Постанова
Іменем України
28 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 756/5869/15-ц
провадження № 61-47731св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Київська міська клінічна офтальмологічна лікарня "Центр мікрохірургії ока",
третя особа - Первинна профспілкова організація Київської міської клінічної офтальмологічної лікарні "Центр мікрохірургії ока",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської міської клінічної офтальмологічної лікарні "Центр мікрохірургії ока" на постанову Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Пікуль А. А., Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Київської міської клінічної офтальмологічної лікарні "Центр мікрохірургії ока" (далі - Центр мікрохірургії ока), третя особа - Первинна профспілкова організація Київської міської клінічної офтальмологічної лікарні "Центр мікрохірургії ока"(далі - Профспілка), про визнання факту дискримінації, визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позов ОСОБА_1 мотивований тим, що з 02 січня 2002 року він перебував у трудових відносинах із Центром мікрохірургії ока та займав посаду лікаря-офтальмолога відділення вітреоретинальної хірургії Центру мікрохірургії ока.
Наказами головного лікаря Центру мікрохірургії ока від 30 березня 2015 року № 52 та від 03 квітня 2015 року № 60 йому було оголошено догану за порушення трудової дисципліни (самовільне полишення у робочий час свого робочого місця та відсутності на робочому місці без поважних причин) та оголошено догану за порушення, вчинені при виконанні своїх функціональних обов`язків (проведення медичної консультації в порушення Положення про зовнішніх та внутрішніх консультантів Центру мікрохірургії ока від 24 грудня 2009 року та Правил внутрішнього трудового розпорядку від 01 лютого 2011 року).
Наказом головного лікаря Київської міської клінічної офтальмологічної лікарні "Центр мікрохірургії ока" від 06 квітня 2015 року №62 його звільнено з посади лікаря-офтальмолога Центру мікрохірургії ока у зв`язку з систематичним невиконанням ним без поважних причин своїх функціональних обов`язків, Правил внутрішнього трудового розпорядку Центру мікрохірургії ока відповідно до пункту 3 статті частини першої 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Позивач просив визнати ці накази незаконними та скасувати, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06 квітня 2015 по 25 листопада 2015 року у розмірі 40 114, 76 грн та визнати факт дискримінації позивача за ознакою участі у Первинній профспілковій організації Центру мікрохірургії ока під час виконання трудових обов`язків.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 18 березня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконними та скасовано накази Центру мікрохірургії ока від 30 березня 2015 року №52 та від 03 квітня 2015 року №60 "Про винесення догани".
Визнано незаконним наказ Центру мікрохірургії ока від 06 квітня 2015 року № 62 "Про звільнення".
Скасовано наказ Центру мікрохірургії ока "Про звільнення" від 06 квітня 2015 року № 62.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді лікаря-офтальмолога Центру мікрохірургії ока з 06 квітня 2015 року.
Стягнуто з Центру мікрохірургії ока на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 33 561,43 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що під час застосування до позивача дисциплінарних стягнень у вигляді догани відповідач не дотримався порядку, передбаченого статтями 147-149 КЗпП України, не довів факту порушення позивачем трудової дисципліни, у наказі про звільнення не вказано інших порушень, крім тих, за які вже накладено на позивача дисциплінарне стягнення. Крім того, в порушення статті 39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії" питання про надання згоди на звільнення позивача розглянуто профспілкою без його письмової заяви про розгляд цього питання за його відсутності та без відкладення розгляду цього питання в межах строку, передбаченого Законом, що є підставою для визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 21 червня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано, в задоволенні позову відмовлено.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позивач систематично порушував трудову дисципліну, що стало підставою для звернення трудового колективу до адміністрації клініки про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення.
Короткий зміст рішення суду касаційної інстанції
Постановою Верховного Суду від 30 травня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Апеляційного суду міста Києва від 21 червня 2016 року скасовано, передано справу на новий розгляд до Апеляційного суду міста Києва.
Постанова касаційного суду мотивована тим, що апеляційний суд дійшов передчасного висновку про відмову у позові, зокрема, апеляційний суд не визначив у чому полягає нове порушення позивачем трудової дисципліни після притягнення його до дисциплінарної відповідальності згідно наказів від 30 березня 2015 року № 52 та від 03 квітня 2015 року № 60. Протоколи загальних зборів трудового колективу, зазначені в наказі як підстави для звільнення позивача за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України, не містять даних про факти і дати допущених ним порушень трудової дисципліни, які стали підставою для висловлення трудовим колективом 12 травня 2014 року недовіри та 06 квітня 2015 року вимоги про звільнення ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного від 30 жовтня 2018 року апеляційну скаргу Центру мікрохірургії ока задоволено частково.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 18 березня 2016 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування наказів Центру мікрохірургії ока від 30 березня 2015 року № 52 та від 03 квітня 2015 року № 60 про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани, а також позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
У зв`язку з чим розмір судового збору, який підлягає стягненню з Центру мікрохірургії ока у дохід держави, зменшено з 1 553,61 грн до 243,60 грн.
В решті рішення суду залишено без змін.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що неправильними є висновки суду першої інстанції щодо визнання незаконними та скасування наказів Центру мікрохірургії ока від 30 березня 2015 року № 52 та від 03 квітня 2015 року № 60 про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани, оскільки вони суперечать фактичним обставинам справи та встановленим обставинам.
