ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 826/20164/16
адміністративне провадження № К/9901/1877/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу
за позовом ТОВ "Нікея-ЛТД"
до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Кабінету Міністрів України,
третя особа - Міністерство фінансів України,
провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ТОВ "Нікея-ЛТД"
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2019 року (судді Погрібніченко І.М., Літвінова А.В., Шулежко В.П.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року судді: Собків Я.М., Мельничук В.П., Степанюк А.Г.)
ВСТАНОВИВ
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1.Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікея-ЛТД" (надалі також - Позивач, ТОВ "Нікея ЛТД") звернулось до суду з адміністративним позовом, у якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 17 травня 2016 року за вих. №19144/10/26-55-08-05;
- визнати незаконною бездіяльність Кабінету Міністрів України з 30 січня 2016 року, яка полягає у неприйнятті правового акту про скасування наказу Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21 та у незабезпеченні перегляду та приведенні Міністерством фінансів України свого наказу №21 від 28 січня 2016 року у відповідність із Законом України від 26 листопада 2015 року №835-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань";
- зобов`язати ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві прийняти одержану податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць квітень 2016 року з додатками та доповненнями до неї ТОВ "НІКЕЯ - ЛТД", з введенням до інформаційних баз даних ДФС України відомостей з цих поданих Позивачем документів від 13 травня 2016 року;
- зобов`язати Кабінет Міністрів України прийняти нормативно - правовий акт, необхідний для реалізації Закону України 26 листопада 2015 року №835-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" та забезпечити перегляд та приведення Міністерством фінансів України свого наказу від 28 січня 2016 року №21 у відповідність із цим Законом.
Позовні вимоги у викладеному вище обсязі обґрунтовані доводами Позивача про протиправність бездіяльності ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2016 року, поданої в паперовій формі, оскільки Позивач має право подавати податкову звітність в порядку, передбаченому пунктом 49.3 статті 49 Податкового кодексу України.
У зв`язку із наведеним Позивач також вважає протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України з 30 січня 2016 року, яка полягає у неприйнятті правового акту про скасування наказу Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21 та у незабезпеченні перегляду та приведенні Міністерством фінансів України свого наказу №21 від 28 січня 2016 року у відповідність із Законом України від 26 листопада 2015 року №835-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань". Така бездіяльність, за твердженням Позивача, створила для нього, як платника податків, правову невизначеність.
В обґрунтування наведеного Позивач посилається на те, що з набранням чинності Закону України від 26 листопада 2015 року №835-VIII положення пункту 45.2 статті 45 Податкового кодексу України щодо податкової адреси не можуть бути застосовані через відсутність Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, на який міститься посилання в цій нормі. Відтак, на думку Позивача, графа 5 "податкова адреса" затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21 форми податкової декларації з податку на додану вартість з 1 січня 2016 року не може застосовуватись через невідповідність цієї графи вимогам абзацу восьмому пункту 48.3 статті 48 Податкового кодексу України обов`язкового реквізиту податкової декларації "місцезнаходження (місце проживання) платника податків", адже пункт 45.2 статті 45 цього Кодексу визначає, що під "податковою адресою" юридичної особи розуміється місцезнаходження такої особи, відомості про яке міститься в неіснуючому реєстрі.
1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення, суд першої та апеляційної інстанцій виходили із того, що:
- Позивачем порушено порядок подання податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2016 року, так як останнім порушено порядок її направлення саме у письмовій формі, замість електронної форми, а тому така декларація не може бути визнана прийнятою. З огляду на наведене рішення від 17 травня 2016 року за вих. №19144/10/26-55-08-05 про відмову у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2016 року з додатками та доповненнями до неї, прийнято у відповідності до приписів частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України;
- норми частини першої статті 113, статей 116, 117 Конституції України, статті 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", параграфів 32, 33 Регламенту Кабінету Міністрів України, пунктів 2, 4, 9 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №375 дають підстави для висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині позовних вимог ТОВ "Нікея-ЛТД" до Кабінету Міністрів України.
1.3. Короткий зміст касаційної скарги
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення і ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі.
Касаційна скарга обґрунтована доводами Позивача про те, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано, що в податковій декларації задекларовано від`ємне значення суми податку на додану вартість за результатами діяльності у цьому звітному періоді, у Позивача не було обов`язку сплачувати податок до Державного бюджету України за вказаний звітний (податковий) період, відтак Позивач на момент подання цієї декларації не був платником ПДВ. При цьому, Позивач вважає, що у податкового органу при прийняті оскаржуваного рішення не було підстав для дослідження обставин щодо способу направлення відповідної звітності з податку на додану вартість.
2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22 грудня 2015 року між ТОВ "Нікея-ЛТД" та ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві укладено договір про визнання електронних документів та в подальшому переукладений за №9258630649.
13 травня 2016 року ТОВ "Нікея - ЛТД" подано до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві декларацію з податку на додану вартість з додатками 2, 3, 4, 5 за звітний період квітень 2016 року на паперових носіях з додатковими письмовими поясненнями.
За результатами перевірки поданої декларації Відповідач листом від 17 травня 2016 року за вих. №19144/10/26-55-08-05 "Про відмову у прийнятті податкової звітності" повідомив Позивача, що надіслана ним засобами поштового зв`язку податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2016 року подана всупереч вимог пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України, а саме невірно обрано спосіб подання, у зв`язку із чим вказана податкова звітність вважається неподаною.
При цьому, як підтверджується змістом відповідного рішення, податковий орган при його прийнятті керувався виключно положеннями Податкового кодексу України.
Також, як встановлено під час судового розгляду, договір про визнання електронних документів, укладений з ТОВ "Нікея-ЛТД", не був розірваний у встановлений законом порядок та продовжував свою дію на час прийняття податковим органом відповідного рішення.
3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
3.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Надаючи правову оцінку висновкам судів та доводам сторін в частині застосування норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини між Позивачем та Відповідачами, колегія суддів звертає увагу на таке.
За змістом частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, в тому числі щодо подання податкових декларацій врегульовані положеннями Податкового кодексу України (надалі також - ПК України).
Пунктом 49.1 статті 49 Податкового кодексу України (тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.