Ухвала
01 жовтня 2020 року
м. Київ
Справа № 175/3546/14-к
Провадження № 13-82зк20
Суддя Великої Палати Верховного Суду Єленіна Ж. М., перевіривши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 про перегляд вироку Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2016 року, ухвали Апеляційного суду Дніпропетровського області від 14 грудня 2016 року та ухвали Верховного Суду від 12 липня 2018 року з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом,
УСТАНОВИЛА:
Як убачається з матеріалів провадження за скаргою, вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2016 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України (далі - КК) і на підставі ч. 1 ст. 70 КК остаточно визначено покарання у виді 8 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах та організаціях будь-якої форми власності строком на 3 роки з конфіскацією всього належного йому майна.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2016 року вказаний вирок залишено без змін.
Ухвалою колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 12 липня 2018 року вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровського області від 14 грудня 2016 року щодо ОСОБА_1 змінено.
Постановлено вважати ОСОБА_1 засудженим за: ч. 4 ст. 190 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього належного йому майна; за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 364 (в редакції Закону України № 270-VI від 15 квітня 2008 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах та організаціях будь-якої форми власності строком на 2 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК визначено остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим строком на 8 років з позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах та організаціях будь-якої форми власності строком на 2 роки з конфіскацією всього належного йому майна.
16 липня 2020 року за заявою ОСОБА_1 Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "ОСОБА_1 проти України" встановлено порушення Україною п. 1 ст. 6 та ст. 13 Конвенції про захист права людини та основоположних свобод (далі - Конвенція).У зв`язку з цим ЄСПЛ ухвалив cтягнути 3000 євроз держави на користь заявника відшкодування моральної та матеріальної шкоди.
30 вересня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга засудженого ОСОБА_1 про скасування судових рішень у зв`язку із встановленням ЄСПЛ порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом. Скаржник просить скасувати вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2016 року, ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровського області від 14 грудня 2016 року та ухвалу Верховного Суду від 12 липня 2018 року й закрити справу.
Посилаючись на вимоги статей 10, 12, 13 Закону України "Про виконання судових рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" засуджений просить виправити судові помилки та неправильність здійснення правосуддя у кримінальній справі щодо нього.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 462 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), приходжу до висновку про необхідність залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 459 КПК встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом, є виключною обставиною.
Частиною 5 ст. 33 вказаного Кодексу передбачено, що кримінальне провадження за виключними обставинами здійснюється з підстави, визначеної п. 2 ч. 3 ст. 459 цього Кодексу, - Великою Палатою Верховного Суду (далі - Велика Палата).