок смерті жилий будинок з відповідними побутовими та господарчими спорудами за АДРЕСА_1 та земельну ділянку, на якій він розташований, своїй дочці - ОСОБА_1 .
Зазначала, що заповідач, батько, помер в іншій країні (Російська Федерація). Про смерть батька дізналася зі слів родичів, які там проживають. На похорони вона не приїздила через скрутне матеріальне становище. Також між нею та родичами, які проживають у Російській Федерації, виникли неприязні стосунки. Ніяких офіційних документів про смерть батька вона не мала. Лише в жовтні 2019 року їй передали нотаріально завірене свідоцтво про смерть батька.
Вказувала, що 17 березня 2020 року звернулася до приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Ситник С. М., який надав роз`яснення, в якому зазначив, що вона на день смерті спадкодавця не проживала разом з ним та своєчасно не подала заяву про прийняття спадщини, а тому вважається такою, що спадщину не прийняла, для визначення питання щодо визначення додаткового строку для прийняття спадщини або встановлення факту спільного проживання з спадкодавцем на день смерті необхідно звернутися до суду.
На думку заявника, смерть її батька в іншій державі, відсутність будь - яких офіційних документів, які б підтверджували факт смерті ОСОБА_2, а також неможливість їх отримання є об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для своєчасної подачі заяви про прийняття спадщини.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 червня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Місцевий суд, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, виходив з того, що остання не надала суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність об`єктивних, непереборних та істотних труднощів для подання заяви у межах передбаченого законодавством шестимісячного строку для прийняття спадщини. Також суд зауважив, що чинне законодавство не пов`язує подання заяви про прийняття спадщини з необхідністю попереднього отримання свідоцтва про смерть спадкодавця, тобто ОСОБА_1 не була позбавлена можливості звернутись із відповідною заявою про прийняття спадщини до уповноваженої особи. Крім того, суд зазначив, що смерть спадкодавця в іншій державі та відсутність будь-яких офіційних документів, які б підтверджували факт смерті, а також неможливість їх отримати не можуть вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки самі по собі ці обставини, без встановлення інших об`єктивних обставин, не свідчать про поважність пропуску спадкоємцем цього строку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Сумського апеляційного суду від 08 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 червня 2020 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 червня 2020 року та постанову Сумського апеляційного суду від 08 липня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає порушення судами норм матеріального і процесуального права при відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що спадкодавець ( ОСОБА_2 ) помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на території іншої держави, про що вона дізналась від родичів, а свідоцтво про смерть отримала від них лише у жовтні 2019 року. Вказує на те, що є рідною дочкою спадкодавця, інших спадкоємців немає, спадкова справа не заводилась.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів
Відзив до суду касаційної інстанції не подано.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25серпня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 592/3939/20 з суду першої інстанції.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У вересні 2020 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є дочкою ОСОБА_2 .
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно заповіту від 13 листопада 2006 року ОСОБА_2 на випадок свої смерті заповів належний йому жилий будинок з відповідними побутовими та господарчими спорудами за АДРЕСА_1 та земельну ділянку, на якій він розташований, своїй дочці - ОСОБА_1 .
Відповідно до листа від 17 березня 2020 року № 28/01-16, виданого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Ситник С. М., 17 березня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса про надання роз`яснення щодо порядку прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (батька) та щодо порядку оформлення спадщини. Нотаріусом було роз`яснено, що оскільки вона на день смерті спадкодавця не проживала разом з ним та своєчасно не подала заяву про прийняття спадщини, а тому вважається такою, що спадщину не прийняла, для вирішення питання щодо визначення додаткового строку для прийняття спадщини або встановлення факту спільного проживання з спадкодавцем на день смерті необхідно звернутися до суду.
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.