Постанова
Іменем України
29 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 359/6303/16-ц
провадження № 61-11675св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Іванківська сільська рада Бориспільського району Київської області, Відділ містобудування та архітектури Бориспільської районної державної адміністрації Київської області,
треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Управління Держгеокадастру у Бориспільському районі Київської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 23 липня 2020 року у складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Стрижеуса А. М., Борисової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області, Відділу містобудування та архітектури Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Управління Держгеокадастру у Бориспільському районі Київської області, про визнання незаконними та скасування актів встановлення зовнішніх меж земельних ділянок, визнання незаконними та скасування свідоцтв про право власності на об`єкти нерухомого майна, визнання незаконним та скасування паспорту на забудову садиби, зобов`язання демонтувати господарську будівлю, огорожу та відновити ширину вулиці.
У грудні 2019 року представник позивача - ОСОБА_6 подала заяву про забезпечення позову, в якій просила накласти арешт на домоволодіння, що належить на праві власності ОСОБА_2 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, до закінчення розгляду справи та набрання рішенням суду законної сили.
В обґрунтування заяви посилалась на те, що в мережі Інтернет на сайті "OLX" розміщено оголошення про продаж домоволодіння по АДРЕСА_1 , що належить відповідачу ОСОБА_2 .
Вказувала, що будинок та інші будівлі неодноразово оглядалися брокером та покупцями.
Вважала, що відчуження цього об`єкту нерухомого майна у власність інших осіб ускладнить подальший ефективний захист прав позивача, оскільки він буде вимушений пред`явити позов до особи, яка придбає домоволодіння у ОСОБА_2 .
Також звертала увагу на те, що накладення арешту на домоволодіння відповідає змісту позовних вимог, оскільки предметом позову є саме усунення перешкод у користуванні домоволодінням позивача за рахунок домоволодіння відповідача шляхом зменшення ширини та площі його земельної ділянки, які виставлені на продаж та шляхом знесення незаконно збудованих господарських будівель та огорожі відповідача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 грудня 2019 року заяву представника позивача ОСОБА_6 про забезпечення позову задоволено.
Накладено арешт на домоволодіння по АДРЕСА_1, право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_2 .
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що обраний представником позивача захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на домоволодіння, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2, є співмірним із заявленими позовними вимогами, а невжиття такого заходу забезпечення позову може у подальшому ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 23 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 грудня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Лободи І. В. про забезпечення позову шляхом накладення арешту на домоволодіння по АДРЕСА_1, право власності на яке зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2, відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні заяви, апеляційний суд виходив з того, що захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на домоволодіння, що належить на праві власності відповідачу є неспівмірним із заявленими позовними вимогами. Суд зазначив, що накладення арешту на домоволодіння відповідача не направлене на забезпечення виконання можливого рішення у даній справі про задоволення позову.
При цьому, апеляційний суд роз`яснив, що позивач не позбавлений права звернутись до суду із відповідною заявою, обравши при цьому інший вид забезпечення позову, який буде співмірним заявленим ним позовним вимогам.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
07 серпня 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 23 липня 2020 року.
В касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та помилково скасував законну та обґрунтовану ухвалу суду першої інстанції. Заявник зазначає, що обраний ним вид забезпечення позову є співмірним заявленим позовним вимогам.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 25 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
11 вересня 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.