Разом з цим, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для звільнення ОСОБА_1 за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України у контексті доводів апеляційної скарги Центру мікрохірургії ока, вказавши, що роботодавець не наводить суду факту конкретного порушення, яке б відповідало вищенаведеним критеріям, що стало підставою для звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України. Аргумент роботодавця, що таким порушенням є вчинені позивачем 25 березня 2015 року погрози застосування насильства до ОСОБА_3, є неприйнятним, оскільки ці дії вчинені до застосування до ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень у вигляді догани відповідно до наказів Центру мікрохірургії ока від 30 березня 2015 року № 52 та від 03 квітня 2015 року № 60.
Крім того, апеляційний суд зауважив, що трудовий колектив відповідно до наданих йому законом повноважень поставив перед адміністрацією питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 у вигляді звільнення. Однак, ураховуючи положення статті 9 Закону СРСР "Про трудові колективи і підвищення їх ролі в управлінні підприємствами, установами, організаціями", при виконанні обов`язкового для адміністрації рішення трудового колективу притягнення до відповідальності порушників трудової дисципліни повинно відбуватися згідно з законодавством, тобто за наявності передбачених законом підстав та з дотриманням процедури, встановленої статтею 149 КЗпП України. Проте ці вимоги трудового законодавства дотримані не були.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У грудні 2018 року Центр мікрохірургії ока подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати частково та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в частині визнання незаконним та скасування наказу Центру мікрохірургії ока "Про звільнення" від 06 квітня 2015 року № 62; поновлення ОСОБА_1 на посаді лікаря-офтальмолога Центру мікрохірургії ока з 06 квітня 2015 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновки суду апеляційної інстанції не відповідають дійсним обставинам справи.
У касаційній скарзі заявник вказує на те, що судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки доказам і обставинам наявності складу дисциплінарного правопорушення зі сторони позивача, а також доведеності належними та допустимими доказами наявність підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення. При цьому заявник зауважує, що ним при обранні виду стягнення було враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну позивачем шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Заявник наголошує, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Невелика група з 5 чоловік, в тому числі і ОСОБА_4, дестабілізує роботу клініки, кожного дня створюються суперечки, конфлікти, сварки, переслідування, які перешкоджають робочому процесу, вщент знищені основоположні принципи Гіппократа та грубо порушуються принципи взаємовідносин між колегами, які базуються на взаємоповазі між лікарями. В клініці штучно створюються нестерпні умови праці. ОСОБА_4 склав та розповсюдив в мережі Інтернет список працівників лікарні під назвою - "Наследие НКВД".
Тобто, правопорушення, які вчиняв ОСОБА_1, мали триваючий характер, в тому числі це мало місце 04 квітня 2015 року, 05 квітня 2015 року, 06 квітня 2015 року та зафіксовано в протоколі № 6 позачергових загальних зборів трудового колективу від 06 квітня 2015 року, одним із таких фактів була заява лікаря-офтальмолога структурного підрозділу лікарні Міського науково-практичного центру "Лазерних методів лікування ока" ОСОБА_5 . Після звернення 25 березня 2015 року до адміністрації лікарні погрози зі сторони ОСОБА_1 не припинились. Вони не припинились навіть і після звернення до правоохоронних органів із заявою про вчинення злочину щодо погроз застосування насильства до неї зі сторони позивача від 27 березня 2015 року. За результатами розгляду заяви ОСОБА_5 було порушено кримінальне провадження № 12015100090002886 за частиною першою статті 129 КК України. Погрози позивача лунали і до інших лікарів до часу поки його не було звільнено 06 квітня 2015 року.
Заявник у касаційній скарзі звертає увагу касаційного суду на те, що апеляційний суд всупереч пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України та пункту 2 статті 150 Конституції України в своїй редакції, а також пункту 4 статті 13 Закону України "Про Конституційний Суд України" не маючи права на офіційне тлумачення Конституції України і Законів України виклав пункт 3 частини першої статті 40 КЗпП України в своїй редакції, чим припустився порушень норм матеріального права, що призвело до винесення незаконної та необґрунтованої постанови.
Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та надано строк для надання відзиву.
Інші учасники справи не скористались своїм правом на надання відзиву (заперечень) на касаційну скаргу.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з правильним застосуванням норм матеріального права та додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що з 02 січня 2002 року ОСОБА_1 працював на посаді лікаря-офтальмолога Центру мікрохірургії ока.
12 травня 2014 року відбулись позачергові збори трудового колективу, які ухвалили засудити та висловити недовіру поведінці та діяльності лікарів клініки, в тому числі ОСОБА_1 .
Наказами Центру мікрохірургії ока від 30 березня 2015 року № 52 та 03 квітня 2015 року № 60 позивачу оголошено догани за відсутність на робочому місці протягом 1 год. 15 хв. та за проведення 02 квітня 2015 року медичної консультації в порушення Положення про зовнішніх та внутрішніх консультантів Центру мікрохірургії ока та Правил внутрішнього трудового розпорядку.
06 квітня 2015 року відбулись позачергові загальні збори трудового колективу, які постановили порушити перед адміністрацією Центру мікрохірургії ока питання про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за систематичне невиконання правил внутрішнього трудового розпорядку.
Встановлених судом обставин про застосування заходів дисциплінарного стягнення до позивача наказами від 30 березня 2015 року № 52 та 03 квітня 2015 року № 60 ОСОБА_1 не заперечує.
Наказом від 06 квітня 2015 року № 62 позивач звільнений з роботи відповідно до пункту 3 статті 40 КЗпП України. Підставами для звільнення стали накази від 30 березня 2015 року № 52 та від 03 квітня 2015 року № 60, протокол № 5 позачергових загальних зборів трудового колективу від 12 квітня 2014 року, протокол № 6 позачергових загальних зборів трудового колективу від 06 квітня 2015 року, колективна заява лікарів офтальмологічного відділення № 3 від 06 квітня 2015 року.