ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 804/5011/16
адміністративне провадження № К/9901/50301/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №804/5011/16
за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, за участю третьої особи - Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області - про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року, прийняте в складі головуючого судді Коренева А.О., та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Щербака А.А., суддів Малиш Н.І., Баранник Н.П.
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувсь до суду з позовом, в якому просив:
- скасувати рішення Державної міграційної служби України від 15 липня 2016 року №370-16;
- зобов`язати Державну міграційну службу України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
2. На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що оскаржуване рішення Державної міграційної служби України є незаконним, оскільки відповідач не взяв до уваги реальні побоювання позивача за власне життя у разі повернення до країни громадянської належності - Сирії; ситуація у країні його походження відповідачем належним чином не вивчалась.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що рішення ГУ ДМС України від 15.07.2016 №370-16 прийняте на законних підставах, а позивачем не зазначено належних підстав для повторного розгляду його заяви органом ДМС України. Посилання позивача на те, що його життю і здоров`ю загрожує небезпека, не відповідають дійсності, що дає можливість стверджувати про те, що до управління міграційної служби позивач звернувся не з метою отримання міжнародного захисту, а виключно в пошуках шляхів легалізації.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись із рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року та постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
6. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно надали правову оцінку обставинам справи, а також неправильно застосували положення Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", судами попередніх інстанцій не враховано та не надано оцінки фактичним даним, повідомленим позивачем під час звернення із заявою про визнання біженцем чи особою, яка потребує додаткового захисту та не враховано судами наданої позивачем релевантної інформації по країні його походження та побоювання повертатись у країну походження та наявності загрози його життю та здоров`ю.
IV. Позиція інших учасників справи
7. Відповідач подав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
V. Рух справи в суді касаційної інстанції
8. Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 11 травня 2018 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року.
9. За результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано 05 травня 2020 року для розгляду колегії суддів у складі: Кашпур О.В. (головуючого судді), Радишевській О.Р., Уханенку С.А на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду Н.Богданюк від 05 травня 2020 року №734/0/78-20.
10. Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 29 вересня 2020 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку письмового провадження на 01 жовтня 2020 року.
VI. Стислий виклад обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій
11. Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій та вбачається з матеріалів справи, у 2007 році позивач прибув на навчання в Україну. З 29.10.2007 по 20.06.2008 ОСОБА_1 навчався в Запорізькому державному медичному університеті на підготовчому відділенні іноземних громадян. Після закінчення отримав свідоцтво про закінчення підготовчого відділення.
12. ОСОБА_1 01.09.2008 був зарахований на перший курс факультету суспільних наук і міжнародних відносин Дніпропетровського національного університету ім. О.Гончара, за направленням підготовки - народні відносини, денну форму навчання. Позивач отримав диплом бакалавра 31.05.2012 за направленням підготовки міжнародні відносини.
13. З 01.09.2012 по 28.02.2014 навчався на магістратурі Дніпропетровського національного університету ім. О.Гончара за спеціальністю міжнародні відносини, по закінченню якої отримав диплом магістра політолог-міжнародник, перекладач.
14. Після закінчення магістратури позивач не виїхав з України.
15. В квітні 2016 році позивач звернувся до ГУ ДМС України в Дніпропетровській області із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, яку 01 квітня 2016 року було прийнято до розгляду та видано Довідку про звернення за захистом в Україні № 003189.
16. 15 липня 2016 року згідно з рішенням Державної міграційної служби України №370-16 йому було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
VIІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ
17. Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
18. Конституція України від 28 червня1996 року №254к/96-ВР.
Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
19. Порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні врегульовано Законом України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".
Пункт 1 частини першої статті 1. Біженець - це особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
Пункт 13 частини першої статті 1. Особа, яка потребує додаткового захисту - це особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань.
Частина перша статті 5. Особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, перетнула державний кордон України в порядку, встановленому законодавством України, повинна протягом п`яти робочих днів звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Абзац 5 частини першої статті 6. Не може бути визнана біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, особа стосовно якої встановлено, що умови, передбачені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, відсутні.
Частина п`ята статті 5. Особа, яка на законних підставах тимчасово перебуває в Україні, і під час такого перебування в країні її громадянської належності чи попереднього постійного проживання виникли умови, зазначені в пунктах 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, внаслідок яких вона не може повернутися до країни свого походження і має намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, повинна звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, до закінчення строку перебування на території України.
Частини перша та друга статті 7. Оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, проводиться на підставі заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Така заява особисто подається іноземцем чи особою без громадянства або її законним представником до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за місцем тимчасового перебування заявника.