Постанова
Іменем України
23 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 344/8509/17
провадження № 61-2021св20
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 серпня 2019 року у складі судді Антоняк Т. М. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року
у складі колегії суддів: Матківського Р. Й., Девляшевського В. А., Максюти І. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2
про стягнення боргу за договором позики.
В обґрунтування позову посилався на те, що 25 липня 2014 року ОСОБА_2 отримав від нього позику у розмірі 4 250,00 дол. США зі сплатою 5 %
на місяць, про що власноручно склав розписку. Також у розписці боржником засвідчено наявність заборгованості зі сплати відсотків у розмірі
4 585,00 дол. США. Загальна сума заборгованості за розпискою від 25 липня
2014 року складає 8 835,00 дол. США. Дата повернення коштів у розписці
не зазначена.
Оскільки відповідач не вчинив жодних дій щодо повернення суми заборгованості
та відсотків за договором позики від 25 липня 2014 року, 16 травня 2017 року він направив відповідачу вимогу про повернення основної суми заборгованості
та відсотків, проте відповідач не повернув борг і після отримання вимоги.
ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача заборгованість за договором позики, що утворилась станом на 03 червня 2017 року, у розмірі 16 060,00 дол. США
і складається із суми коштів, наданих у користування, у розмірі 4 250,00 дол. США, на яку нараховуються відсотки, 5 % за 33 місяці користування позикою у розмірі 7 012,50 дол. США, заборгованості зі сплати відсотків, вказаної у розписці, у розмірі 4 585,00 дол. США.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області
від 06 серпня 2019 року позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 16 060,00 дол. США, що за курсом НБУ станом на 30 червня 2017 року становить 419 149,84 грн, та витрати на оплату судового збору в розмірі 4191,50 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване доведеністю позовних вимог у частині розміру заборгованості за договором позики у формі розписки від 25 липня
2014 року станом на 03 червня 2017 року, тоді як відповідачем не доведено,
що він погашав заборгованість за вказаним договором позики.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області
від 06 серпня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та вважав,
що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене
з дотриманням норм матеріального і процесуального права й не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у січні 2020 року,
ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судами норм процесуального права
й неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 серпня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року скасувати й ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування касаційної скарги вказує, що судами попередніх інстанцій
не досліджено належним чином зміст розписки від 25 липня 2014 року
та не дано оцінки тому, що у розписці відсутні відомості про те, що кошти взято саме в борг та вони повинні бути повернені, що свідчить про недоведеність існування між сторонами правовідносин за договором позики у розумінні статті 1046 ЦК України, а відтак - і про відсутність у нього обов`язку з повернення коштів.
Щодо висновків про повернення відсотків у розмірі 4 585,00 дол. США, про які зазначено у розписці від 25 липня 2014 року, то суд безпідставно не взяв до уваги відсутність відомостей у розписці про те, що ОСОБА_2 має обов`язок повернути ці кошти саме ОСОБА_1, та те, що і в цій частині розписка також не містить відомостей про зобов`язання повернення коштів як позики.
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано з Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу № 344/8509/17.
Ухвалою Верховного Суду від 27 серпня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судами встановлено, що 25 липня 2014 року ОСОБА_2 складено розписку про отримання від ОСОБА_1 4 250,00 дол. США з відсотковою ставкою 5 % на місяць.
У іншій розписці, що виконана на цьому ж аркуші ОСОБА_2 зазначено, що станом на 25 липня 2014 року він має заборгованість за відсотками у розмірі 4 585,00 дол. США.
ОСОБА_3 не заперечує факт складання розписки від 25 липня 2014 року саме ним.
Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 посилався на те, що розписка
від 25 липня 2014 року є новим борговим зобов`язанням, що виникло з його боргових зобов`язань перед ОСОБА_1 за період 2012 - 2014 роки, які були частково погашені його батьками, отже він не має ніяких грошових зобов`язань за розпискою саме від 25 липня 2014 року, але позовні вимоги про визнання розписки недійсною або тлумачення її змісту ОСОБА_2 на заявлялись.
16 травня 2017 року ОСОБА_1 на адресу ОСОБА_2 направлено лист-вимогу про повернення позики за розпискою від 25 липня 2014 року та процентів за користування в загальному розмірі, станом на 16 травня 2017 року,
15 847,50 дол. США.
Також суд встановив, що розраховуючи заборгованість за договором позики
від 25 липня 2014 року позивач ОСОБА_4 визнав факт отримання та фактично зарахував для погашення заборгованості отримані від матері відповідача 3 500,00 дол. США, сплачені в рахунок погашення заборгованості за розписками, складеними до 25 липня 2014 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі - ЦПК України), провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких
не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку,
що діяв до набрання чинності цим Законом.
Оскільки касаційна скарга подана до суду касаційної інстанції у січні 2020 року,
її розгляд Верховний Суд здійснює за правилами ЦПК України в редакції,
що діяла до 08 лютого 2020 року.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права.
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.