ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 922/1681/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.11.2019
та ухвалу Господарського суду Харківської області від 12.06.2019
у справі № 922/1681/19
за позовом Заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрівське рибне господарство"
про розірвання договору оренди та скасування його державної реєстрації,
В С Т А Н О В И В:
Керівник Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив суд розірвати договір оренди землі №2 від 18.12.2006, укладений між Сахновщинською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Олександрівське рибне господарство".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протягом тривалого часу не виконує обов`язки орендаря земельної ділянки, а саме не сплачує орендну плату, що свідчить про порушення ним істотних умов договору оренди землі №2 від 18.12.2006 та є підставою для розірвання цього договору.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.06.2019 (суддя Жиляєва Є.М.), залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.11.2019 (колегія суддів у складі: Медуниця О.Є - головуючий, Білецька А.М., Барбашова С.В.) позовну заяву повернуто прокурору на підставі п. 4 ч. 5 ст. 174 ГПК України.
В обґрунтування підстав для повернення позовної заяви місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що Сахновщинська районна державна адміністрація (сторона спірного договору) та Харківська обласна державна адміністрація (особа, в інтересах якої звернувся заступник керівника Первомайської місцевої прокуратури з позовом у даній справі) не обмежені у власних правах і мають всі можливості для самостійного захисту своїх прав щодо предмета спору, тому що є самостійними органами державної влади та мають можливість здійснювати представництво та захист інтересів держави в суді. Прокурором не доведено обставин неналежного здійснення Харківською обласною державною адміністрацією повноважень із захисту державних інтересів у спірних правовідносинах. Саме лише посилання прокурора в позовній заяві на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, не достатньо для прийняття судом рішення у такому спорі, оскільки за змістом абз. 2 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва. Доказів того, що Харківська обласна державна адміністрація не має можливості самостійно захистити інтереси держави, як і доказів неналежного здійснення нею такого захисту, прокурор не надав та, відповідно, матеріали справи не містять. Прокурором не наведено причин, які перешкоджають захисту інтересів держави спеціально уповноваженими органами - Харківською обласною державною адміністрацією (органом в особі якого прокурор звернувся з позовом) та Сахновщинською районною державною адміністрацією (стороною спірного договору).
Не погоджуючись з постановою апеляційного та ухвалою місцевого господарських судів, Заступник прокурора Харківської області звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та передати справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду, посилаючись на помилковість висновків судів про відсутність підстав для здійснення представництва прокурором інтересів держави в суді.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.01.2020 відкрито провадження за касаційною скаргою, надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 06.02.2020 та зупинено провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.09.2020 провадження у справі поновлено.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надходило відзивів на касаційну скаргу у встановлений в ухвалі від 17.01.2020 строк.
Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та ухвалу місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої).
Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої ч.ч. 3 та 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень ст.ст. 53, 174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.
При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
В свою чергу, відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.