ф
ПОСТАНОВА
Іменем України
01 жовтня 2020 року
Київ
справа №814/2202/16
адміністративне провадження №К/9901/35407/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області
на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року (головуючий суддя - Марич Є.В.)
та на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Джабурія О.В., судді - Вербицька Н.В., Крусян А.В.)
у справі №814/2202/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес-Буд"
до Головного управління ДФС у Миколаївській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.07.2016 №0001531401, №0001541401,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Антарес-Буд" (далі - позивач, платник, Товариство) звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.07.2016 №0001531401, №0001541401.
В обґрунтування позовних вимог платник зазначає, що надані ним первинні документи підтверджують фактичне виконання угод, укладених між Товариством та ПП "Універсал Будтрест" (ПП "ВЕК-Хортиця"), ТОВ "СКМПН", ПП "Юникор", ТОВ "Ост Плюс" і ТОВ "Торговий дім "Южний Край", а також вказує, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не надано належних доказів на підтвердження правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року, адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 15.07.2016 №0001531401;
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 15.07.2016 №0001541401;
- присуджено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес-Буд" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області сплачений судовий збір згідно платіжного доручення №2751 від 26.10.2016 в сумі 11 195, 40 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем, під час розгляду справи, не надано будь-яких доказів, що позивач та його контрагенти протиправно, перебуваючи у змові діяли з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди, а тому висновки акта перевірки та викладені в ньому факти, ґрунтуються виключно на припущеннях посадових осіб контролюючого органу та не містять системного викладення порушень позивачем вимог чинного податкового законодавства, а тому, на думку судів попередніх інстанцій, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що Товариством не надано товарно-транспортних накладних на підтвердження фактичного здійснення поставки будівельних матеріалів, а також вказує, що у контрагентів позивача відсутні необхідні основні засоби та трудові ресурси для виконання умов укладених з позивачем договорів.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 червня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
11 липня 2017 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких Товариство зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
07 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.03.2016, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.03.2016, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 по 31.06.2016.
За результатами перевірки складено акт від 29.06.2016 №20/14-29-14-01/31159868 (далі - Акт перевірки, том 1 а. с. 21-116).
Як вбачається з Акта первеірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем, закрема, вимог:
- п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік на загальну суму 177 461, 00 грн;
- п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ за вересень-грудень 2014 року і квітень, червень 2015 року на загальну суму 419 627, 00 грн, у тому числі в розрізі звітних (податкових) періодів: вересень 2014 року на суму 39 735 грн, жовтень 2014 року на суму 52 157 грн, листопад 2014 року на суму 38 223 грн, грудень 2014 року на суму 25 960 грн, квітень 2015 року на суму 54 670 грн, червень 2015 року на суму 211 822 грн;
На підставі акту перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.07.2016:
- №0001531401, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 524 533, 75 грн, з яких за основним платежем - 419 627 грн та за штрафними фінансовими санкціями - 104 906, 75 грн;
- №0001541401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 221 826, 25 грн, з яких за основним платежем- 177 461, 00 грн та за штрафними фінансовими санкціями - 44 365, 25 грн (том 1 а. с. 19-20).
Контролюючий орган дійшов висновку про відсутність реального виконання умов укладених між позивачем та ПП "Універсал Будтрест" (ПП "ВЕК-Хортиця"), ТОВ "СКМПН", ПП "Юникор", ТОВ "Ост Плюс" і ТОВ "Торговий дім "Южний Край" договорів. Контролюючий орган також зазначив, що в ході досудового розслідування в рамках кримінального провадження за ознаками легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, і ухилення від сплати податків встановлено залучення ПП "Універсал Будтрест" до схеми мінімізації податкових зобов`язань, проведення транзитних фінансових потоків та здійснення фіктивної фінансово-господарської діяльності, яка спрямована на проведення операції з надання податкової вигоди.
Надаючи правову оцінку викладеним вище обставинам, колегія суддів виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (далі - ПК України) в редакції, що була чинною на момент їх виникнення.
Згідно з вимогами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Таким чином, господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які мають відображати реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Отже, наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.